Державна символіка, логотипи ЗСУ та напрямок для «воєнного корабля»: якими були писанки 2022 року

Війна змінила світогляд українців і вплинула на традиції. Великодні свята стали черговим доказом. Традиційний народний символ — писанка — в розрізі сучасної культури набув незвичного вигляду. Замість орнаментів — державна символіка, логотипи ЗСУ і Нацполіції, рядки з пісень і навіть згадування всім відомого напрямку для «воєнного корабля». Якими були цьогорічні писанки українців — у нашому огляді.

Від слов’ян і до сьогодення

Найдавніша українська писанка — 500-річна, з символом «вужик» на гусячому яйці. Її знайшли львівські археологи у 2013 році. Чи існували писанки у дохристиянські часи — невідомо. Проте є думка, що традиційні солярні символи для писанок — спадок від слов’ян, які сповідували культ Сонця.

Загалом, за думкою культурологів, писанка — це не тільки стародавня форма українського розпису. Це символ весняного пробудження природи. Також це оберіг: бо традиційні орнаменти насправді є прадавніми ритуальними і навіть магічними знаками. Зокрема це кола, трикутники та спіралі.

«Сучасні писанки стануть музейними експонатами»

Але цього року велика кількість українців відійшла від традицій. Сучасні писанки зображують те, що болить народу: війну. Але Великдень — вже ж таки свято. Тому «послання», які залишають громадяни на писанках, містять позитивний контекст.

Наприклад,  представники Нацполіції разом з традиційними ораментами зобразили симоліку своєї організації. Богдан Кутєпов опублікував, як діти пишуть на крашанках лаконічне «ЗСУ». А у кошику Ольги Сумської знайшлося місце для жовто-блакитної писанки.

«Думаю, що ми усі зараз є частиною історії, і те все, що з нами зараз відбувається, залишиться з нами назавжди. Ці історії, і символи, і жарти, абревіатура «ЗСУ», фрази, всі хто є свідками цього, залишать це все у себе на стіні у Фейсбуці, на футболках, у пам’яті. І на писанках, звісно. Думаю такі писанки вже є музейними експонатами, бо вони сміливіші ніж традиційні, і їх буде мало», — розповіла в коментарі для редакції «Київщина 24/7» Мірка Клос, музикантка і писанкарка.

За словами мисткині, писанка — це не про рівну лінію. Писанка — це про переродження, про усвідомлення світу, про надання сенсу.

«Звичайне яйце проходить вогонь і воду і стає особливим, характерним. Мова про диво, про можливість видобути з себе орнамент. З темноти своєї душі, з невідомості. Це цікаво і не банально. Як ми стаємо полум’ям, а не сажою. Спосіб пізнання світу. Писанка — це те, що не можна з’їсти, нематеріальне. Все, що вимагає писанка — життя: зосередженість, послідовність, сміливість. Лише скорлупа, вдумайтесь, яйця ж нема… Ми духовна країна. І це наш стержень. Нас тримає ідея. Вона невидима. Вона всюди і ніде. Хто її не розуміє, той не може її знайти, а тим паче, не може знищити», — впевнена Мірка Клос.