Зранку 7 лютого Росія здійснила масовану ракетну атаку на Україну. Вибухи пролунали у столиці. У Голосіївському районі наслідок обстрілу постраждало 40 людей. Відомо про чотирьох загиблих. Уламок ракети залетів у житловий будинок, внаслідок чого там сталася пожежа. Журналісти «Київщини 24/7» зв’язалися з мешканкою цього будинку Катериною аби розпитати, в якому стані зараз будівля, де зараз перебувають люди, чим зараз їм допомагає влада та чи є шанси, що мешканці понівеченого будинку зможуть найближчим часом повернутися до свого житла?
«Ми чудом вижили, бо були у тамбурі між квартирами»
Катерина мешкає разом з 12-річною донькою Олександрою та домашніми улюбленцями в Голосіївському районі. Їх будинок постраждав внаслідок масованої ракетної атаки на Київ, 7 лютого, вранці. У момент влучання у багатоповерхівку жінка перебувала у своїй квартирі на 9 поверсі та дивом залишилася цілою. За її словами, усі помешкання з 10 по 18 поверхи в її під’їзді згоріли вщент.
«Того ранку ми з донькою спочатку перебували у тамбурі (коридор між двома квартирами на їх поверсі). Там в нас лежить каримат, подушки та ковдра, і кожну повітряну тривогу ми з донькою пересиджуємо там. Так трапилося і цього разу. Після того, як в Telegram-каналах почала з’являтися інформація, що триває дорозвідка ми з донькою зайшли у квартиру, і думали ще трохи поспати. Та коли ми лягли в ліжка пролунав дуже потужний вибух. Моя дитина дуже злякалася, а я підскочила з ліжка взяла її та ми вибігли знову у тамбур. Хвилин через 5 до нас вийшла сусідка і сказала, що прилетіло десь до нас, бо в її квартирі вже був дим. Потім ми почули крики людей, які кликали на допомогу. Коли ми відкрили двері в загальний коридор, то я просто жахнулася від того, в якому стані був наш поверх. Моєму сусіду відірвало пів стопи, він сам не зрозумів, як це трапилося. Ми до нього підбігли, він наклав турнікет, попросив води. Ми принесли йому воду та викликали швидку», — пригадує ті страшні події Катерина.
Катерина разом з дитиною та ще деякі сусіди змогли самотужки вийти на вулицю. Коли вони опинились ззовні, сумніві більше не було — уламок потрапив саме в їх будинок.
«Сусідка мені пізніше розповіла, що цей уламок прилетів у плиту між 11 та 12 поверхом. Цю плиту вирвало та перекрутило і вона впала прямо на чоловіка, там зараз дірка. З вулиці, коли на це дивишся, замість квартир чорні дірки, просто дірки. Пожежники гасили пожежу десь з 8 ранку і до 15.30. Ніяк не могли загасити, бо в той день ще був дуже сильний вітер. Хлопці тільки загасили, переходили далі, а там, де щойно загасали, знову займалася пожежа і вона катастрофічно швидко розповсюджувалась», — розповідає Катерина.
Порятунок ще одного життя
На стресі жінка вибігла на вулицю з донькою, а їх тварини, а саме — 3 коти, собачка та 3 шиншили — залишилися у квартирі. Жінка дуже хвилювалася за улюбленців, але розуміла, що шансів на їх порятунок майже немає… Один з її котів, до речі, вже переживав такі жахливі події, його врятували волонтери та вивезли з-під Бахмута. Вже потім він потрапив з притулку в родину Каті, але війна знайшла його і тут…
На місці події з потерпілими працювали представники поліції, соціальні служби, Червоний Хрест. Людям надавали психологічну допомогу, з донькою Катерини теж працював психолог.
«Після того, як ми вийшли з Сашею на вулицю, я відправила її в укриття у школу, а сама стояла чекала під будинком, щоб можна було піднятись з рятувальниками та забрати тварин. Потім в інтернеті з’явилась фотографія з моєю врятованою собакою. Я не розуміла, як це трапилося, я ж думала вони всі вдома, я дуже хвилювалась, щоб вони не задихнулись від диму. І коли вже нам дозволили піднятись, я побачила, що всі двері були відкриті, їх виламали, щоб перевірити кожну квартиру – чи немає там людей під завалами. Під час першого заходу ми забрали шиншил та одного кота, інших двох котів спочатку не знайшли», — розповідає Катерина.
Фото з врятованою чихуахуа облетіло того дня всі соцмережі. Ще одне врятоване життя. Це був промінь надії для всіх, хто чекав під зруйнованим будинком.
«Собаку нам віддали волонтери. Я трималася та не плакала до тих пір, поки не забрала Мішель, вона, коли нас побачила, почала так голосно скавчати, вона вся тремтіла, одразу почала нас цілувати, а я не витримала та розплакалась. Донька моя перенервувала за тварин, теж плакала, з нею постійно працювала психологиня», — згадує зі сльозами та з радістю жінка.
Ввечері Катя знову повернулась у квартиру, аби спробувати ще раз відшукати решту домашніх улюбленців. І вона таки змогла знайти та забрати. Зараз всі тваринки перебувають у безпеці.
Де зараз люди і чи відновлять понівечений будинок?
Повернутися у своє житло вийде ще не скоро зізнається жінка.
«Крило, яке дуже сильно постраждало, по ньому лише через місяць тільки буде висновок щодо стану об’єкту, підлягає воно відновленню чи ні. Бо в людей у квартирах просто повикручувало стіни від вибуху. У нас в ліфтах вигнуло двері, настільки сильним був удар. То якщо будівля таки буде придатно для відновлення, то десь пів року або рік будуть відбудовувати», — розповіла про прогнози щодо відновлення Катерина.
Переважну більшість мешканців, чиї квартири були пошкоджені, прихистили родичі та знайомі, дехто пішов у школі №286, там розгорнули гуманітарний штаб. Там облаштували спальні місця. Також у штабі можна подати заяву на відшкодування знищеного майна, отримати одяг, їжу, гарячі напої.
«Як тимчасовий прихисток влада нам запропонувала гуртожиток на Лук’янівці. Але більшість людей боїться там зупинятися, бо він розташований неподалік заводу, куди вже не один раз прилітало. Я з дитиною дві ночі була в офісі зі всіма тваринами. У нашому будинку зараз немає ні світла, ні води, ні опалення. Але дехто ночував там, мабуть, ті, кому взагалі немає куди йти. Але зараз перебувати там неможливо. Була дуже велика кількість поранених і, на жаль, є жертви. Кажуть, зараз відомо про 4 загиблих, але я думаю, що їх буде більше. Дай Боже, щоб я помилялася», — каже Катерина.
Не зважаючи на труднощі, які війна принесла в родину жінки вона не опускає руки. Дуже сподівається, що житло відновлять і вона зоже повернутися з донькою та хвостатии додому.
Авторка: Ірина Коць
