«Ми брали банду чеченців у Софіївській Борщагівці»: інтерв’ю командира роти 204 батальйону ТРО Києва Ігоря Черненка

24 лютого 2022 року стало страшною трагедією для кожного українця, яка підло ввірвалася в наше життя й вже рік не попускає напруги. «Київщині 24/7» вдалося взяти інтерв’ю в одного з тих людей, завдяки яким Київ тоді вистояв. Про розтяжки на дахах столичних багатоповерхівок, атаки на периметр міста, наскільки захищений Київ тоді і сьогодні, чи можлива друга «Буча» та як саме ви вже зараз можете допомогти батальйону – у надексклюзивному інтерв’ю командира роти 204 батальйону ТРО Києва Ігоря Черненка.

2014 року Ігор пішов добровольцем на захист Донбасу, отримав кульове поранення в голову, захищаючи Донецький аеропорт. 24 лютого 2022 року пішов добровольцем на захист Києва, забравши в роту рідних і побратимів. У березні заснував Благодійний фонд Ігоря Черненка для потреб свого батальйону. Сьогодні фонд допомагає різним військовим, після Перемоги зосередиться на їх реабілітації. Наразі 204 батальйон боронить Бахмутський напрямок.

Як ви вирішили вступити до лав ЗСУ?

Це було в 2014 році. Я тренувався в спортивному клубі єдиноборств на Солом’янці. Тоді багато хлопців звідти пішли добровольцями – це були успішні в цивільному житті люди: мільйонери, начальники… Я був добре фізично підготований, і хоч в армії ніколи не служив – пішов добровольцем.

Як для вас почалась повномасштабна війна?

Я міцно спав і вибухів не чув. Уночі в мене був вимкнений телефон. Мене розбудили охорона, постукавши у двері квартири, адже я голова великого ОСББ (понад 2500 мешканців). Я відчинив – вони мені розказали. Увімкнув телефон – побачив купу повідомлень від побратимів з 14-15 року. І відразу поїхав у військомат.

Цю війну я чекав уже десь з листопада й був зібраний. У військомат я прийшов підготовлений – зі своїм броніком, каскою тощо. Я чекав, що війна буде – я усіх готував.

З чого почалась ваша оборона Київщини?

В обороні Київщини я особисто не брав участі. Мої хлопці, добровольці з моєї роти, захищали Мощун, Вишгородську сторони – на Лютіж.

Головна задача моєї роти (максимальна чисельність якої була 516 чоловік, це чисельність батальйону) на початку повномасштабного вторгнення – внутрішня безпека Києва.

Це охорона частини периметру – Голосіївського району, адже я живу в цьому районі. Була атака – ми відбили. Але здебільшого це боротьба з мародерами, колаборантами тощо. У мене в підпорядкуванні було 3 групи швидкого реагування. Тоді поліція не виїжджала на нічні виклики.

Наприклад, було повідомлення, що з даху 16-поверхівки передають якийсь сигнал. Поїхали, знайшли розтяжки – я особисто їх знімав.  Якось ми з двома групами реагування брали банду чеченців у Софіївській Борщагівці. Вони були заздалегідь сюди імплантовані. Іще в січні-лютому для цього ворогом знімалися квартири на Київщині. Наприклад, знімає квартиру айтішник з білорусі, а там живе кілька чеченців. Ви ж розумієте, що в гонитві за грішми ріелтори здають квартири – і ніхто ж не відслідковує, хто там живе.

ТРО на початку повномасштабної війни виконувало дуже дивну функцію – ми були, мов ті гончі, які заганяють диверсантів, потім їх брала СБУ.

Через те, що я відповідав за периметр, у моєму підпорядкуванні були снайпери. І коли на периметр забігає озброєна людина – я приймав рішення на знищення. Думати немає часу – треба приймати рішення негайно. Якщо за периметр перебіжуть 1-2 вороги – то просто розкладуть увесь батальйон.

Чи зайшли окупанти десь якось все-таки в Київ? Ходять різні чутки про це, ніби вони взяли якісь кордони міста.

По Голосіївському району – точно ні. Я командир роти Голосіївського району – я буду казати тільки те що, я знаю. А чутками я не послуговуюсь.

На чому наразі зосереджено вашу службу?

У мене 3 бойових виходи на Бахмут. Спочатку в травні – це далеко за Бахмутом було: село Клинове, Покровське. І взагалі Бахмут – то наш напрямок.

Зараз у нас місяць на відновлення, бо в роті залишилось 62% особового складу. І нам потрібно поновлення. На щастя, у моїй штатній роті – жодного 200-го.

Хто воює у вашій роті, які стосунки вас пов’язують, скільки захисниць на передовій?

Це друзі, побратими, рідні. Загалом зараз на Бахмуті в нашій роті – 5 дівчат. У моїй роті – також і дружина. І син. І багато братів – двоє рідних і троюрідних. Усі зі мною.

У моєї дружини автівка була за місяць до повномасштабної війни заправлена й готова до виїзду за кордон. Але ніхто не поїхав. Дружина пішла в мою роту військовим психологом. 20-річний син просидів 3 дні в бомбосховищі й теж пішов воювати.

Як ви оцінюєте підготовку Києва та області до такого наступу рік тому й нині?

На 24 лютого минулого року оборона була взагалі не підготовлена – усе робилось з колінки. Плани відходу, підриву шляхопроводів, мостів тощо – на ходу. Навіть на самому Голосіївському проспекті ми все робили власноруч. Хтось займався блоками, мішками… Усі блокпости, усі вогневі рубежі – робилися вже по ходу діла.

Зараз? Зараз усе добре. Зараз уже так відпрацювали всі ці шляхи – ворогам тут взагалі нічого ловити. Усе під прицілом. Зараз я спокійний за Київ.

А чого тоді ми не були готові, якщо Зеленський заявляв, що він ще з осені знав про можливість такого наступу?

У мене багато запитань до цієї влади, але вони не на часі.

Чи є причини тривожитись мешканцям Київщини на річницю повномасштабної війни, з огляду любові ворога до символічних дат?

Киянам – ні. Насамперед не треба хвилюватись. Сюди точно ніхто не попре. Ну, це дурня, ви розумієте. Вони Бахмут не можуть взяти. А що таке Бахмут порівняно з Києвом? Це 2 мікрорайони Києва за чисельністю й декілька мікрорайонів за площиною.

Ракетний обстріл – може бути, є велика вірогідність. Але наступу тут точно не буде. Вороги ж також вчаться. Вони, звичайно, кацапи й орки, але вже не такі дурні, як були рік тому. Вони заходили сюди колонами. Це була їхня велика помилка: вони чекали, що їх тут з квітами зустрінуть, а зустріли з Джавелінами. Ось і все. Наразі в бойовому порядку їм сюди просто не дійти.

А людям в Бучі не треба боятися: вони не втраплять знову в окупацію?

Точно ні.

А щоб ви порадили: краще 24 лютого провести в бомбосховищі?

Ні. Порадив би слухатись офіційні джерела. Якщо повітряна тривога – то краще перестрахуватися й зайти в укриття.

Якщо ви хочете напряму допомогти бійцям 204 батальйону в захисті Батьківщини:

Реквізити для UAH. Код отримувача: 44752149. Рахунок IBAN: UA343052990000026004046228395. Назва банку: АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Реквізити для USD. SWIFT Code: PBANUA2X. IBAN Code: UA173052990000026005026238810. Name of the bank: JSC CB «PRIVATBANK».

Наразі фонд збирає на 3 квадрокоптери DJI Mavic 3 на передову на Бахмутський напрямок. Для цього потрібно 375 000 грн. Допоможіть, бо поки, що зібрано лише 3 550 грн.

Фото: Ігор Черненко.

Авторка: Аня Алляйн.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.