Кличко Віталій Володимирович

Професійний спортсмен, боксер, державний та громадський діяч, політик.

Місце проживання

Місто Київ.

Дата і місце народження

Народився 19 липня 1971 року в селищі Біловодську в Киргизстані.

Родина

Мати — Надія Ульянівна Кличко — пенсіонерка.

Батько — Володимир Родіонович Кличко — був військовим авіатором, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у званні генерал-майора авіації був військовим аташе при посольстві України в Німеччині та НАТО. Помер 13 липня 2011 року від раку у Києві.

Брат — Володимир Володимирович Кличко — український професійний боксер.

Був одружений зі спортсменкою, моделлю та співачкою Наталією Єгоровою. Подружжя прожило разом 26 років. У них народилося троє дітей: Єгор-Даніель (навчається в лондонському університеті, вивчає бізнес-менеджмент), Єлизавета-Вікторія (навчається в університеті в Амстердамі, вивчає психологію) та Максим-Олександр (у 2023 році закінчив приватну школу у Британії).

Освіта

1995 р. — закінчив Переяслав-Хмельницький педагогічний інститут ім. Драгоманова (спеціальність – викладач фізичного виховання). Кандидат наук у галузі фізичного виховання та спорту (захистив дисертацію на тему «Методика визначення здібностей боксерів у системі багатоетапного спортивного відбору»).

2011 р. — закінчив Національну академію державного управління при президенті України, здобувши ступінь магістра за спеціальністю «Управління суспільним розвитком».

Кар’єра

У юності працював слюсарем-інструментальником другого розряду на Київському радіозаводі та екскурсоводом Бюро міжнародного молодіжного туризму «Супутник».

З дитинства захоплювався різними видами єдиноборств, але надавав перевагу кікбоксингу. Шість разів ставав чемпіоном світу з кікбоксингу (двічі серед аматорів і чотири рази серед професіоналів). Пізніше перейшов у бокс.

1996 – 2012 рр. — боксер-професіонал у важкій вазі (більше ніж 91 кг). У різні роки був почесним чемпіоном світу та Європи у різних категоріях:

1996 р. — із братом Володимиром уклав контракт з гамбурзькою промоутерською компанією «Universum Box-Promotion» і почав тренуватися під керівництвом німецького тренера Фріца Здунека.

16 листопада 1996 р. — перший професійний боксерський бій в  Гамбурзі проти американця Тоні Бредхема. У першому ж раунді американець опинився в нокдауні, а в другому був нокаутований.

1998 р. — став інтерконтинентальним чемпіоном за версією WBO і потрапив до Книги рекордів Гіннеса як перший чемпіон, який виграв 26 двобоїв з найменшими витратами часу.

Жовтень 1998 р. — став чемпіоном Європи.

Червень 1999 р. — відібрав в англійця Гербі Гайда чемпіонський пояс за версією WBO.

25 листопада 2000 р. — перший бій, який Віталій Кличко виграв не за нокаутами, а за очками (змагався із Тімо Хоффманном).

27 січня 2001 р. —  в 1-му раунді за 1 хвилину нокаутував відомого американця, Орліна Норріса (51-5), у бою за вакантний інтерконтинентальний титул WBA. Після бою отримав травму та близько 10 місяців не виходив на ринг.

8 грудня 2001 р. —  провів бій проти переможця свого брата американця Роса П’юріті. У 11 раунді бій було зупинено, оскільки П’юріті отримав безліч потужних ударів і вже не міг захищатися. Переміг технічним нокаутом.

Лютий 2002 р. — в 11-му раунді нокаутував Вона Біна (42-2) і вдруге захистив титул інтерконтинентального чемпіона.

23 листопада 2003 р. — став інтерконтинентальним чемпіоном за версією WBA, перемігши Ларрі Дональда.

24 квітня 2004 р. — зустрівся на ринзі з південноафриканцем Коррі Сандерсом. Двобій завершився технічним нокаутом Сандерса у восьмому раунді. Так Віталій став чемпіоном світу за версією WBC.

9 листопада 2005 р. — оголосив про завершення спортивної кар’єри, однак у січні 2007 повідомив про намір повернутись до професійного боксу та змагатися за звання чемпіону WBC з Олегом Маскаєвим.

11 жовтня 2008 р. — повернувся на ринг і переміг у бою проти Семюеля Пітера технічним нокаутом.

29 травня 2010 р. — здобув ювілейну (сорокову) перемогу у своїй професійній кар’єрі у бою проти поляка Альберта Сосновського. Бій закінчився у 10 раунді нокаутом.

8 вересня 2012 р. — здобув перемогу над Мануелем Чарром. Лікар зупинив бій через розсічення брови у німця.

Всього на професійному рингу провів 47 боїв, здобув 45 перемог (41 перемога нокаутом, чотири бої виграв за очками) і зазнав дві поразки. Перша – в результаті пориву зв’язок, інша – внаслідок розтину брови, через що бої були зупинені лікарем.

З 1998 р. — член правління міжнародного фонду сприяння розвитку спорту «Спорт ХХІ століття».

2000 р. — представник програми ЮНЕСКО «Освіта для дітей у злиднях».

2003 р. — засновник благодійної організації «Фонд Братів Кличків» разом із братом Володимиром; 2005 – 2006 рр. — голова цієї організації.

З 2005 р. — був членом Національного Олімпійського Комітету України (у 2020 р. — був віцепрезидентом). Згідно із декларацією, продовжував бути віцепрезидентом НОК України до 2022 року включно, проте зараз на їх сайті Кличка вже немає.

2005 – 2006 рр. — позаштатний радник президента України.

2006 р. — почесний професор НПУ ім. Драгоманова.

2006 – 2008 рр. — штатний радник Президента України.

2008 – 2009 рр. — член палати місцевих влад Конгресу місцевих та регіональних влад Ради Європи.

З 2014 р. — разом з ексзаступником мера, забудовником та радником Київського міського голови Ігорем Ніконовим став співзасновником благодійного фонду «Майбутній Київ».

З 2014 р. — Київський міський голова.

Політична діяльність

2004 р. — публічно підтримав Помаранчеву Революцію та кандидата у президенти Віктора Ющенка.

2006 р. — обраний депутатом Київради першим номером від Громадянського блоку «Пора-ПРП», також балотувався від блоку на посаду Київського міського голови та першим номером — до Верховної Ради, був безпартійним.

2008 р. — був обраний депутатом Київської міської ради як перший номер у списку «Блоку Віталія Кличка», також балотувався від блоку на посаду Київського міського голови та посів третє місце, поступившись Леоніду Черновецькому та Олександру Турчинову.

2010 – 2015 рр. — вперше був обраний головою партії «УДАР».

2012 – 2014 рр. — народний депутат Верховної Ради 7-го скликання, обраний як 1 номер списку партії «УДАР». Був головою однойменної фракції та членом Комітету ВРУ з питань державного будівництва та місцевого самоврядування. Достроково склав депутатські повноваження через обрання його мером столиці. За час роботи в парламенті встиг подати 23 законопроєкти, 6 з яких було ухвалено.

2013 – 2014 рр. — був одним з лідерів Євромайдану.

Після Євромайдану Кличко підтримав на президентських виборах Петра Порошенка.

2014 р. — очолював список «Блоку Петра Порошенка «Солідарність» до Верховної Ради України, а у 2015 р. — до Київської міської ради.

У травні 2014 р. — виграв позачергові вибори на посаду мера Києва (за нього проголосувала більша частина киян і влітку того ж року був призначений головою КМДА).

У 2015 р. — переміг вже на чергових виборах (у другому турі за нього віддали голоси 66,5% киян).

З 2016 р. — став головою Асоціації міст і сіл України.

Квітень 2020 р. —  вдруге очолив партію «УДАР». З’їзд партії нібито провели в умовах жорсткого карантину.

18 вересня 2020 р. — партія УДАР висунула Кличка у мери Києва на виборах 2020. У першому турі виборів за нього віддали голоси 50,51% виборців.

Факти та скандали

Віталій Кличко разом із братом Володимиром під час Помаранчевої революції активно підтримували кандидата в Президенти Віктора Ющенка. 12 грудня 2004 року Віталій у Лас-Вегасі боксував проти Денні Вільямса з помаранчевою стрічкою на поясі, а перемогу, здобуту у 8 раунді, спортсмен присвятив демократії в Україні, після чого підняв над головою помаранчевий прапор, який зала зустріла аплодисментами. Після бою боксер зазначив: «Я підтримую боротьбу народу за демократію проти маніпуляцій. Для мене майбутнє мого народу — дуже важливе, і я зроблю все, що я можу»

У 2010 році, коли Президентом став Янукович, у пресі з’явилася інформація про переговори Віталія Кличка з партією Регіонів щодо зближення та можливих нових виборів міського голови Києва, а також про можливу підтримку партією й призначення Віталія Кличка секретарем чи головою Київської міської адміністрації. В липні 2010 Кличко заявив, що «хоче бути обраним, а не призначеним мером столиці».

Водночас ще до початку масових акцій протесту на Майдані у 2013 – 2014 роках, 14 листопада, Кличко виступив із закликом вийти 24 листопада на акцію на підтримку підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. Тим часом на Майдані Незалежності ця акція розпочалася раніше — 21 листопада. Того дня зі сцени Майдану Віталій Кличко висловив впевненість в тому, що «в наших силах змусити Януковича, змусити уряд […] підписати угоду про асоціацію».

Пізніше Кличко докладав зусиль до мирного врегулювання конфлікту — разом з Тягнибоком та Яценюком брав участь у переговорах з Януковичем щодо мирного врегулювання кризи, в тому числі й під час кривавих подій 18—20 лютого, а також закликав до мирного характеру протестів і демонстрантів. Зокрема, Віталій Кличко особисто перебував в епіцентрі подій в ході протистояння 1 грудня, був присутній під час штурму 11 грудня, протистояння на Грушевського тощо.

18 грудня зі сцени Майдану заявив, що єдиним виходом з кризи є дострокові вибори й викликав Януковича «на ринг», сказавши, що це його персональний ворог. 21 лютого Кличко виступив одним із підписантів угоди про врегулювання кризи в Україні. Ця угода була вкрай скептично сприйнята протестувальниками на Майдані, і виступ сотника Парасюка, що оголосив вимогу негайного відсторонення Януковича від влади, відбувся за безпосередньої присутності Віталія Кличка на сцені Майдану.

Передвиборча кампанія Кличка на посаду міського голови Києва проходила під гаслом «Зміни почнуться з Києва». Першим пріоритетом на посаді міського голови він називав боротьбу з корупцією, прозорий бюджет, звільнення корумпованих чиновників, підконтрольність влади громаді; залучення інвестицій; спрямування бюджету Києва на потреби киян. У програмі Кличко обіцяв також розбудувати мережу міської електрички з Троєщини на правий берег.

Першим досягненням Кличка на посаді міського голови була ліквідація залишків барикад і наметів, що лишилися після Майдану.

Після Євромайдану Кличко підтримав на президентських виборах Петра Порошенка. Тоді відбувся так званий Віденський альянс. Як повідомляли ЗМІ, Порошенко, олігарх Фірташ та Кличко зустрілись у Відні, де домовилися про зняття кандидатури останнього. Згодом УДАР і БПП спільно пішли на парламентські та місцеві вибори, зокрема й до Київради.

У 2015 році Кличко запровадив першу в Україні сенсорну кнопку в Київраді, яка унеможливлює кнопкодавство. Це сталося перед місцевими виборами. Політик ще за часів свого депутатства у Верховній Раді разом з фракцією УДАР послідовно виступали проти кнопкодавства.

Рухом ЧЕСНО зафіксовано, що у 2016 – 2018 роках Кличко в середньому не голосував за 87% питань, що були розглянуті на сесійних засіданнях Київради. Його прессекретарка пояснила це тим, що мер також поєднує посаду голови КМДА, яка передбачає надмірну витрату часу та частих відряджень.

У 2018 році Кличко заявив про те, що музей на Поштовій площі, де знайшли вулиці часів Київської Русі має бути збережений, але договір із забудовником, який планує будувати тут ТРЦ столиця розірвати не може. Під час голосування в Київраді за проєкт рішення, який передбачав розірвання договору Кличко утримався, але рішення було прийнято більшістю голосів.

Bigus.info у розслідуванні довели, що фірми пов’язані із забудовником Денисом Комарницьким постійно виграють великі тендери. Безпосередньо про Кличка чи хабарі, які дають меру, в розслідування не йдеться. Але в документах, де фігурує забудовник і нардеп 9 скликання Вадим Столар, зазначено, що його обов’язком є забезпечувати тендери у місті, іноді йдеться про «забезпечення політичної підтримки мера».

Після того, як це розслідування вийшло в ефір Кличко звернувся до ГПУ, СБУ та ДБР аби вони розслідували викладені факти.

Загалом, за час роботи міським головою Кличко вперше у країні впровадив відкритий міський бюджет, залучив сотні мільярдів інвестицій у місто, надходження до бюджету зросли у рази, а разом з ними – видатки на охорону здоров’я, оновлення інфраструктури, освіту, розвиток спорту, соціальне забезпечення.

Під час головування Кличка, Київ першим запровадив електронні міські сервіси, зокрема, оплату паркування та проїзду у транспорті. У місті з’явились нові парки, сквери та громадські центри.

Відзнаки та нагороди

Окрім численних спортивних нагород, Віталій Кличко нагороджений ще й орденом «За заслуги» І та III ступенів, орденом «За мужність» І ступеня, орденом «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина». У грудні 2004-го отримав звання Героя України. Також має Почесну грамоту Кабінету Міністрів України та Президентський орден Сяйво.

У 2007 році в Андрушівці було відкрито астероїд, який згодом названо на честь братів Кличків — 212722 Кличко.

У 2022 році отримав престижну американську нагороду імені Артура Еша за мужність, яку щорічно присуджує комітет ESPY Awards.