Цифра, яка болить: 2319 цивільних жителів Київщини стали мертвими свідками окупації рф

Це мало б бути простою весною. Такою, як завжди: з талою водою, запахом диму від торішнього листя і першими тюльпанами. Але замість цього у лютому-березні 2022 року Київщина прокинулась у чорному сні. Під гусеницями російських танків, під свистом артилерії, в підвалах та з наручниками на зап’ястках. Вони прийшли «звільняти» – і залишили по собі тіла. Могили. Відчай.

Три роки потому ми нарешті можемо говорити не лише про біль, а й про правду. Імена, цифри, факти – все це, як могильні плити, лягає в історію Київщини. Журналісти «Київщини 24/7» надіслали офіційні запити до Офісу Генерального прокурора та Київської обласної прокуратури, аби дізнатися: скільки втрат довелося пережити, аби не забути, не пробачити й не допустити знову.

2319 загиблих цивільних – сусідів, друзів, дітей

За офіційною відповіддю Офісу Генерального прокурора, з 24 лютого 2022 року по березень 2025 року на Київщині внаслідок російської агресії було встановлено загибель 2319 цивільних осіб. Вдумайтесь: понад дві тисячі людей, які не тримали зброї в руках. Людей, які вийшли по хліб, які ховалися у підвалах, які просто хотіли дожити до ранку.

Це не просто цифра. Це – братські поховання в Бучі, тіла під бетонними руїнами багатоповерхівок у Бородянці, могили у дворах та на вулицях окупованої Київщини, часто – безіменні…

439 викрадених і тільки частина повернулись

Окрема рана – це викрадення і незаконне утримання мирного населення. Як повідомляє Київська обласна прокуратура, з лютого 2022 року до березня 2025 року було викрадено та незаконно позбавлено волі 439 цивільних осіб. Усе це – задокументовані злочини, за якими вже відкрито 159 кримінальних проваджень.

Це – не лише статистика. Це – історії катувань. Людей вивозили до Білорусі або далі вглиб росії. Чоловіків – за проукраїнську позицію. Жінок – як «живий щит». Підлітків – бо на телефоні був український прапор.

92 депортовані

Депортація – злочин, який пахне 1941 роком. За даними обох прокуратур, з Київщини було депортовано 92 цивільних особи. Далеко не всі з них змогли повернутись. Щодо деяких — доля досі невідома. І навіть якщо тіло живе – чи повернулась з тієї росії душа?

Київщина, яка вистояла

Київська область була окупована частково – з перших днів вторгнення. Російські війська рвались до столиці через Ірпінь, Гостомель, Бучу. Спроба бліцкригу провалилася – не в останню чергу завдяки героїчному спротиву ЗСУ, НГУ, ТРО та самих жителів регіону. Але визволення не прийшло без болю. Бучанська різанина, спалені хати, заміновані двори, тіла на вулицях – це був не випадковий жах, це була стратегія терору.

Уже 2 квітня 2022 року Київську область було офіційно звільнено від російських військ. Але це був лише початок – початок довгого шляху до правди, справедливості й пам’яті.

Міжнародна співпраця: слідство триває

І Офіс Генерального прокурора, і Київська обласна прокуратура зазначають про активну співпрацю з міжнародними урядовими та неурядовими організаціями, серед яких Міжнародна комісія з питань зниклих безвісти, Міжнародний фонд «Відродження» та інші. Україна не лише збирає докази – вона формує основу майбутнього трибуналу.

Ці цифри – не просто статистика. Це шрами. Це тіні на будинках, які вже відбудували. Це тиша на місці дитячого сміху. Це те, з чим досі живе Київщина. Та в ім’я тих, кого вбили, викрали, вивезли, катували – забути не маємо права. Бо за кожною цифрою – людина. І правда. А правда, як і пам’ять, – не горить.

Авторка: Катерина Чабанюк.

Читайте також: Відбудова після окупації: як Бородянський центр знову допомагає ветеранам

Фото: «Київщина 24/7», з відкритих джерел, Архівний відділ Бучанської міськради.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.