Анастасія Коновалова, заступниця міністра освіти України — відверто про війну, побори у садочках і тримісячних малюків у яслах

Як виживає дошкільна освіта під час війни та що потрібно зробити, аби не втратити найцінніше — майбутнє дітей? В ексклюзивному інтерв’ю «Київщині 24/7» заступниця міністра освіти і науки Анастасія Коновалова розповідає, як українські садочки працюють під обстрілами та готуються до бейбі-буму після закінчення війни. А також — чи змусять українок задля економічного відновлення країни віддавати кількамісячних немовлят у садочки.

 Безпека понад усе: як працюють дитсадки під час війни

 – Які ключові проблеми є у системі дошкільної освіти в умовах воєнного стану? Які саме аспекти фінансування страждають найбільше: заробітна плата персоналу, харчування, утримання приміщень?

– Система дошкільної освіти в умовах воєнного стану переживає значні труднощі і МОН уважно відстежує ситуацію спільно з обласними військовими адміністраціями та органами місцевого самоврядування. Одним із ключових викликів залишається безпека дітей — багато закладів не мають облаштованих укриттів, що не дозволяє їм працювати очно. На прифронтових та деокупованих територіях частина садочків зруйнована або потребує капітального ремонту.

Фінансування дошкілля — ще один критично важливий аспект. Заклади дошкільної освіти фінансуються з місцевих бюджетів, і в умовах війни ресурси багатьох громад істотно обмежені. Найбільше страждає забезпечення гідного рівня оплати праці, а також витрати на оновлення матеріально-технічної бази, проведення ремонтів, енергоефективних заходів. 

– Як війна вплинула на доступ дітей до дитячих садків у різних регіонах? Які області постраждали найбільше? 

– Найбільше постраждали прифронтові регіони — там, де безпекова ситуація не дозволяє відкрити садочки, навіть за наявності укриттів. Також є випадки, коли садочки не можуть облаштувати укриття через особливості конструкції будівлі. Але ще дуже важливим є той факт, що через війну та пандемію COVID-19 ми вже зараз відчуваємо серйозну демографічну кризу. Це теж впливає на мережу садочків. У великих містах, де мешкає більше людей і куди переїхали багато ВПО, садочки все ще переповнені. Хоча, наприклад, у Києві вже можна стати в чергу й досить швидко отримати місце. А от у містах-сателітах столиці — таких як Ірпінь, Буча, Вишневе — черги залишаються значними.

Відновлення попри руйнування

– Розкажіть, будь ласка, про приклади успішного відновлення дошкільних закладів після пошкоджень або повної руйнації

– Є багато прикладів. На сьогодні вже понад 400 пошкоджених садочків відновлено. У цьому значну підтримку надають донори. Один із яскравих прикладів — Ірпінська громада. Після деокупації всі 21 заклад, зокрема й дитячі садки, були або повністю зруйновані, або серйозно пошкоджені. Сьогодні всі вони вже відновлені — завдяки зусиллям громади, місцевому бюджету та міжнародній допомозі.

Загалом громади зараз активно співпрацюють із міжнародними партнерами й організаціями у цьому напрямку. 

Водночас не всі заклади вдалося відновити через складну безпекову ситуацію, особливо в прифронтових регіонах, де роботи наразі просто неможливі. Є й такі, які, на жаль, не підлягають відновленню взагалі.

Діти після травм: чи готові вихователі?

– Чи існують наразі програми або методики для роботи з дітьми, які пережили психологічні травми? Можливо вихователі проходять додаткове навчання для роботи з дітьми, які мають досвід травм?

– Є дуже багато програм, які допомагають вихователям надавати психоемоційну підтримку першого рівня. Вихователі не є терапевтами і не можуть брати на себе функції психологів та надавати повноцінну психологічну допомогу. Але сьогодні більшість із них уже пройшли курси підвищення кваліфікації щодо надання психологічної підтримки дітям, а також підтримки самих себе. Адже зараз вихователям теж дуже складно — працювати в умовах війни, водити дітей в укриття тощо.

Водночас цього недостатньо, бо, на жаль, сьогодні немає сталої державної підтримки для підвищення кваліфікації вихователів. Через нестабільне фінансування багато з них не мають доступу до якісного навчання.

Садочки для тримісячних? Що стоїть за цією ініціативою

– В інтерв’ю для  «Освіторії»  Ви згадували про те, що в Україні вкрай низький рівень народжуваності, тому частину садочків можливо доведеться законсервувати. Яка ситуація у столиці та області?

– На сьогодні в Київській області заклади дошкільної освіти переповнені в містах-сателітах Києва. Натомість у містах, що розташовані далі від столиці, є випадки, коли заклади майже порожні. Тобто ситуація суттєво відрізняється від громади до громади. Київська область активно залучала міжнародних партнерів до відновлення закладів і будівництва укриттів. Зокрема, впроваджується диверсифікація типів дошкільної освіти — відкриваються нові, більш гнучкі типи, як-от: мінісадки, садки на підприємствах тощо.

У Києві сьогодні можна стати в чергу, особливо в окремих районах, і вже за тиждень отримати місце в садочку. Водночас у районах з високою щільністю забудови, де проживає багато молодих сімей, черги все ще зберігаються.

– Також Ви прогнозували можливий «baby boom» після перемоги. Що потрібно зробити, щоб освітня система була готова до цього? Чи маємо ми достатньо ресурсів та інфраструктури для потенційного збільшення кількості дітей у садках?

– Сьогодні перед нами стоїть виклик: за три роки в мережі закладів дошкільної освіти буде на двісті тисяч дітей менше. Бейбі-бум післявоєнний не дасть змоги народити дітей «на вчора». Тому мережа має вистояти цей кризовий демографічний період. Щоб її зберегти, потрібно залучати до закладів молодших дітей, надавати послуги саме для них. Також можна розвивати додаткові послуги для батьків, освітні чи позашкільні формати — усе, що допоможе утримати мережу в робочому стані. Адже навіть коли почнеться бейбі-бум, дітям потрібно буде ще кілька років, щоб досягти віку, коли вони зможуть прийти в садочок. Тому головне завдання зараз — зберегти мережу і пройти період демографічної кризи.

– Нещодавно з’явилася інформація про можливий прийом дітей до садочків з тримісячного віку. Це активно обговорювана ініціатива у суспільстві. Наскільки це виправдано з точки зору розвитку дитини, яким чином мама, наприклад, може продовжувати грудне годування дитини?

– Ми повністю підтримуємо, щоб дитина хоча б до шести місяців залишалась з мамою і перебувала на грудному вигодовуванні. На сьогодні і в майбутньому не передбачається жодних змін до тривалості декретної відпустки — вона, як і раніше, триває до трьох років. Так, ця відпустка не оплачується в повному обсязі протягом усього періоду, і тому багато мам ухвалюють рішення вийти на роботу раніше — і це їхнє право. Ми як держава маємо забезпечити можливість реалізувати це право. Іноді мама хоче повернутися до соціального життя чи продовжити кар’єру. Це вибір родини, і ми маємо цей вибір підтримати. 

Тому передбачена можливість прийому дитини до ясел з тримісячного віку. Звісно, це будуть поодинокі, виняткові випадки. Адже ми як суспільство до цього ще не готові — за нашою традицією мама, як мінімум, рік залишається з дитиною вдома. Але така опція існує на випадок, якщо є запит від батьків. І важливо, щоб у такій ситуації дитина потрапляла у систему, де надається якісна, безпечна послуга, яку можна перевірити й контролювати на рівні держави. Адже зараз, коли мама хоче вийти на роботу раніше, вона часто змушена наймати няню — і це послуга, яка не контролюється державою. Альтернативою може стати ясла. Така послуга може бути як приватною, так і фінансуватися з місцевого бюджету — громада сама вирішує, чи надавати її.

Ми нікого не примушуємо, але така опція є і нею може користуватися як приватний, так і комунальний сектор. Якщо на це буде попит і якщо на це буде спроможність надавачів такої послуги.

Укриття як частина освітнього процесу: як працює система безпеки

– Уявімо ситуацію: у нас повітряна тривога. Яким чином малесеньких дітей швидко та безпечно перенести у  сховище?

– Ми вже третій рік живемо в умовах повномасштабної війни. У кожному закладі є протоколи, методичні рекомендації, обов’язкові інструктажі та тренінги, які проходить весь колектив. Система працює злагоджено — як годинник. Вихователі чітко дотримуються всіх вимог, і ми щиро вдячні їм за це, адже саме на них тримається безпека дітей. Ми розуміємо, наскільки це складно — організовано і швидко провести дітей в укриття, але колективи дитячих садків справляються з цим завданням дуже якісно. Ми не маємо жодного випадку, коли дитина постраждала через те, що не встигла потрапити в укриття.

– Що б Ви порадили батькам, які вагаються — віддавати дитину в садок під час війни чи залишати вдома?

– Я б порадила батькам приймати рішення залежно від потреб їхньої сім’ї, власних відчуттів і аналізу ситуації, яка буде унікальною для кожної родини. Я свою дитину воджу в садок, тому що там є укриття, я довіряю вихователям і ходжу на роботу. Мені дуже страшно, коли йде тривога, я постійно переживаю за дитину, як вона там в укритті. Але наша сім’я обрала для себе ходити в садок, бо для мене критично важливий розвиток моєї дитини, я довіряю професійним вихователям, які допомагають їй розвиватися в соціумі. Моєму синові 5 років, і це дуже важливий період для соціалізації.

З іншого боку, моє рішення могло би бути іншим, якби я жила не в Києві, а у прифронтових регіонах з іншою безпековою ситуацією, або якби дитина була молодша. Є багато інших факторів, за якими сім’я обирає, чи віддавати дитину в садок.

Звичайно, для дитини від трьох років дуже важлива соціалізація. Тому при прийнятті такого рішення кожна сім’я має пам’ятати, що садок — це не лише догляд за дитиною, а перш за все підтримка її розвитку. І дуже важливо, щоб при ухваленні рішення враховувалися всі фактори, зокрема й те, що садок критично важливий для розвитку дитини.

Благодійність vs побори

 – Як Ви боретеся з поборами у дитячих садочках? Які кроки робляться на рівні міністерства для системного викорінення поборів? Чи є гарячі лінії, перевірки, звітність?

– Якщо батьки стикаються з поборами, вони мають повне право звертатися до поліції та писати заяви. Також можна звертатися до місцевих управлінь освіти, які є засновниками комунальних садочків, і повідомляти їх про такі випадки.

Водночас існує законний механізм внесення благодійних внесків на рахунок садочків, і це не є поборами. Якщо у батьків щось вимагають, особливо в обмін на якусь послугу — наприклад, щоб взяти дитину в садок потрібно купити олівці — це саме побори. Але коли батьківський комітет ініціює добровільну закупівлю чогось для садочка у законний спосіб, це не є поборами.

Насправді сьогодні фінансування садочків дуже низьке і багато чого бракує. Це не означає, що ці витрати не повинні покриватися з місцевих чи державного бюджетів. Але одночасно батьки можуть на добровільних засадах ініціювати і закуповувати необхідне. Важливо, щоб при цьому нічого не вимагали.

Ми, як МОН, реагуємо на скарги батьків і, якщо вони надходять, передаємо інформацію до місцевих управлінь освіти, які мають вживати відповідні заходи. Якщо мова йде про корупцію, тоді потрібно звертатися до поліції.

Чому іноді ми кращі за Європу?

– Що корисного ми могли б запозичити з міжнародного досвіду для наших дитячих садочків?

– Нащо ми вивчаємо міжнародний досвід? Щоб зрозуміти що нам можна запозичити, а до чого нам не можна скотитися. Чужому треба навчатися, а свого не цуратися. Якщо порівняти нашу систему з країнами ЄС, то за такими показниками, як доступність, гарантованість місця, ціна, якість і наявність харчування, ми випереджаємо багато з них. 

Наприклад, у Великій Британії держава не забезпечує харчування в садках, батьки можуть приносити їжу з собою, і це не контролюється. Ми ж годуємо дітей дуже якісно, і це свідчить про те, що ми дійсно піклуємося про здоров’я дітей, і від цього не можемо відмовитися.

Пакет безкоштовних освітніх і доглядових послуг, який ми надаємо батькам, — це не характерно для більшості країн ЄС. В більшості розвинених країн батьки платять за ці послуги повністю або частково. Рівень освіти наших вихователів теж досить високий. В інших країнах, наприклад, у яслах не обов’язково мати профільну освіту, а в нас це є обов’язковою вимогою. Є країни, де не вимагають ступінь бакалавра для вихователів, у нас це передбачено.

Ще один показовий факт — багато країн через економію відмовилися від таких спеціалістів, як музичні керівники, інструктори з фізкультури чи керівники гуртків. У нас держава надає ці послуги безкоштовно, і ці фахівці дуже важливі для освіти і розвитку дітей. Ми дуже хочемо зберегти це все, але з обов’язковою умовою підвищення зарплат цим працівникам.

– Що, на Вашу думку, є найбільш недооціненим у сфері дошкільної освіти в Україні?

– Найбільш недооціненою у сфері дошкільної освіти є саме педагог дошкільної освіти. На жаль. Ми всі поважаємо педагогів, але ця повага має також відображатися у зарплаті. Адже заробітна плата — це матеріальна оцінка їхньої роботи. На сьогодні педагог дошкільної освіти виконує надзвичайно важливу для нашої держави функцію, бо саме він підтримує дитину у період, коли мозок розвивається швидше, ніж будь-коли потім. До шести років мозок формується на 85%. 

Той шалений дисбаланс між зарплатами педагогів дошкільної освіти і представників інших професій — це показник глибокої кризи в країні. Ми, як суспільство, довіряємо наше найцінніше — дітей — надзвичайно кваліфікованим, освіченим і фаховим педагогам з вищою профільною освітою, але при цьому не забезпечуємо їм гідної оплати праці. Це не лише фінансова, а й культурна криза.

– Яким Ви бачите ідеальний український дитячий садок після перемоги?

– Ідеальний український дитячий садок після перемоги — це садок, повний дітей, щоб ніде не було пустих груп. Щоб працювали фахівці, які займаються саме дітьми, а не паперовою роботою, які люблять свою професію і відчувають себе комфортно у фінансовому плані, тобто впевнені у завтрашньому дні. Це садок, куди батьки віддають свою дитину повністю зі спокійним серцем і з радістю, а дитина біжить туди із захопленням і радістю. 

Авторка: Наталя Толуб

Фото: Пресслужба Міносвіти, Фріпік

Читайте також: 13-річні «герої» для ворога: як ФСБ вербує українських підлітків і що можуть зробити батьки?

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.