ЦНАП на колесах і відбудова школи в Бородянці литовським архітектором: інтерв’ю з депутаткою Київської облради Галиною Єрко

Уряд Литви за час повномасштабної війни став одним із найвідданіших друзів нашої держави. Ця країна активно допомагає у відбудові інфраструктури України та бореться з нами проти росії на всіх фронтах.

Журналістка «Київщини 24/7» поспілкувалась із заступницею голови комісії з питань освіти, науки, культури, духовності та релігії Київської обласної ради Галиною Єрко. Депутатка взяла участь у конференції «Відбудуймо Україну» у Литві та поділилася результатами, яких вдалося досягти завдяки співпраці двох країн. Також Галина розповіла про відбудову Бородянської школи №1 відомим литовським архітектором Каролісом Санкаускасом та створення ЦНАПу на колесах у період деокупації Київщини.

Як пройшла конференція «Відбудуймо Україну» у Литві? Які ваші враження?

У Вільнюсі відбулася не просто конференція, а було організовано широкоформатне обговорення основних векторів механізмів допомоги Україні. В конференції брали участь міністри фінансів та економіки Литви. Також були присутні представники низки політичних партій, делеговані представники-члени торгово-промислової палати Литви й асоційовані члени, а також представники бізнесу, які можуть допомагати Україні.

На конференції ми обговорювали, як може організовуватися допомога, чи варто відроджувати бізнес під час війни та як саме це можна зробити. Від журналістів були питання: «Навіщо вам взагалі щось відновлювати, коли в країні тривають активні бойові дії?». Відповідь була однозначною – відродження необхідне! Адже те, чого прагнуть рашисти – це створити з наших населених пунктів міста-привиди, сірі території. І  чим більше буде таких міст, тим менше буде тих форпостів, які бережуть свободу, волю і демократію у Європі. Підтримувати Україну сьогодні, стимулювати розвиток її економіки – це означає зберегти себе в першу чергу, зберегти Європу. Тому Україна – це не про допомогу, Україна – це про партнерство, про захист, про волю і міць.

Які проєкти будуть реалізовані разом із урядом Литви на Київщині?

Першим питанням було створення короткострокових проєктів, які необхідно реалізувати вже зараз, а також середньострокові й довгострокові. У багатьох регіонах зруйноване житло, тому ми маємо забезпечити гідне проживання людям, які втратили домівки, допомогти в реконструкції й ремонті пошкодженого майна та будинків, запустити інфраструктуру й налагодити мережі, аби можна було здійснювати опалювальний сезон. Якщо говорити про середньострокові, то це капітальні ремонти, довгострокові – відбудова й будівництво нового житла.

Щодо короткострокових проєктів, то ми вже маємо дуже надійну команду партнерів, які допомагають. Наприклад, Бородянка отримала перші партії вікон та будівельних матеріалів, і нині проводяться відповідні роботи.

Литва розглядає зараз абсолютно усі проєкти. Мені приємно, що саме з Бородянки розпочалася робота потужної команди литовських практиків та інженерів, які нададуть нам рекомендації стосовно відновлення мереж на території Київщини — тих громад, які зазнали найбільших руйнувань. Це дуже важливо, тому що кожну проблему необхідно вирішувати комплексно. Не можна починати відбудову, не проаналізувавши мережі та не втіливши нових стандартів.

Делегація експертів і фахівців з Литви прибула до нас 2 серпня. Цьому візиту передувало наше спілкування на конференції, а далі — в онлайн-режимі. Сьогодні ми також спільно випрацьовуємо механізм фінансування та розробки проєкту відбудови Бородянської школи №1. З цього напрямку вже є конкретні результати. Серед проблем процесу виокремлю доставку матеріалів, оподаткування та ін. Також стикаємося з певними бюрократичними перепонами, але ми розв’яжемо ці питання.

Розкажіть про унікальний проєкт відновлення Бородянської школи №1. Що вдалося реалізувати?

Литовський архітектор Кароліс Санкаускас безоплатно розробив для нас певну візію згаданої школи. Ми дуже хочемо, щоб цей унікальний проєкт став першим, який об’єднає в собі абсолютно всі передові технології та успішний досвід з будівництва аналогічних шкіл Литви. Щоби це відбулося саме у нас, в Бородянці. Також є ідея створити оpen space за допомогою бізнесу. Заводи нададуть нам матеріали, а ми зможемо побудувати відкритий хаб інфоцентру. Сподіваюся, це все нам вдасться.

Кароліс Санкаускас буде займатися створенням проєкту тільки школи чи можливо візьметься за відбудову інших споруд Київщини?

Кароліс — неймовірна людина, і я йому щиро вдячна за все, що він зробив і продовжує робити. З перших днів війни він примчав в Україну і почав допомагати всім, чим тільки можна: авто, гуманітарні вантажі, підтримка армії. Він організував зі свого офісу в Литві штаб-квартиру, куди зносять абсолютно всі речі, щоб допомогти Україні. Тому Кароліс є не просто надійним партнером, а ідейником та натхненником, який видає проєктні рішення і далі продовжує допомагати. Я впевнена, що шкільний проєкт буде не останнім. Можу сказати, шо візію інфоцентру, про який я говорила, так само розробляє для Бородянки Кароліс.

Як вдалося в Бородянці запустити ЦНАП на колесах?

Після деокупації виникало багато викликів, які потрібно було вирішувати в терміновому порядку. Зокрема це заяви від людей, які перебували в окупованих  населених пунктах, заяви на отримання свідоцтва про смерть, різного штибу документи. Нам треба було вирішувати ситуацію швидко, адже поруч нікого не було. Тому розробляли свої шаблони, приймали дані заяви.

Консультантом для нашої громади в особі волонтера став прекрасний експерт Петро Макаренко. Він — експерт програми «ЮЛІД». З ним ми почали відпрацьовувати момент, як можна взагалі запустити роботу ЦНАП в умовах, коли доступ до реєстрів закритий і немає ані техніки, ані електроенергії. Тому вирішили організувати мобільний ЦНАП «на колесах». Для цього нам знадобилися генератор, авто та відповідна техніка. Ми провели кілька результативних зустрічей за участі профільних міністерств, а також знайшли громаду, яка погодилася нам посприяти. Дякуємо громаді міста Славута, яка надала авто й обладнала його відповідним чином. Так ми отримали пересувний кабінет для надання адміністративних послуг. Зараз розробили графіки прийому громадян у старостинських округах. Фахівці ЦНАП виїжджають в населені пункти громади, консультують, видають акти. На мою думку, такий ЦНАП повинна мати кожна громада Київщини.

Чи змінилася специфіка вашої роботи під час війни?

Специфіка моєї роботи змінилася вкрай. На початку повномасштабного вторгнення був організований координаційний штаб. Ми організовували роботу з формування відповідних списків для того, щоб розуміти, де знаходяться наші громадяни, приймали заявки на гуманітарну допомогу, робили списки людей, які перебувають в окупації, організовували роботу з доставлення необхідних речей. Також були зроблені склади на території України, куди підвозилися гуманітарні вантажі, та ін.

Після деокупації треба було організовувати все з нуля. Тим паче що поруч не було майже нікого, на кого можна було спертися. Тому за лічені дні доводилося опановувати роботу різних управлінь, відомств, запускати роботу ЦНАП та ін. Ми бралися абсолютно за все: медицина, соціальна сфера, разом із волонтерами реанімували роботу громади та роботу з людьми.

Також продовжую надавати безоплатні юридичні консультації громадянам, формую проєкт допомоги нашим переселенцям за кордоном, тому що це є дуже важливим аспектом для нас. Я волію, щоб вже всі повернулися додому, тому максимально сприяю тому, щоб відбудова Бородянки відбулася якнайшвидше за допомогою наших партнерів, грантових програм.

Наразі також працюю над питанням допомоги відродженню бізнесу на території Бородянської ТГ, адже існує багато грантових програм і багато інституцій та фондів, які готові долучитися до відновлювального процесу. Варто лише проінформувати. Тому такі стратегічні, короткі сесії, де ми розповідаємо про можливості, які можна використати, зараз є неабияк актуальними.

Варто додати, що сьогодні у нас є колосальна підтримка грантових організацій для бізнесу. До речі, 5 серпня ми проведемо зустріч із бізнесом, де будемо розповідати про грантові підтримки, які пропонують міжнародні фонди й уряд для того, аби розвивати бізнес, адже ми маємо підтримувати економіку. Сильна економіка – це запорука розвитку нашої держави.

Активно співпрацюю з молоддю України, яка надає нам конструктивні рішення щодо відбудови Бородянки, адже розумію, що відбудова має починатися з нуля. На мою думку, селище має стати таким місцем, яке буде рідним кожному, тому що саме Бородянка першою на Київщині відчула на собі потужні авіаудари рф.

Основним питанням для мене є також допомога сім’ям, саме жінкам, чоловіки яких воюють, тому що надійний тил означає стабільність для наших героїв, які перебуваютьна передовій. Так вони відчувають те, що родину підтримують, і можуть віддаватися своїй справі краще. Через це однозначно маємо забезпечити надійний тил і вже сьогодні думаємо про це. Попереду опалювальний сезон, школи, навчання. Маємо про це все подбати.

Я розумію, що кожен сьогодні має робити максимум того, що він може і як він може. Тоді нам все буде вдаватися. Дуже багато людей зі сторони коментують, радять, як краще, але при цьому не роблять жодних кроків. Я закликаю кожного: не можеш допомогти – не коментуй, можеш – роби, долучайся до команди, нумо працювати. Зараз специфіка роботи змінилася відповідно до запитів, адже доводиться ще й проводити зустрічі з багатьма нашими партнерами на міжнародному рівні.

Як під час війни змінилася партія «Європейська солідарність»?

Моя партійна команда дотична до процесів відбудови зараз максимально. На Київщині створено добровольче формування, куди увійшли наші депутати-чоловіки, багато з яких служать в інших частинах. Водночас жінки максимально допомагають із забезпеченням усім необхідним, тому команда об’єднана в цій справі та кожен зараз максимально проявляє свою позицію. Разом ми робимо реальні справи і це приємно. Вкупі ми сильніші і можемо набагато більше, ніж поодинці. Колеги першими приїхали на деокуповані території, й це дуже підтримувало морально в той важкий час.

Чи займаєтеся ви благодійністю? Якщо так, то чим саме?

Так, я займаюся благодійною діяльністю, вона містить декілька аспектів. По-перше, я художник, створюю картини, які наразі продаються для підтримки ЗСУ. Одну серію робіт я направила до Литви. Сподіваюся, там з їхньою допомогою зберуть кошти для забезпечення потреб родин наших військовослужбовців. Інші картини поїхали в Італію.

Мої благодійні програми для допомоги населенню так само працюють, завдяки їм завозяться гуманітарні вантажі на територію Бородянської ОТГ.

Мені б дуже хотілося відновити свою довоєнну роботу, проте наразі дедалі важче це здійснити. Але я маю проєкт, про який би хотіла розказати. Родини, які втратили житло, однозначно будуть захищені, й держава дбатиме про них. Проте ми можемо вже сьогодні звертатися до благодійників через призму конкретних історій для допомоги конкретним особистостям. І зараз проводиться робота зі збору такої інформації й надання дозволу на її розміщення. На мою думку, саме цей проєкт матиме успіх, тому що він буде стосуватися конкретної людини й конкретної допомоги.

На вашу думку, як відволікати себе від поганих новин та заохочувати робити з кожним днем все більше і більше для нашої спільної перемоги?

Тут ніяк відволікатися не можна, тому що війна триває, і треба максимально мобілізуватися й розуміти те, що ми живемо в країні, в якій продовжуються бойові дії, є щоденні загрози. Ми маємо розуміти свій алгоритм дій в тій чи іншій ситуації, як зберегти своє життя та життя близьких.

Також треба дати собі  відповідь на запитання: «А що можу зробити я для  наближення перемоги?». Моя відповідь однозначна: треба бути ефективним в тому місці, де ти перебуваєш. Якщо ти в безпеці — це прекрасна можливість розвивати зовнішньоекономічні зв’язки, знаходити однодумців, фонди, розповідати про Україну, поширювати українську культуру і доносити те, що ми є європейською нацією. Якщо ти вчитель, викладач — розвивайся, опановуй нові форми надання освітянської послуги. І це стосується абсолютно усіх сфер.

Однозначно треба тримати себе в тонусі й в здоровому дусі. Хочете відволіктися – займіться спортом, адже це очищує свідомість і дає змогу діяти в новому форматі.

Зараз ми не маємо права опускати  руки, а маємо розвиватися кожен у своїй сфері та докладати максимум зусиль для того, аби наблизити перемогу. Найголовніше — це підтримка одне одного. Ми маємо не довіряти чуткам і не вестися на пропаганду, виявляти диверсантів, які всюди є. Маємо непохитно об’єднуватися заради перемоги і миру, світлого майбутнього і щасливих посмішок наших дітей. Віримо в ЗСУ, підтримуймо захисників, працюймо.

Авторка: Карина Бовсуновська.

Фото надані Галиною Єрко.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.