«Молодь вимагає української, і крапка». В.о ректора ДПУ Дмитро Серебрянський про мовний скандал, міжнародне партнерство та окупацію

У 2022 та 2023 Державний податковий університет в Ірпені фігурував у ЗМІ два рази з різних причин: уперше в березні минулої весни, коли заклад став укриттям для майже 700 людей, що ховалися від російських обстрілів. Вдруге у квітні 2023 під час мовного скандалу з викладачкою філософії Любов’ю Воробйовою, що відмовилася проводити пари замість російської українською.

Ми поговорили з в.о ректора ДПУ Дмитром Серебрянським про час, коли університет був під прицілом окупантів, перспективи відбудови та результати розслідування щодо мовних правопорушень Любові Воробйової.

Державний податковий університет був під прицілом окупантів під час окупації Ірпеня. ДПУ став прихистком для працівників університету та їхніх родин. Розкажіть про цей час.

Більшість людей не готувалися до таких подій (повномасштабного вторгнення — ред.), що відбулися в лютому та березні. Однак університет як державна установа повинен готуватися до всього, тож у нас були забезпечені бомбосховища й необхідні засоби для життя. Саме тому ДПУ став прихистком для людей, які тут навчаються й працюють, проживають поряд. Згідно з оцінками, в наших укриттях було до 700 осіб.

Під час активних бойових дій тодішнє керівництво ухвалило виважене рішення — вивезти викладачів і студентів з Ірпеня. Уже під артилерійськими обстрілами наявним у ДПУ транспортом, зокрема автобусами, людей перевезли в Сторожинецьку філію університету в Чернівецькій області.

Рішення про евакуацію людей ухвалили після початку обстрілу університету?

Будівлю ДПУ обстрілювати з перших днів окупації. Однак у час, коли корпус університету майже повністю знищили, викладачів і студентів тут уже не було. Якби тут були люди, коли ДПУ масовано обстрілювали, наслідки могли бути катастрофічними. В університеті залишилися лише кілька співробітників, серед них викладачі, які на той час були навіть у полоні. Це була, здається, Омська десантна штурмова бригада, що взяла в полон 15 наших працівників.

В одного співробітника знайшли в телефоні контакт, через який він телефонував місцевій теробороні. Його хотіли розстріляти, але його врятував колега, який сказав: «Це ваша людина, с Донецка». Його документи (співробітника — ред.) перевірили. Дійсно, людина з Донецька, тож у такий спосіб було врятовано життя викладачу.

Але під час артилерійських обстрілів один співробітник із батьком, на жаль, померли від отриманих поранень.

Наскільки значними були руйнування будівлі університету?

Університет сильно постраждав від артилерійських обстрілів. Центральний корпус повністю зруйнований, а це адміністративна будівля, де були всі документи та сервера. Постраждала бухгалтерія та планово-фінансовий відділ, тобто все «адміністративне» згоріло. Інші корпуса зазнали менших руйнувань, особливо гуртожитки й лекційні авдиторії. У кожен дах кожного корпусу був приліт.

Розкажіть докладніше, як вдалося відновити корпус і яким коштом це відбувається?

На двох корпусах майже вдалося поставити дах. Накрили так, щоб не протікали лекційні авдиторії. Дещо встигли зробити до кінця грудня 2022 коштом фінансів, виділених із бюджету. Інші покрівлі до кінця року плануємо відремонтувати. Також частково ми замінили у двох корпусах вікна з допомогою Міжнародної організації з міграції, за що їм дуже вдячні. Окрім цього, від Міжнародної організації з міграції отримали будівельні матеріали для ремонтів. Ще з допомогою коштів наших випускників ми зробили тимчасове накриття в гуртожитках.

Зараз ведемо перемовини (щодо продовження відбудови — ред.), оскільки бюджетних коштів цього року не передбачено через інші потреби, зокрема військові.

Тож відбудова ДПУ відбувається здебільшого через міжнародне партнерство?

Так.

З якими викликами зіштовхнувся університет після відновлення навчання навесні 2022?

Наш університет один із перших під час пандемії COVID-19 перейшов на онлайн-формат навчання на мультифункціональній платформі Moodle. У час повномасштабного вторгнення університет продовжував навчання онлайн. Фактично жодного дня не було «простою», за винятком періоду активних бойових у лютому й березні.

З першого вересня ми плануємо вийти на очне навчання, якщо відновимо ті гуртожитки й навчальні корпуси, що потребують ремонтів. Потенційно ми готові прийняти три курси. Гуртожитки та університет цілком дають змогу це зробити.

У соцмережах ДПУ часто публікується інформація про розширення міжнародного партнерства. Які наразі цілі університету в цьому напрямі?

Це важливий напрям не лише для університету, а й в Україні. Міжнародне партнерство важливе для нас із позиції відновлення університету. Ми доносимо інформацію, що ДПУ потребує відновлення задля початку повноцінного навчання. Друга ціль — співпраця з університетами щодо обміну досвідом викладання й обміну студентами.

Наприклад, ми будемо підписувати меморандум із Вищою школою фінансів і Міністерством фінансів Північної Вестфалії. Цей меморандум передбачає як можливість допомогти університету у відновленні, так і співпрацю між викладачами та студентами. Також меморандум передбачає інтеграцію тих технологій, які є в міжнародних ЗВО.

До того ж після закінчення повномасштабної війни Україна буде в Європейському Союзі, отож нам потрібно адаптуватися до їхніх законодавчих вимог.

Чи вважаєте, що після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну міжнародні партнери стали більш відкритими до співпраці?

Так, звичайно. Якщо відмотати рулетку історії до 2014, то було б краще, щоб така активізація співпраці відбулася тоді. 2022 рік, не зважаючи на всі біди, відкрив нам нові можливості. Це Європа, це світ, що поряд із нами, які готові нам допомогти. Потрібна лише наша ініціатива й чесне ставлення до міжнародних партнерів. Наприклад, ДПУ ніколи не отримував закордонних наукових грантів, а станом на сьогодні їх три.

До мовного скандалу з Любов’ю Воробйовою, 29 березня цього року, ви зустрілися зі студентами щодо мови викладання в ДПУ. Після розголосу скандалу ви зазначили, що студенти тоді окреслили деперсоніфіковано порушення мовного законодавства деякими викладачами. Чи були вжиті заходи після цих заяв?

Я мушу вас трохи виправити: 29 березня я зустрічався зі студентами не лише стосовно мови викладання, а просто як в.о ректора на відкритій зустрічі. Одне з питань студенів було про мову викладання. Я запитав студентів, хто конкретно викладає мовою окупанта, однак вони промовчали.

Зараз навчання відбувається онлайн, тож до пар не може під’єднатися будь-хто. Лише студенти та викладачі. Саме тому тоді я зазначив, що якщо ви (студенти — ред.) повідомите про конкретні порушення, адміністрація вживатиме заходи. Ось і стався такий випадок, коли студенти звернулися до нас, а ми одразу відсторонили викладачку.

Згодом дисциплінарна комісія одноголосно ухвалила рішення звільнити Любов Воробйову з посади професорки катедри філософії.

Рішення про звільнення Любов Воробйові вже затверджене?

Так.

Раніше ви, опісля скандалу, зазначили, що будуть вжиті кардинальні й радикальні заходи. Про які заходи йшлося: щодо Любові Воробйової чи загалом в університеті?

Це стосується і того, і того. Ми перед початком другого семестру, в лютому, наголосили, що методологічне забезпечення повинне бути осучаснене — всі російські джерела треба прибрати. Також знову видали наказ, що викладання повинне здійснюватися лише українською.

Втім, питання не лише у видаванні законів. Людина має переосмислити своє ставлення до мови. Видайте тисячу законів, і нічого не зміниться. Люди мають змінитися.

Хочу звернутися також до студентів: якщо ви вимагаєте викладання українською, то мусите і від себе вимагати спілкування українською щонайменше в авдиторіях. Ці тенденції мають бути паралельними.

Нерідко в інфопросторі з’являються повідомлення про викладачів, що викладають російською. На вашу думку, чому викладачі у ЗВО досі ігнорують мовне законодавство?

Викладачі — це та інтелігенція, яка формує наше суспільство. Освітній заклад — це насамперед місце, де формується й народжується культура. Після цього інциденту студенти з інших закладів вищої освіти написали мені у фейсбук, що їхні викладачі також спілкуються російською, а це їм неприємно. У когось товариш загинув, у когось член сім’ї.

Такі викладачі повинні переосмислити свою позицію щодо мови. Можливо, вони є професіоналами у своєму напрямку, але цей професіоналізм потрібно доносити українською. Саме тому викладачі, як і вся інтелігенція, наші спортсмени й культурні діячі мають формувати нове ставлення і до мови, і до культури, і до історії.

На вашу думку, чому важливо висвітлювати такі інциденти в інфополі?

Я не міг уявити, що ця ситуація (з Любов’ю Воробйовою — ред.) набуде такого розголосу. Навіть без розголосу ми б вжили відповідних заходів. Я хочу подякувати студентам, які є свідомими та патріотично налаштованими. Суспільство, що підхопило цю ситуацію, показало приклад для всіх інших — тепер на такі ситуації реагуватимуть зовсім по-іншому, аніж у 2015.

Суспільство каже: «Будь ласка, ми хочемо отримати від викладачів професійне ставлення до студентів, зокрема, винятково українською». Викладачі повинні зрозуміти, що іншого виходу немає. Потрібно переосмислювати своє ставлення до викладання та мови. Молодь вимагає української, і крапка.

Авторка: Ірина Задорожна.

Фото: ДПУ.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці та в Telegram-каналі.