Чому тема Азовсталі так популярна у російських пропагандистів

Днями соцмережі сколихнула новина про те, що в так званій ДНР хочуть стратити полонених бійців полку Азов. Поширювали цю інформацію, посилаючись на один і той же паблік в Інстаграмі. Це викликало сильний резонанс в українському інформаційному просторі. Але досить швидко було виявлено, що сторінка адмініструється із росії. І почала поширюватися теза про те, що ніби спекулюючи темою Азовсталі, адміністратори хотіли здобути популярність, а потім поширювати тези російської пропаганди.

Але чи обмежується все цією новиною та цим пабліком?

Увесь час із повномасштабного вторгення увага країни була прикута до захисників Азовсталі, і для кожного громадянина вони є національними героями. Тема долі азовців залишається актуальною та популярною в медійному середовищі України і зараз, що робить її мішенню для поширення фейків.

Новина про страту полонених захисників Азовсталі час від часу випливає в українському інформаційному просторі, зокрема близько місяця тому так званий «міністр юстиції» ОРДО Юрій Сироватка заявив, що серед тих, хто перебуває під вартою, є особи, яким буде присуджено найвищу міру покарання. Згідно з «кримінальним кодексом ДНР» — це страта.

Інформацію так і не було підтверджено, а наратив про страту з’являвся в українських соцмережах. Ірина Верещук повідомила, що завдання щодо обміну військовополоненими передали Головному управлінню розвідки Міноборони. Надалі обміни військовополоненими — це спільна робота ГУР та СБУ.

Створення цього інформаційного «вкиду» для ворога є більш корисним, ніж реальна страта бійців. Адже страта полонених може стати поштовхом до запровадження ще жорсткіших санкцій щодо росії, надання Україні необхідного важкого озброєння та іншої допомоги. Прикладом цього може слугувати факт кривавих подій в Оленівці, після яких у США все частіше почали лунати заклики про визнання рф країною спонсором тероризму.

Що дає росії дезінформація з приводу полонених оборонців Азовсталі?

Цей «вкид» дає можливість кремлю у всю силу застосувати свої «ботоферми», бо така новина є болючою для українського суспільства й одразу постає питання: «Що робить українська влада задля повернення наших героїв?». Рідні героїв почнуть запитувати, адже боятися за життя своїх близьких це цілком нормально і притаманно кожному. Також тема є досить делікатною, адже ти ж не назвеш матір оборонця «Азовсталі» агентом кремля. Разом із тим полонені в нашій країні перебувають не тільки з Азовсталі, серед українських військових є багато полонених на різних напрямках. Емоційність та делікатність цієї теми робить її дуже вразливою для маніпуляцій та спекуляцій.

Далі рф може використати це,запустивши хвилю незадоволення в соцмережах, знецінюючи всі здобутки української влади за весь період війни задля створення в середині України тиску на нашу владу. Такий тиск та загальмовування обмінного процесу з боку кремля, що досить часто використовує ворог, ставить Україну в невигідну позицію і буде змушувати нашу країну іти на ті умови, які пропонує рф, щоби наша влада могла показати хоч якісь «здобутки» задля зменшення хвилі незадоволення в суспільстві.

Таким чином одна така новина може завадити обміняти не один десяток наших військових та створити надалі небезпечну ситуацію в українському інформаційному просторі.

Українцям варто пам’ятати про те, що у пропаганди не існує заборонених тем, і війна іде не тільки на полі бою: інформаційна сфера найперше важлива тим, що через неї можна контролювати настрої суспільства. Хто контролює ці настрої, той може надалі мати значну перевагу.