Будівництво військового містечка на Київщині: хто і як освоює мільйони Міноборони

95 мільйонів гривень на військове містечко – і жодного конкурсу в класичному сенсі. Міноборони проводить два масштабні тендери за спрощеною процедурою, яка законодавчо призначена для закупівель до 1,5 мільйона. Обидва виграє одна компанія – ТОВ «БК «Атлантікс» з масовою реєстрацією, статутним капіталом 49 900 грн і основним видом діяльності «гуртова торгівля». Виграє, попри договір без підпису, документи без печаток і кошториси без правового підґрунтя. Порушення фіксують, учасники ринку скаржаться – але безрезультатно. Бо «спрощена» схема в оборонній сфері перетворилася на спосіб розподілу підрядів, де закон і прозорість – зайві. Читайте розслідування «Київщини 24/7» у щотижневій рубриці «Вражаюча закупівля».

Міноборони планує вкласти понад 95 мільйонів гривень у нову інфраструктуру військового містечка №269, що в селі Капітанівка, Бучанський район. Йдеться одразу про два тендери – обидва під грифом «нове будівництво», і обидва – за кошти державного бюджету. Завершити роботи планують до кінця січня 2026 року.

Перший тендер – майже 67,5 мільйона гривень – стосується будівництва зовнішніх мереж водопостачання та водовідведення з очисними спорудами. Перелік робіт вражає: від архітектурно-будівельних рішень і земляних робіт – до модульної системи очищення води, монтажу металоконструкцій, облаштування під’їзної дороги з майданчиком для розвороту, фасадних і гідроізоляційних робіт, насосного обладнання, електромонтажу, огорожі території та…газону.

Другий тендер – ще майже 28 мільйонів гривень – на виконання будівельних робіт по цьому об’єкту. Тут передбачені земляні роботи, облаштування теплокамер, монтаж каналізаційних колодязів, безканальне прокладання трубопроводів, ізоляційні роботи та навіть укладання сигнальної стрічки – щоб точно знати, де тепло.

І все б нічого, якби не одна деталь: тендер провели за спрощеною процедурою. А тепер – увага! За законом, спрощені закупівлі – це варіант для дрібних потреб, коли мова йде про до 1,5 мільйона гривень на роботи (у певних випадках до 5 мільйонів). Але тут – майже сотня мільйонів. І це не «ремонт паркану» – це повноцінне нове будівництво інфраструктури військового містечка. Яким чином така сума пройшла «по спрощеній» – питання не риторичне.

Крім того, спрощені закупівлі не оскаржуються в Антимонопольному комітеті. Тобто: якщо підрядника обрали непрозоро, за завищеною ціною чи зі змовою – оскаржити це можна лише через суд.  Це створює ідеальні умови для зловживань. Особливо, коли в підсумку перемогу в обох тендерах здобуває одна й та сама компанія.

Ліцензія без підпису, договір без печатки – а підрядник виграє

Один із тендерів на 27,8 мільйона гривень на будівництво тепломереж виграє ТОВ «Будівельна компанія «Атлантікс». Однак, документи підрядника не відповідають навіть базовим вимогам. 7 квітня інший учасник торгів ТОВ «Елітводотепломонтаж» подає вимогу: пропозицію ТОВ «БК «Атлантікс» слід відхилити. Бо в ній не просто дрібні помилки, а відсутність підписаного й завіреного договору на використання ліцензійного програмного забезпечення АВК, без якого оцінити кошторис будівельних робіт технічно неможливо.

Ще раз: компанія, яка хоче отримати десятки мільйонів гривень за прокладання тепломереж, не подала підписаний і скріплений печаткою договір на базовий програмний комплекс, через який формуються будівельні кошториси. Договір без підпису, без печатки, фактично – просто скан. А сам документ згідно з його пунктами набирає чинності тільки після підписання.

Скаржник вказує прямо: це порушення Закону України «Про публічні закупівлі», пункт 1 частини 13 статті 14. Але відповідь замовника прогнозована: відмовлено. Бо, бачте, в цілому документи «свідчать про акцепт», а відсутність підпису й печатки – не проблема. Ба більше, замовник у своїй відповіді переконує: якщо вже компанія отримала ліцензію, то вона «виконала дії», які можна трактувати як прийняття умов договору. І все – можна вигравати тендер. Правочин «на око».

Для інших же учасників ринку такі «дрібниці» могли б означати миттєве відхилення. А тут – ніби все гаразд. Компанія з непідписаним договором, без жодного підтвердження на користування ліцензійною АВК-системою – отримує зелене світло. І це лише один з двох тендерів, де фігурує ТОВ «БК «Атлантікс».

Крім того, в тендерній документації виявлено ознаки дискримінаційних умов, які могли бути навмисно прописані для обмеження участі інших компаній. Зокрема, замовник висунув вимогу про наявність у штаті учасника інженера з охорони праці саме рівня 1. В українському законодавстві відсутня норма, яка б обмежувала виконання функцій з охорони праці лише фахівцями певного рівня, якщо працівник має відповідну освіту, досвід та проходить обов’язкове навчання й перевірку знань.

Встановлення вимоги саме щодо інженера з охорони праці 1 рівня виглядає як свідоме звуження кола потенційних учасників торгів – тобто створення умов, під які заздалегідь готувався конкретний підрядник. Такі вимоги в тендерній документації зазвичай оскаржуються, проте у випадку спрощеної закупівлі, як і в цьому тендері, оскарження до Антимонопольного комітету не передбачено, що відкриває ще більше можливостей для зловживань.

Від розплідника для птахів до тепломереж для армії: хто насправді ТОВ «БК «Атлантікс»?

Що ми знаємо про переможця двох мільйонних тендерів Міноборони? Компанія з гучною назвою ТОВ «Будівельна компанія «Атлантікс», зареєстрована у Києві у 2017 році. Статутний капітал – аж 49 900 гривень. Штат – 14 осіб. Адреса – масова реєстрація, разом ще з понад 260 фірмами. Якщо це звучить як типовий «прокладочний» підрядник – вам не здалося.

Кінцевий бенефіціар – Євген Пасічник, уродженець міста Лиман на Донеччині. А от до листопада 2023 року серед співвласників фігурував ще й Олег Станкевич – бізнесмен, який з 2014 року володіє фірмою ТОВ «Піднебесся», зареєстрованою в місті Артемівськ (нині окупований Бахмут). Так, юридична особа, прописана на тимчасово окупованій території, напряму була пов’язана з компанією, яка сьогодні виграє військові підряди в Міноборони.

А тепер – найсмішніше (чи найстрашніше): основний КВЕД компанії – неспеціалізована гуртова торгівля. Тобто торгівля всім підряд: від чаю до запчастин. Але тендер вона виграє не на постачання паперу, а на будівництво зовнішніх інженерних мереж. Як то кажуть, від чайника до водовідведення – один крок.

До надійності підрядника теж є безліч питань. Так, у 2021 році ТОВ «БК «Атлантікс» бере участь у тендері на будівництво… розплідника для хижих птахів у Краматорську. Сума – понад 10 мільйонів гривень. І що ж далі? Строк виконання – 6 місяців. Але потім – додаткова угода, і ще одна, і ще. Угода за угодою – і термін продовжують до грудня 2025 року. Іншими словами, компанія, яка мала збудувати пташник за пів року, затягує роботи майже на чотири роки, і все це під прикриттям «форс-мажорів» та додаткових угод.

Сьогодні ця сама компанія з непідписаними договорами, сумнівними документами та історією з затягуванням будівництва отримує 95 мільйонів із держбюджету на військову інфраструктуру. Це не бізнес. Це – класика освоєння по-українськи. І, схоже, для когось дуже прибуткова.

Цінова пропозиція

30 фланців під бортову втулку планують придбати по 800,45 грн за штуку. У той час як магазин «Ukrarmatura» без зайвого пафосу продає той самий товар по 265,18 грн (тут і далі ціни з ПДВ). За державні гроші хочуть викласти 24 тисячі гривень, хоча реальна ринкова ціна – трохи менше ніж 8 тисяч. Різниця – понад 16 тисяч гривень, або націнка у 201%. Таке враження, що ці фланці не з металу, а з «особливих домовленостей».

Понад кілометр труб – точніше, 1147,36 метра – збираються закупити за ціною 514,31 грн за метр, що тягне на 590 тисяч гривень. У магазині «Allelectro» ті ж труби продаються по 327 грн/м, і вся закупівля могла б обійтись у 375 тисяч гривень. Але «могла б» – це не у цьому випадку. Різниця – 214 912 грн, націнка – понад 57%. Це не просто труба – це труба в бюджет.

Серед усіх позицій у цьому бюджетному «шопінгу» особливо виділяються плити. Їх планують закупити по 11 590 гривень за одиницю, хоча у магазині «Київбуд» такі ж плити продаються по 1000 грн. Різниця – разюча. Загалом передбачено придбати 6 плит – і витратити на них 69 540 гривень замість реальних 6 000 грн. Націнка – 1059%. Це вже не просто закупівля – це архітектурна афера.

Інша кричуща позиція – панелі, яких планують закупити 80 штук. Кожна обійдеться бюджету у 7 848 гривень, хоча в «TOBI BUD» абсолютно такі ж продають за 3 897 грн. Фактична ринкова вартість усієї партії – 311 808 грн, але замовник чомусь вирішив заплатити вдвічі більше – 627 864 грн. Різниця – 316 тисяч гривень. Націнка – 101%.

Бордюри закуповують по 440,6 грн за штуку, коли в магазині «Metkonbud» їхня вартість – 195 грн. Мова йде про 378 одиниць, за які платитимуть 166 546 грн замість 73 710 грн. Націнка – 125%, переплата – майже 93 тисячі. І це не про вироби з декоративного каменю – це стандартні бетонні бордюри.

Залізобетонні кільця планують придбати по 9 150 грн за штуку, у той час, як у «TOBI BUD» вони коштують – 1 404 грн. Загальна вартість закупівлі – 36 600 грн, реальна – 5 616 грн. Різниця – 30 984 грн, націнка – 551%. Тут уже важко стримати сарказм: чи не передбачено в кожному кільці окреме гравіювання під замовника, або ж мова про обмежену серію «бетон преміум»?

Навіть дошки – простий, сировинний матеріал – і ті перетворились на джерело фантастичних націнок. За кубометр планують платити 9 407 грн, коли ринкова ціна в «Київбуд» – 5 500 грн. Закуповують 17,49 куб.м, тобто викладають з бюджету 164 581 грн замість 96 216 грн. Переплата – 68 364 грн, а націнка – 71%.

За тонну арматури планують віддати 33 671 грн, хоча у «STEEL MARKET» вона коштує 26 600 грн. Купують 4,883 тонни, заплатять 164 416 грн, хоча мали б – 129 887 грн. Різниця – 34 528 грн, націнка – 26,5%. Це той випадок, коли держава купує тверде залізо, а отримує м’які домовленості. Тут навіть арматура стала символом гнучкості – щоправда, не в технічному сенсі.

Висновок

Ця історія вже не про закупівлю, а про відсутність страху, контролю і повну впевненість у безкарності. Коли на 95 мільйонів з бюджету держави, яка воює, замість фахових підрядників обирають фірми з торговим КВЕДом, непрозорим минулим і відверто кривими документами – це не просто «недогляд», це свідомий вибір. І за цей вибір хтось отримує не плити, не труби й не бетонні кільця. А щось значно дорожче – частку від суми.

Коли в одному тендері переплата сягає кількох тисяч гривень – це привід ставити запитання. Коли переплата в кожному десятки, а то й сотні тисяч – це вже система. І ця система не зламалася, вона працює саме так, як задумано. Тендери, які мали б забезпечувати ефективність і конкуренцію, перетворено на внутрішній ринок для «своїх». Закон – умовність. Документи – формальність. Досвід – зайва опція. Єдина валюта, яка справді працює в цій системі – домовленість, бажано в конверті.

Читайте також: У Гостомелі підрядник зі шлейфом судів і скандалів будуватиме садочок за 144 млн грн

Фото: Київщина 24/7, Prozorro.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.