Чим загрожують Україні твіти Ілона Маска

Ілон Маск — це, безперечно, розумна людина. Дуже розумна. Як на мене, вкрай обдарована й раціональна людина. Адже майже всі психопати — то вкрай раціональні люди.

Я не розбиратиму його біографію із сухими фактами, а висловлю свою думку. Тут не буде про те, що акції Tesla почали падати ще до твітів. Не буде про «там не все так однозначно», он, подивіться, не так ми й сильно відреагували (маю на увазі політикум України), як могли б насправді, і просто продовжуємо співпрацювати надалі. Просто висловлю свою думку, головна ідея якої, сподіваюсь, розкриватиметься наприкінці.

Чи «прикольний» пан Маск? Так. Чи крутий дядько? Так. Чи розуміється він на всьому у всесвіті? Можливо, з його точки зору, так, але все ж таки відповідь — ні. Він насамперед бізнесмен, а не суперкомп’ютер.

Мені ніколи особливо не подобався пан Ілон, і захоплення його персоною інших я не поділяв. А на пристрасні перекази книги Маска, де він описував ставлення до роботи, робочих процесів та всього іншого, від мене можна було отримати лише нейтральний кивок головою й «угу-угу». І не через те, що я не читав книги або не маю своєї думки, а через те, що згідно з моїм досвідом, сперечатись із людьми, які моляться на чийсь авторитет і мало не возвеличують його до рівня бога — то марна справа.

А Маск — це авторитет. Достатньо глянути на кількість його читачів у твіттері, щоби зрозуміти, що він наразі мало не найбільший інфлюенсер у світі.

Це й добре, і погано водночас. Добре, бо, читаючи/слухаючи його, можна більш-менш зрозуміти, які думки оволодівають жителями Заходу. Погано це тому, що сказане Маском здатне впливати на всіх тих, хто залежний від його авторитету. Впливати десь там, на підкірці головного мозку. Навіть коли він просто пише пости.

Твіти, що зробив пан Ілон — ті, у яких він запропонував свій варіант вирішення війни, розпочатої росією проти України — насправді не несуть у собі якусь зраду. Вони показують середній рівень розуміння відносин України й росії в, зокрема, американському, суспільстві.

І я зараз не кажу про політиків, аналітиків, дипломатів чи військових заходу, вони все розуміють і дуже активно допомагають нашій країні. Я кажу про середньостатистичних громадян або навіть СЕО компаній гігантів, для яких псевдоімперія, що, наче ракова клітина, переродилась із трупа совка, усе ще являє собою центр слов’янських народів, усе ще є потужною країною.

Але як так — запитаєте ви?

Далі буде трохи небезпечний момент. Прошу, перш ніж кидати в мене каменюками, дочитайте до кінця.

Америка й росія дуже схожі між собою. Не однакові. Але схожі. І як результат — громадяни теж мають певні схожі риси.

Давайте я наведу приклад, щоби моя точка зору була зрозуміліша.

Америка — це багатомільярдний голлівудський блокбастер, який ти прийшов дивитись в IMAX, узявши із собою в залу велику пляшку газованої води або пива, попкорн і, зручненько вмостився, навіть не в м’якеньке крісло, а на широкий диван.

росія — це той самий багатомільярдний голлівудський блокбастер, запис якого всіма правдами й неправдами ввімкнули на кнопковому телефоні. І мало того, що в маленькому екрані постійно бачиш, як люди вештаються туди-сюди кінозалою, голосно лаючись, а й одноголоса озвучка ледь-ледь перекриває китайський дубляж, причому актор звучання не вимовляє літеру «р» і добряче картавить. І до цього всього — відкривши пачку чіпсів, людина розуміє, що ніяких чіпсів немає, а замість них туди хтось, вибачте, насрав.

І в першому, і в другому випадку ми маємо дорогий блокбастер. Але обставини докорінно різні в обох випадках.

Громадяни росії живуть у своєму вимірі пліч-о-пліч з уявними та наявними ворогами, вважаючи, що їх оточують відсталі племена, які конче потребують «просвітницької» діяльності. Це, до речі, стосується мало не всіх переносників паспорта росії і, як би вони не били себе в груди, що вони хороші, імперськість, зарозумілість та зневага все одно продовжуватиме культивуватися десь у глибинах не такої й широкої душі.

А гадаєте, жителі заходу, не вважають, що все те, що за межами «цивілізованого» світу, дике?

Гадаєте, що середньостатистичний європеєць і американець може взагалі показати на карті країну, у яку за ленд-лізом відправляють зброю?

Йому воно не потрібно. У нього є ціла низка проблем, серед яких ті самі діверсіті, расизм, проблеми фемінізму тощо. А те, що десь не поважають демократію, і поганий хлопець напав на хорошого, так вони, звичайно, допоможуть хорошому, зброї дадуть, хай хороший виборює свої права. «Щиро підтримуємо свободу всіма гендерами!» — і це не іронія, вони реально щиро підтримують прагнення народів до свободи та демократії.

А от на цьому місці ми й повертаємось знову до пана Ілона Маска.

Як я вже казав, Маск — не тільки авторитет, а й такий собі ретранслятор. За ним можна зробити певні висновки, про що зараз думають жителі заходу.

«Звісно, ми підтримуємо боротьбу народу за незалежність та життя, але вся ця тема починає реально смердіти ядерною війною. Тепер це реально вже може стосуватись і мене, тому давайте краще поміркуємо про перемовини, як вам ідея?»

Я не екстрасенс, але, на мою думку, десь подібні речі потроху то тут, то там виникають у пересічних головах. У головах, де немає навіть половинчатого розуміння ситуації. У головах, де все ще лишається певного роду повага до «коллеги», що неодноразово доводив Годинник Судного Дня до без двох-трьох хвилин опівночі. У головах, що вважають болота росії центром слав’янизму.

Це кепсько.

Є низка критеріїв, що притаманна психопатам, це — раціональність, жорстокість, харизматичність та завищена самооцінка. Я ні на що не натякаю, та Маск підпадає мало не під усі з них. Але разом із тим, якщо уявити, що він психопат, то можна зрозуміти одну просту річ — він робить вчинки, відштовхуючись від свого прагматичного аналізу ситуації, будучи повністю впевненим у зроблених висновках.

І те, що він надав Україні старлінки, а потім пропонує своє неприйнятне вирішення нашої війни, не є показником того, що путін його купив чи що він підтримує росію.

Це означає дві речі:

• стало більш вірогідним те, що ядерна загроза для нас, українців, перестає бути такою примарно теоритичною, як хотілося. Хоча, за логікою, подібна річ ніяк не вигідна кремлівським скоморохам, бо щонайменше вони боягузи, а щонайбільше наслідки для вузького міра будуть фатальними й неконтрольованими. Та й українців цим не залякати. Це викличе тільки більшу лють;
• стало зрозуміло, що треба більше розвивати українську культуру. Доносити жителям прогресивного Заходу, наскільки глибока в нас історія, наскільки самобутні українці, наскільки талановиті, свободолюбиві, хоробрі та інтелектуальні в нас люди.

Звісно, цей лонгрід може бути не таким, як ви уявляли собі.

Та весь цей скандал з Ілоном Маском має бути тригером для нас — навіть коли ми повернемо всі свої території, на які зазіхнула росія, а ми це обов’язково зробимо, я в цьому певен. Навіть коли росія розвалиться, а Ічкерія знову буде вільна, ми, українці, не можемо розслаблятися та сидіти.

Я вже, певно, з цим, як папуга, та все одно скажу — пишіть, малюйте, будуйте, творіть — поширюйте українську культуру. Покажіть світу, що росіяни — це лише збіговисько крадіїв, не здатне на акти творіння, це адепти жадоби та руйнації, і вони ніяк не можуть репрезентувати слов’янську культуру чи якісь народи тим паче.

Від нас зараз залежить те, що, коли житель Заходу почує назву «Україна» чи» українець», він не тільки із повагою та підтримкою поставиться до суті речей, а ще з цілковитим розумінням. І в головах пересічних громадян чи СЕО великих компаній не промайне навіть натяку на твіт із химерним підтекстом.

Текст взято з телеграм-канала Думи без Doom`a.