Допомога ірпінцям та обстріли під час гуманітарної місії: італійські благодійники відчули весь біль війни в Україні – ексклюзивний репортаж

Минулого тижня до Ірпеня завітала делегація від Культурної асоціації українців у Трентіно «РАЗОМ». Вони вже 2 роки допомагають місту, тісно співпрацюючи з «Асоціацією жінок України «ДІЯ». Приірпіння» після підписання меморандуму з її засновницею Віолеттою Дворніковою. «РАЗОМ» відвідала Україну з гуманітарною місією вчетверте. Але наразі вони побували навіть в гарячих точках на Сході – тому переповнені захватом від сил нашої оборони та натхненням допомагати ще більше. «Київщина 24/7» ексклюзивно розповідає про враження благодійників та нові напрямки їх допомоги Ірпеню у результаті візиту.

Напрямки співпраці з «ГО «Асоціація жінок України «ДІЯ». Приірпіння» та емоції від Ірпеня

Минулої п’ятниці, 11 серпня, Культурна асоціації українців у Трентіно «РАЗОМ» відвідала Ірпінь з італійцями-підприємцями. До «форпосту» Києва вони побували у Харкові, під Слов’янськом тощо– надали гуманітарну допомогу цивільним і військовим у східних регіонах України, які перебувають у зоні бойових дій.

«ГО «Асоціація жінок України «ДІЯ». Приірпіння» співпрацює з культурною асоціацією італійців за різними напрямками. Це психологічне оздоровлення дітей, відновлення, гуманітарна допомога для модульних містечок і людей, які соціально не захищені. Але головне, на чому ми акцентуємо увагу – це допомога у відновленні ментального і психологічного стану наших дітей. Вони ж через війну живуть навіть без сну, бо щоночі перебувають в укриттях. Тож, італійці допомагають нам відновити стан дітей: приймають їх на відпочинок із супроводом комплексної роботи психологів. Ми вже двічі відправляли ірпінських дітей на відпочинок до Італії – у місто Кальданаццо. Це були діти, які постраждали від війни, пройшли окупацію, чиї батьки загинули під час бойових дій, чиє житло зруйноване, також діти військових та тероборонівців.

Дуже хотілося, щоб у цьому аспекті з міст Тренто та Кальданаццо брали приклад інші міста Європи. Взагалі Київщині та іншим громадам, дуже важливо налагоджувати комунікацію з міжнародними організаціями саме в напрямку підвищення рівня ментального здоров’я та роботи з дітьми. Завдяки програмі Першої Леді сьогодні на допомогу Україні підключаються дуже багато фондів, міжнародних організацій, які направлені на покращення психологічного стану дітей. Незабаром на Київщині буде впроваджуватися психологічна підтримка для вчителів позашкілля, адже саме від них, у першу чергу, залежить розвиток і покращення ментального здоров’я дитини. Також наші освітяни, медики уже проходять навчання в Ізраїлі та інших провідних країнах світу, обмінюються досвідом.

Ми відкриті для будь-якої співпраці, бо наразі Україні це дуже потрібно», – розповідає радниця патронатної служби голови КОВа Віолетта Дворнікова.

В Ірпені «Асоціація жінок України «ДІЯ». Приірпіння» провела італійським гостям екскурсію містом. Спочатку це були місця, які постраждали від активних бойових дій. У Будинку культури начальниця відділу культури Ірпінської міськради Євгенія Антонюк розповіла делегації про сам будинок культури, як він встояв під час окупації і як потрапив під руйнацію від російських загарбників. Також Євгенія показала довоєнне життя БК: де, коли, що було розташоване, де діти там займалися. Наразі ірпінським дітям немає де займатися творчістю.

З Будинку Культури делегація перейшли на стадіон. Італійці на власні очі побачили, скільки там вирв – нарахували 12 штук.

Потім гості побували в модульному містечку «Дубки». Благодійникам було цікаво: як люди живуть, як влаштовано їх побут і хто оплачує це все. Тож, вони відвідали столову, яка знаходиться на території модульного містечка, поспілкувалися з організацією, яка наразі безкоштовно годує людей – мешканців Ірпеня, у яких зруйновані будинки, та переселенців. Делегацію навіть провели за лаштунки столової, де вони побачили, як готується їжа та отримали запрошення на типовий обід

Після волонтери попрямували до Забуччя, де є залишки ворожої спаленої техніки. Відвідали кладовище машин в Ірпені…

«Розглядаючи техніку рашистів, італійці були здивовані, як українці тоді на початку повномасштабного вторгнення, не будучи підготованими до війни, маючи найпростішу зброю – змогли так дієво протистояти ворогу. Ще були дуже великі емоції з приводу масштабів руйнації в Ірпені. Вони розповідали, що раніше бачили фото нашого міста в інтернеті і захоплювались, яке це гарне європейське містечко – і страшно, наскільки зараз воно зруйноване. Можна зробити висновок про те, наскільки важливо доносити світу інформацію. Люди за межами України погано розуміють, що насправді тут відбувалося. Думаю, дуже важлива місія – доносити інформацію про події, які тут відбувалися», – ділиться враженнями Віолетта.

Наостанок ірпінські волонтерки вирішили вивести гостей з емоції руйнування – та запросили до відвідин парку «Незнайка». Гості були вражені таким гарним і великим парком, який вміщує в себе багато локацій на будь-який смак.

«У результаті зустрічі ми обговорили майбутні напрямки співпраці. Наразі зосередимось на покращенні центрів життєдіяльності – італійці долучаться до вдосконалення, можливо, меблями чи обладнанням… Взагалі, домовлено, що ми пропишемо потреби всіх медичних закладів у громадах Київщини – італійці індивідуально допомагатимуть наповненням під кожний заклад і громаду», – підсумовує зустріч засновниця ГО «Асоціація жінок України «ДІЯ». Приірпіння».

«Ці дні стали великим потрясінням і переосмисленням»: враження італійських гостей від Ірпеня та України

Стефанія Шмідс, Президентка Культурної асоціації українців у Трентіно «РАЗОМ»:

«Ми думали, що це буде 5-денна поїздка, а вийшла – 7-денна. Вона почалась із Черкас, потім – Покровськ, Краматорськ, Слав’янськ, Ізюм, Харків, Ірпінь, і назад – Черкаси. У нас багато є проєктів в Україні. З початку повномасштабного вторгнення росії в Україну ми почали займатися гуманітарною допомогою. Передали вже 53 фури гуманітарки, змогли забезпечити більше 400 дітям канікули на озері Кальданаццо. Також ми також займаємося розвитком культури у містах. Наприклад, у нас є українська суботня школа, де працює 8 викладачів і навчається близько 50 дітей – усе на волонтерських засадах.

Наразі це вже 4 наша поїздка в Україну. Але вперше – така довга. Постійно ми співпрацюємо з Ірпенем, Харковом і Черкасами. На схід ми їхали в Покровськ до військових у лікарні з різною допомогою. Для цивільних привезли десь 300 гуманітарних пакунків. Це було організовано разом з ГО «Сильний Хоростків» (українська організація, яка знаходиться в Тернопільській області), звідки я родом.

У цій поїздці до нас доєдналося 3 волонтера, які їздили минулого року з нами у Івано-Франківськ. Це звичайні працівники, електрики – італійці з міста Волано. Люди з величезним серцем. Вони, ризикуючи своїм життям (бо на Сході дуже небезпечно), захотіли побачити на власні очі, як ми справляємося з бідою. Так трапилось, що там, де ми були, у Покровську, прилетіло дві ракети – і, на жаль, ми втратили хлопців, які нас прихистили до себе. Після першого удару, вони виїхали допомагати, а другим ударом їх поранило.

Наші волонтери дуже шоковані цим, бо півгодини тому ти граєш в баскетбол зі звичайним хлопцем, який не був військовим, а вже зараз він захищає свою країну… І за півгодини його може не стати… У наших «новеньких» на день була купа різних емоцій – і вони зрозуміли, чому ми не складаємо рук. Вони зрозуміли, що ми не зупинимося до кінця – але, щоб це все швидше закінчилося, Україні потрібна допомога. Ці 4 дні на Сході стали для них великим потрясінням і переосмисленням. Вони їдуть додому зовсім іншими. Сказали, що ми їм зробили такі «канікули», які запам’ятаються на все життя: що таке війна, цей біль, відчули ту ракету, яка прилетіла за кілометр…

Щодо Ірпеня наші волонтери-електрики побували на тих двох будиночках, які ми хочемо відбудувати. І вони вже зробили плани, де знайдуть обладнання і електрику, де знайдуть кошти на матеріал і таке інше.

Це є маленька крапелька, яка допоможе хоч трішки «зрушити воду». Бо зараз вона стала спокійнішою, порівняно з початком. І це погано, бо допомога з-за кордону дуже зменшується. Ми практично вимолюємо її. Фінансова – взагалі не обговорюється, а от медикаменти чи їжа – ще трішки надходять. Важко рухатися зараз волонтерам порівняно з першими місяцями повномасштабної війни, коли ми спали по 2-3 годи, не справляючись з великим напливом допомоги був. Але ми все одно рухаємося вперед!».

Даніель Рого, італійський волонтер:

«Я ще опрацьовую, як я пережив ці дні і які емоції отримав. Але найбільше мене вразили емоції, якими ділилися українські люди. Мене мотивує власне саме спілкування з людьми. Ще додаткова мотивація полягає в тому, що нещодавно я став батьком. У мене з’явилися переживання за всіх дітей і взагалі за людей, які можуть знаходитися в страшній ситуації війни.

Допомагати українцям я почав минулого року, коли їздив на кордон забирати людей. А наразі, побувавши тут, усередині пекла, я пережив сильні відчуття, на які навіть не очікував. Знаходячись поближче до фронту, я, можливо, трохи забоявся. Ти бачиш людей, які з тобою діляться досвідом – а потім по телевізору показують, що в тому місці, де ти був, з цими людьми щось сталося. І це викликало такий величезний страх і переживання за тих людей.

Приїхавши додому, я спробую донести до друзів і всіх інших, що я тут побачив. Бо якщо зараз порівняно з 2022 роком по телевізору про це говорять менше – це не означає, що все змінилося. Навпаки, тут є насправді велика проблема – і я буду старатися донести це до всіх, щоб ніхто не покладав рук».