Лібералка, активістка, медійниця: інтерв’ю з найпомітнішою діячкою самоврядування Київщини Михайлиною Скорик-Шкарівською

Успішна журналістка й медіатренерка Михайлина Скорик-Шкарівська 2020-го року пішла в політику. Сьогодні вона заступниця мера Бучі та депутатка Ірпінської міської ради, бере участь в ідентифікації тіл закатованих рф українців та знаходить мільйони гривень на відбудову найкрасивіших міст Київщини.

В ексклюзивному інтерв’ю «Київщині 24/7» Михайлина розповіла про жорсткі інформаційні війни Бучанського району, політичний вибір та звідки черпає ресурси для життя, роботи й підтримки сина. Її чоловік Сергій Шкарівський загинув 2014-го року в боях за Іловайськ. А 2022-го – їхній будинок в Ірпені, зокрема захищаючи який від рашистської навали, він бився на Сході – зазнав руйнувань.

«У Бучанському районі заведено грати в жорсткі інформаційні війни»

Сьогодні ви є депутаткою Ірпінської міськради та заступницею мера Бучі. Як вам вдається це суміщати? Чому вирішили взяти на себе так багато обов’язків?

Депутатство – це виборна посада, вона не оплачується. Мешканці Ірпеня вибрали 4 депутатів від партії «Голос», розраховуючи, що ми будемо інші: відстоюватимемо інтереси сусідів, тобто людей, що живуть поруч із ними, на одній вулиці. Це ми і робимо вже два роки.

А посада заступника Бучанського міського голови – це оплачувана робота. Раніше я працювала і отримувала зарплату в Києві, тепер – у Бучі. Це набагато ближче і мені особисто цікавіше. Бо це робота з місцевими людьми, результати якої бачиш щодня. От, власне, усе, що змінилося.

Як вам працюється з Анатолієм Федоруком, який перебуває при владі вже понад 20 років і має певний скандальний шлейф?

Анатолій Федорук запропонував посаду в Бучі – я погодилася. Тож, працюємо ми всі як єдина команда. Стосовно «шлейфу», то в Бучанському районі заведено грати в жорсткі інформаційні війни. З провокаціями, маніпуляціями, тиском, інфовкидами й замовними кримінальними переслідуваннями.

Це неприємно спостерігати. Але такі тут особливості місцевого самоврядування. На жаль, це реальність. Зі свого боку можу сказати, що почала звикати до цього загалом ненормального стану. От саме зараз, у період війни, опоненти почали нову інфоатаку на Анатолія Федорука. Звинувачення вигадані, але публічні, задіюють правоохоронців, боти роблять інфовкиди. Як реагуємо? Відповідаємо на запити журналістів. Бо інших варіантів немає. Влада має бути відкритою.

«ГОЛОС – це свідомий вибір»

Ви, успішна журналістка та громадська активістка, 2020-го року вирішили піти в політику. У якій сфері діяльності важче бути жінкою в українських реаліях? Чи змінилось це якось з початком повномасштабної війни?

Місцеве самоврядування – це не зовсім політика. Це вплив на прийняття рішень там, де ти живеш. Це можливість зробити зміни власними руками.

Жінок на місцевому рівні працює багато. Як в загалом в Україні: вони виходять на керівні позиції – тож, ситуація вирівнюється.

Як ви прийшли до партії «Голос»? Чи задоволені її діяльністю під час війни на Київщині?

«Голос» – то був свідомий вибір. Ця партія привела до влади управлінців іншого типу. Це люди з новим мисленням – діяльні, ліберальних поглядів. Таких особливо бракувало на місцевому рівні.

Щодо війни, то вона якраз дуже стерла на Київщині партійні відмінності. По суті зараз є дві партії «За Україну» і «За путіна». Я рада, що на Київщині не було жодного мера-колаборанта.

Усі воювали. Усі так чи інакше захищали мирне населення і допомагали ЗСУ, на відміну від того ж мера Куп’янська на Харківщині, який здав місто без бою.

Депутати від «Голосу» дуже підтримували нас і в перші дні війни, і у важкі тижні після звільнення. Юлія Клименко, Славко Вакарчук, Кіра Рудик приїздили в Бучу з допомогою.

«Збитки Бучанської громади становлять півмільярда доларів»

Як змінилася ваша політична та громадська діяльність з початком повномасштабного вторгнення росії в Україну?

Війна стерла політичні межі. У решті – ніяк. Хіба стало набагато більше роботи, бо росіяни за місяць зруйнували інфраструктуру Бучанської громади. За оцінками KSE, збитки становлять півмільярда доларів.

Буча та Ірпінь – напевно, найбільші трагедії окупації Київщини. Як ви оцінюєте дії влади щодо захисту населення та сьогоднішнього відновлення цих найкрасивіших міст Київщини?

Буча та Ірпінь потребують грошей на відбудову. Публічна увага до Бучанської трагедії та боїв за Київ, на жаль, автоматично не перетворилася на довгострокову програму з фінансової підтримки на відбудову регіону.

Нам доводиться наполегливо працювати, щоби залучати гроші на ремонт зруйнованого. Потреба – сотні мільйонів доларів, а вдалося залучити кілька мільйонів гривень. Тому треба продовжувати об’єднувати зусилля влади, громади, бізнесу, волонтерів, якщо ми насправді хочемо підняти місцеву економіку та інфраструктуру.

«Знаю, наскільки важливо кожній родині знати, що сталося з їхніми рідними»

Один із напрямків вашої діяльності під час війни – ідентифікація тіл загиблих. Як ви вирішили займатися цією надважкою та потрібною справою? Яка зараз ситуація з розпізнаванням тіл жертв, коли планується повне завершення роботи?

У Бучанській громаді маємо 419 загиблих, і кілька десятків з них поховані як невпізнані. Процес ідентифікації може тривати роками. Для прискорення нам треба впровадити досвід, наприклад, Південної Кореї чи Франції, де процес ДНК-тестування максимально технологізований і швидкий. На прикладі Бучі – варто реформувати систему документування в моргах. Це також допоможе пришвидшити процес.

А займаюся цим, бо знаю, наскільки важливо кожній родині знати, що сталося з їхніми рідними. На жаль, система влаштована так, що 90% роботи мають зробити саме родичі. Але коли вдається їм допомогти – навіть на 10% – це вже відчутно. Бо прискорює пошуки.

«Моя родина – не виняток»

Окупація Київщини – це і ваша особиста трагедія. Що вам допомогло це пережити, звідки ви сьогодні черпаєте ресурси для життя, роботи, підтримки сина?

Ця війна – це боротьба українців за право існування. У нас немає іншого виходу, як жити і воювати. Це робить більшість з нас, тож, моя родина – не виняток.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.

Фото: Світлана Савельєва, Facebook-сторінка Михайлини Скорик-Шкарівської.

Авторка: Аня Алляйн.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.