Прийняти нову реальність: потреба чи необхідність

На 104 день війни багато хто з українців і досі не може змиритися з новою реальністю. Є багато різних методів та вправ, як із цим боротися. Але чи дійсно вони працюють та чи всім допомагають? Журналістка «Київщини 24/7» поспілкувалася на цю тему з кандидаткою філософських наук, магістеркою психології, психотерапевткою та психологинею Маєю Плющевою.

Чи всі зараз прийняли реальність та повністю зрозуміли, що в країні війна?

Захисні механізми конкретної людської психіки завжди мудріші й розумніші за всіх психологів світу. Якщо людина не прийняла реальність, значить, у неї немає на це внутрішнього ресурсу. Бережіть свою психіку, не гоніть туди, де вас перемеле, виснажить чи зламає.

Ви саме там, де вам треба бути. Для когось це — інша країна, для когось — внутрішня еміграція, для когось — перша лінія оборони. Наш внутрішній вектор — мудріший за свідомі вибори життєвого шляху. Не дорікайте собі за безпеку, спокій чи радість. Краще кожного разу, як відчуєте провину, скидайте гроші на ЗСУ. Це win-win. І для вашої психіки, і для наших хлопців у найспекотніших точках країни.

Якими будуть наслідки, якщо людина в такому стані перебуватиме до закінчення війни?

Тоді в країні буде на одну людину менше громадян із гострою шоковою травмою, ПТСР (посттравматичним стресовим розладом) чи іншими психічними хворобами. 

Буває, що ми вдаємося до дисоціації (з повним запереченням реальності чи викресленням певних частин реальності з усвідомлення). Якщо людина, попри доступність інформації у відкритих джерелах усього світу, щиро вірить у російську пропаганду, наприклад, заперечує вторгнення росії, ракетні удари та авіабомби по мирних містах чи заперечує інформацію про воєнні злочини, то це пряма дорога до психічного розладу. З таким гратися небезпечно.

Зазвичай у людини є свої причини обирати пропагандистську картину світу замість реальності. Якщо вона знає й усвідомлює, що є війна, є небезпека, що на певних територіях країни ллється кров і гинуть наші співгромадяни, але в неї немає ресурсу постійно читати новини, допомагати фронту й переселенцями та волонтерити, то це така особливість внутрішнього світу і швидкостей перетікання процесів у нервовій системі. Ми всі живемо у світі по мірі власних сил. Війна не всім по силах. Далеко не всім. На честь полеглих і задля допомоги тим, хто вижив, треба не вмирати, а жити.

Чим зараз можна собі допомогти?

Прислухатися до себе, не йти туди, куди йдуть усі, а зважати на внутрішні сили. За потреби — звернутися до психолога. Добре, що наразі є чимало безкоштовної психологічної допомоги. Потрібно лише захотіти, оточити себе піклуванням і близькими по духу людьми, не звинувачувати й не карати себе, намагатися утримуватися від критики чи осудження інших людей. Просто робити свою справу життя найкращим чином і донатити в перевірені руки на ЗСУ. Адже реальність така, що між життям і смертю всієї країни зараз саме вони.