Артем Невдобенко: «Я просто закохався у цей вид спорту!»

Артем Невдобенко — бучанський боксер, неодноразовий чемпіон Київської області, призер міжнародних і всеукраїнських турнірів.  Нещодавно отримав звання майстра спорту України. Про історію свого успіху, перешкоди й невдачі, а також про силу волі, духу й мотивації Артем розповів в ексклюзивному інтерв’ю «Київщині 24/7».

Артеме, чому ви обрали саме цей вид спорту? Що вам найбільше у ньому подобається?

— Я вперше прийшов у зал, коли мені було 13 років. Мене привів друг, з яким ми й досі добре спілкуємось. Тоді я прийшов просто для того, аби навчитись постояти за себе, за свою родину. Ну я ж чоловік! А потім я просто закохався у цей вид спорту. Мій тренер Юрій Григорович Мороз допоміг це зробити.

Ще коли я не займався боксом, я дуже любив дивитись бої Володимира і Віталія Кличків. Як зараз пам’ятаю: кожного ранку ми з батьками вставали, включали телевізор і чекали на бій. А потім дивились, вболівали за Україну, за наших боксерів! Ще тоді мені сподобалась атмосфера рингу, емоції від бою. Я відчув, що там ти борешся не тільки зі своїм суперником, а в перші чергу — із собою, зі своїми думками.

Бокс — це такий джентельменський вид спорту, насправді. Він багато чому може навчити, адже боксер виходить на ринг не тупо побитися. Тут потрібен здоровий глузд та холодна голова, адже варто підлаштовуватись під кожного суперника, швидко маневрувати, міняти тактику в залежності від конкретного випадку.

Чому ви вирішили займатись боксом професійно?

— Знову ж таки, я просто закохався у цей вид спорту. Для мене бокс — це у першу чергу хобі, яке перетворилось на роботу. Я іду на кожне тренування, як на свято. Так, буває і таке, що не хочеться, проте я себе переборюю і йду займатись. Із залу я завжди виходжу з хорошим настроєм і позитивними емоціями.

Кожне тренування, кожне змагання, кожна перемога приносить мені море задоволення, я від цього кайфую. Тому і займаюсь боксом професійно. Це частина мене, частина мого життя.

Які нагороди ви вже отримували і чи є такі, якими пишаєтесь найбільше?

— Нагород у мене чимало, і пишаюсь я ними усіма. Бо за кожною нагородою стоїть довгий шлях тренувань, а у боксі — ще й поту, і крові. Але, звісно, є ті нагороди, які для мене найбільш цінні. Я став призером Чемпіонату України 2022 року та переможцем на Міжнародному турнірі у місті Рівне, де я здобув звання майстра спорту.

Чи пам’ятаєте ви своє перше змагання?

— Пам’ятаю. Більш того, я пам’ятаю ім’я і прізвище свого першого суперника. Мені було десь 14-15 років, коли я поїхав на своє перше змагання — Чемпіонат Київської області. Перший бій тривав близько хвилини. Тоді на ринзі мені дали добрячого прочухана.

Як зараз пам’ятаю: сиджу в роздягальні, у мене розбитий ніс, кров тече. До мене підходить тренер і каже: «Ну що, не будеш більше боксом займатись?». Я з посмішкою на обличчі відповідаю йому: «Буду». Для мене це стало величезною мотивацією тренуватись далі і працювати над собою. Для того, аби у майбутньому таки перемогти на чемпіонаті Київської області, і не тільки.

Які, на вашу думку, найважливіші фактори успіху на змаганні з боксу?

— Як на мене, найважливішим фактором успіху на змаганнях є психологічний стан. Боксер має бути дуже сильним не тільки фізично, а й ментально, і, звісно, морально налаштованим на перемогу. Треба бути емоційно стійким і ніколи не опускати руки. Хоча фізична підготовка, звісно, грає неабияку роль, як і тактика, і техніка. Якщо добре готуватись — і результат змагань порадує.

Можливо, у вас ставались якісь цікаві ситуації на змаганнях або тренуваннях? Можете про них розказати?

— Була одна така ситуація. Це сталось на моїх других змаганнях. Так вийшло, що я, як розсіяна дитина, забув боксерську форму. І ось прийшов час її одягати і виходити на ринг, а вдягти нема чого… Підходжу до тренера і кажу йому: «Юрію Григоровичу, я забув форму». І він знайшов вихід із ситуації.

У тренера була форма на важковаговика. Я одягнув її: майка по коліна, шорти спадають. Такий смішний вигляд мав. Виходжу на ринг, тримаючи обома руками ті шорти, щоб вони не впали. Але тоді мені пощастило, що суперник відмовився від бою і ніхто не вийшов на ринг. Слава Богу, мені не довелось боксувати у цих шортах.

Професійний спорт займає дуже багато часу, не кажучи вже про сили і енергію, як ви відновлюєтесь після змагань: чим займаєтесь у вільний час? Можливо, у вас є якісь хобі, окрім спорту?

— Після змагань я можу відпочити максимум тиждень, а потім знову ідуть тренування і підготовка до вже наступних змагань. Цей час я намагаюсь проводити з близькими і друзями.

Загалом, я люблю активний відпочинок, наприклад, покататись на велосипеді, на катамарані тощо. Так-от на дивані лежати перед телевізором мені не дуже подобається.

Чи є у вас спортивний кумир: людина, якою ви захоплюєтесь, або навіть на кого хочете бути схожим?

— У мене є декілька спортивних кумирів. Мені подобається Мухамед Алі. Він навіть у мене в кімнаті на плакаті на всю стіну висить. Також мені подобається, як боксують наші українські спортсмени — Володимир Кличко та Олександр Усик. Але я б не сказав, що хотів би бути на них схожим. Я хочу писати свою історію.

Які у вас плани на найближче майбутнє?

— Знаєте, як говорять, поганий той солдат, що не мріє бути генералом. Так що плани у мене прості і зрозумілі — золото Олімпійських ігор.

Нещодавно ми писали, що Артем Невдобенко виборов перше місце та отримав звання Майстра Спорту України на Всеукраїнському турнірі з боксу серед чоловіків.

Авторка: Софія Афоніна

Фото: Київщина 24/7

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці й в Telegram-каналі.