«Через два дні після евакуації в нашу квартиру прилетів снаряд»: інтерв’ю з бронзовою призеркою Олімпійських ігор, ірпінчанкою Іриною Коляденко

Під час окупації Київщини бронзова призерка Олімпійських ігор 2020 Ірина Коляденко евакуювалася з села біля Ірпеня за два дні до того, як її квартиру знищив російський снаряд. Через рік спортсменка показала свою силу й непохитність, посівши третє місце на міжнародному турнірі в Єгипті. Ми поспілкувалися з Іриною про жахи окупації, головну мотивацію у спорті та діяльність як членкині Ради з молодіжних питань.

Як ви зустріли повномасштабне вторгнення рф?

24 лютого я була на зборах на олімпійській базі в Конча-Заспі. О п’ятій ранку ми прокинулись від вибухів, які лунали з Києва. Наша команда дівчат збиралася вилітати на змагання до Туреччини. Але через те, що почалася війна, звісно, ніхто нікуди не полетів. Потім ми поїхали в Ірпінь, де залишилася на кілька днів. А далі я виїхала в село Дмитрівка поруч із Ірпенем і вже там ховалася від обстрілів та бомбардувань у підвалі з рідними.

Коли ви вирішили евакуюватися?

9-10 березня ми вирішили їхати з рідними до Вінницької області. Через кілька днів нам зателефонували і сказали, що у квартиру прилетів снаряд і вона вщент згоріла. Тобто, якби ми лишилися, то загинули. Рада, що змогла вмовити родину, адже тоді йшли дуже важкі бої біля Дмитрівки, на Житомирській трасі. Місцева тероборона не хотіла нас випускати, щоб ми не бачили того жаху: трупів людей, розстріляних машин. Через те, що я була за кермом, старалася не дивитися, як все виглядає, а якомога швидше виїхати, аби нас не помітили й не розстріляли російські війська. На щастя, ми виїхали швидко та без ушкоджень.

Давайте поговоримо про спортивну кар’єру. Розкажіть, зі скількох років ви почали займатися боротьбою?

Боротьбою я займаюся з 11 років. Почала в Житомирській області, у місті Радомишль. Тоді ми проживали там із бабусею і дідусем. Я була досить спритною дівчинкою, тому тренер якось на уроці фізкультури запропонував прийти спробувати. Не скажу, що боротьба мені з першого разу сподобалась. Та мене це не зупинило. З часом мені вже стали подобатися поїздки, змагання, а потім я вступила до спеціалізованого навчального закладу у Харкові і вже там стала займатися боротьбою професійно. Тобто я у професійному спорті з сьомого класу. А вже з дев’ятого класу вступила до коледжу в Ірпені.

Ви подарували своєму тренеру квартиру в Ірпені. Чому вирішили це зробити?

З тренером я працюю вже 10 років і дуже задоволена нашою роботою, результатами, його працею і тим, як я змінилася за час, поки з ним працюю. Тому і зробила такий подарунок. Це вдячність за його час, працю та відданість справі.

Нещодавно в Єгипті відбувся міжнародний турнір з вільної боротьби, де ви взяли бронзу. Розкажіть про нього детальніше.

В Єгипті відбувся досить сильний рейтинговий міжнародний турнір. У ньому брали участь багато країн, всі мої основні опонентки. Було досить тяжко виборювати нагороди на п’єдесталі, але ми для цього і тренуємось: щоби підіймати український прапор, прославляти нашу країну, щоби весь світ бачив, яка у нас сильна нація. А тим більше зараз, у такий важкий для країни час.

Чи ви берете участь в благодійних проєктах з відбудови Київщини?

Поки що я не беру участі у благодійних проєктах. Допомагаю донатами нашим ЗСУ, людям, знайомим. Також допомагаю сім’ї відбудовувати нашу квартиру. У квартиру, яку мені подарували після Олімпійських ігор, теж прилетів снаряд, і там потрібно робити ремонт. Поки не було пропозицій щодо допомоги у якихось благодійних проєктах.

У січні 2022 року ви стали членкинею Ради з молодіжних питань — консультативно-дорадчого органу при Президентові України. Розкажіть в чому полягає ваша робота на такій посаді.

Головне завдання молодіжної ради — це розвивати потенціал та залучати наших молодих людей до участі у суспільному житті, модернізувати молодіжну політику країни й розбудовувати молодіжну інфраструктуру.

Хотілося б розповісти, що уряд схвалив постанову про створення Українського молодіжного фонду, і це, звісно, визначна подія для усієї молодіжної політики України. Фонд допомагатиме втілювати людям найкрутіші проєкти та ініціативи, на які виділятимуть державні гранти за простішою процедурою. До речі, подаватися зможуть не тільки молодіжні й дитячі громадські організації, а й ініціативні групи.

Що побажаєте молодим спортсменам, які лише починають свій шлях у вільній боротьбі?

Хочеться побажати наснаги: щоб не зупинялися, коли тяжко. Коли падаєте духом, завжди підіймайтеся. Спорт — досить важкий вид діяльності, але воно того варте. Особливо — коли сходиш на п’єдестал міжнародних змагань, коли приїжджаєш додому, а тебе люблять, за тебе вболівають. Це того вартує. Хочеться, щоби більше молоді займалося спортом не лише професійно, а й для себе, аби підтримували своє фізичне та ментальне здоров’я.