Чи поза політикою медицина

Чи медицина поза політикою? Дуже дискусійна, але важлива тема. З початком війни, я прийняла для себе рішення припинити комунікацію з людьми з країни-агресора, бо мені це неприємно та боляче.

Мені важко продовжувати мило спілкуватись із колегами звідти, слідкувати за їх життям у соцмережах чи навчатись, коли в нашій країні війна. Можливо, це дуже різко, але я не можу по-іншому, вибачте.

Вважаю, що немає жодної сфери поза політикою. Так, у нас у всіх одна спільна мета — дарувати пацієнтам красу та здоров’я, але… мені душа рветься від понівечених наших дітей, жінок та чоловіків.

Я знаю і вірю, що там є хороші лікарі, мої друзі, вчителі, але поки вони приймають політику тієї країни, для мене вони не можуть бути хорошими. Не розумію, як можна продовжувати спокійно жити, працювати, приймати участь у міжнародних конференціях, знаючи що росія щодня вбиває наших людей, своїх сусідів, нищить лікарні, дитячі садочки, школи, звичайні житлові будинки. А всі на конференціях роблять вигляд, що все ніби-то добре, ми ж лікарі.

Нещодавно ми з нашим благодійним фондом віднайшли та передали в Луганську область партію перев’язки та ліків, яка була так важлива там! І за декілька днів усе було знищено. Усе!

Хіба може після такого бути хоч щось поза політикою? Я вважаю — ні. Ні медицина, ні освіта, ні наука, ні творчість, ні спорт, нічого.

Така я різка. Але це для мене дуже болюче питання. Бо кожного разу, оперуючи військового з різними пораненнями, оперуючи постраждалих від війни, слухаючи їх історію, я переконуюсь, що ми не поза політикою. Усі.