Африканці в українському пікселі та кепках-мазепинках щоразу воскрешали в пам’яті анекдот про вуйка з кулеметом: «Бачу, синку, що ти не москаль»

Відбулися військові збори на базі Міжнародного легіону України. Зокрема, вишкіл був і для Легіону «Свобода Росії». «Київщина 24/7» публікує репортаж Олексія Барановського, добровольця цього легіону. У ньому про те, як пройшло бойове злагодження бійців різних національностей, віросповідань та кольору шкіри.

Доброволець-росіянин переконаний, що нині справді склалася справжня антипутінська коаліція. І найрішучіші представники країн з усього світу вже тут — в Україні, взяли до рук зброю, щоб допомогти зупинити путінське вторгнення.

Прописка

Ви, звісно, бачили цю сцену в американських фільмах, коли в прогулянковий дворик в’язниці прибувають новобранці, то вся увага з усіх кутів майданчика одразу спрямовується на них. Лише у нас місце дії була не американська в’язниця, а українська військова база.

Ось група вікінгів з рунами по всьому тілу, ось банда бритишів, австралійці, афро- і просто американці, французький камуфляж, польська мова і довгі бороди ічкерійців. Оцінювальні погляди, нейтральний інтерес, ми займаємо своє місце в загальному строю, закриваючи найправіший фланг. Тепер ми будемо шикуватися тут щодня по кілька разів.

Плац

Майданчик для шикувань — епіцентр соціального життя бази: поруч їдальня, медпункт, качалка, пралка. Тут ми отримували завдання на кожен новий день і прочухана за минулий. Тут, на винесеній у двір плазмі, ми дивилися вирішальні матчі Євро-2024 і вболівали за/проти англійців та співали GOD SAVE THE KING! Тут американці 4 липня гучно скандували «USA! USA!» і приймали привітання ламаною англійською від неангломовних побратимів.

Столовка 

Real ukrainian cuisine тричі на день. Усе як ми любимо. І якщо з ічкерійцями порозуміння кухарки знайшли швидко, видаючи їм страви без свинини («хочете що-небудь для вас спеціально приготуємо? – дякуємо, у нас є»), то з африканцями доводилося повозитися:

– Мусульманин?

– Га?

– Іслам?

– Ее?

– Це не сви-ні-на, це го-вя-ди-на, розумієш? Переведи йому.

– Це біф, ю кен, — перекладаю.

– Біф, біф, бери!

Чорне золото

Африканці в українському пікселі та кепках-мазепинках щоразу воскрешали в пам’яті анекдот про вуйка з кулеметом — «Та бачу, синку, що ти не москаль». На загальному шикуванні для всіх, про всяк випадок, англійською та українською було сказано, що всі ми тут дуже різні, але жодні конфлікти та розбірки на базі неприпустимі. У групах також було доведено, що з ічкерійцями нас максимально розводять по різних стрільбищах (не знаю, наскільки такі заходи насправді були необхідні).

Одного разу до нас із Зіркою за стіл підсів ічкерієць, який давно за нами спостерігав:

– А ви росіяни? — не став він ходити навкруги.

Дуже скоро з’ясувалося, що у нас у всіх трьох, які сидять за одним столом, предків репресували в сталінські часи, і наша боротьба з кремлівським режимом багато в чому особиста. Наш співрозмовник покинув насиджене місце в Норвегії, так само як Зірка не змогла залишитися простою мешканкою  Франції.

– Я просто хотів дізнатися, що думають адекватні росіяни про майбутнє після війни, — підсумував наш співрозмовник наприкінці розмови (коротко: Путін буде страчений, а Ічкерія здобуде незалежність)…

Повертаючись до африканців, то щодо них нам повідомили, що тут група добровольців із різних країн Чорного континенту, за чиї симпатії та вплив  Україна зараз активно конкурує з рф. Тож важливо, щоб від авангардистів з Африки на батьківщину повернулися позитивні відгуки (упевнений, що саме такі й будуть).

Найкращі вправи зі згуртування міжнародного колективу виходять мимовільно. Наприклад, під час тренувань у спортзалі (коли треба підстрахувати на штанзі під час жиму від грудей). Або коли приїхала величезна вантажівка з упаковками питної води, і вся наша мультинародна юрба стихійно й без наказу вишикувалася ланцюжками для розвантаження.

Поруч з правого боку похмурий бритиш кидав мені упаковку з шести півторашок, я її передавав далі наліво веселому латиносу, а навпроти в ланцюжку рунічний вікінг-скандинав аналогічно взаємодіяв з афроамериканцем у чорній гладенькій бандані із зав’язками на потилиці (все на вигляд теж як із фільмів про банди).

І ніколи за весь місяць зборів я не бачив і не чув жодної іскри конфлікту або косого погляду на расовому чи релігійному ґрунті. Гадаю, толерантність з цих питань (а точніше — взаємоповага бойових побратимів) складається не внаслідок пропаганди, а природним шляхом, коли є спільний ворог і спільна справа заради, якої ми всі тут зібралися. Spasibo, mr. Putin.

Стрільбища – Вогонь

Полігон великий — стрільбищ багато. Тактика і стрілкотня з гвинтівок. Штурм kill-house, страйкбольний бій, кулемети, гранатомети. Коли я влучив з АТшки в кістяк бронемашини, пішов тренд, що мене переведуть з БпЛА в штурмовики, тому з «бульдога» я про всяк випадок уже мазав).

Для окремих груп — такмед і майстерність екіпажів бронемашин. Також — заняття з топографії та зв’язку. Чи треба говорити, що багато інструкторів теж як із фільмів? («Один раз я перепливав вночі річку, на вигляд метрів 100, потім по гуглу перевірив — виявилося 350»… Це про важливість коректних топографічних відомостей)…

ВнутрішньоЛСРівське братство (ред. – братство Легіону «Свобода Росії») завжди вмикається у потрібний момент. Травмованим і хворим приносили їжу з їдальні й таблетки/мазі з аптеки. Без прохань і замовлень. Просто, тому що так правильно. Ну, а коли хтось вибирався в довколишнє село на закупівлі, то без морозива і кавунів для всіх ніколи не повертався.

В один із днів, поки відновлювався після легкої травми, врятував наше наметове містечко від пожежі. Суха спекотна погода +37-38 сприяла самозайманню трави. Поки вся група була на стрільбищі, лежу, дивлюся собі «Дім Дракона», і раптом розумію, що вогнедишна ящірка, здається, пролетіла десь поруч, бо дим і гар. Дійшов до сусіднього намету, підняв ще одного на лікарняному і вискочили до місця займання.

Поки скликали сусідів і всі разом намагалися загасити язики полум’я методом затоптування, вогонь почав підбиратися до однієї з наших машин. Згадав, де бачив вогнегасник і приніс його. Небезпечний осередок було ліквідовано, а трохи згодом нагодилися й додаткові сили пожежогасіння. Тепер до посвідчення почесного донора України чекаю ще значок заслуженого пожежника).

Словом, level up: спекотне літо триває).

Автор: Олексій Барановський, доброволець Легіону «Свобода Росії»

Переклала: Наталя Толуб

Фото надані Олексієм Барановським

Довідка:

Легіон «Свобода Росії» почали створювати після звірств рашистів у Бучі. Легіон був сформований, щоб захистити українців від «справжніх фашистів». Це незалежний збройний опір громадян росії з різних країн світу, які бажають позбавити рф від путінізму.

«Трагедія Бучі стала переломним моментом для багатьох громадян росії, які мешкали в Україні ще до широкомасштабного вторгнення, точкою неповернення, коли ти більше не можеш просто сидіти склавши руки, залишатися спостерігачем. Наприклад, легіонер Тихий на момент вторгнення проживав у передмісті Києва і всі ці злочини російських військ відбувалися буквально в нього на очах. І після цього він вирішив, що із цим злом – колишніми співвітчизниками – треба боротися зі зброєю в руках. А я, наприклад, був першого ж дня в Бучі, коли її відкрили після деокупації для журналістів. Бачив ексгумацію тіл, розстріляні сім’ї, убитих дітей… У всіх був шок, але свій стан я краще описав би українським словом «лють». Холодна ненависть. І усвідомлення, що путіна треба зупинити за всяку ціну», – розповів  у лютневому інтерв`ю Київщині 24/7 Олексій Барановський.

Читайте також: Ігор Копитін: у Комітеті з питань нацбезпеки, оборони та розвідки переконані, що українське озброєння матиме шалений попит на світових ринках

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.