Ексклюзив

13 Вер, 09:00

1493

«Ми вчимося жити у нових реаліях»: інтерв’ю з Білоцерківським міським головою Геннадієм Диким

Вже півтора року в Україні триває повномасштабна війна. Кожне місто так чи інакше стикається з її наслідками і кожен міський голова вчиться організовувати роботу у нових реаліях.

Сьогодні героєм нашого інтерв’ю став очільник Білої Церкви Геннадій Дикий, який розповів, з якими новими викликами стикається місто під час війни, наскільки страждає бізнес, про проблеми укриттів, міський бюджет та багато іншого.

Яка економічна ситуація у місті нині? Наскільки серйозно постраждав бізнес? Як швидко він відроджується? Чи багато нових підприємств переїхало до вас із зони бойових дій?

Нещодавно був День підприємця, на якому були присутні близько 50 керівників найбільших підприємств. І я впевнено можу сказати, що бізнес пристосовується працювати в умовах війни.

Звісно, від початку повномасштабного вторгнення бізнес серйозно постраждав. Найголовнішою причиною цього стали зруйновані логістичні мережі. Наприклад, деякі підприємства до початку повномасштабного вторгнення мали зв’язки з Білоруссю. Звичайно, сьогодні вони вже так не працюють. Бізнесу довелося перелаштовуватись на інші ринки збуту.

Іншою значною проблемою став минулий осінньо-зимовий період: перебої з електроенергією, захмарні ціни на генератори і їхній дефіцит. Це значно зупиняло розвиток бізнесу, проте з часом підприємства змогли впоратись і з цією проблемою і продовжили працювати. Особливо важливо, що продовжували працювати підприємства харчової промисловості і ми не мали дефіциту продуктів.

Також деякі підприємці скаржились на те, що працівників мобілізують. На жаль, йдуть найкращі фахівці. Але ми всі розуміємо, що хороші фахівці потрібні і в ЗСУ. Цій проблемі також знайшли рішення: фахівців, які дуже важливі для підприємства, бронюють.

Тож я вважаю, що сьогодні ті підприємства, що працюють і розвиваються — не менші герої, ніж люди, які на передовій. Тому що вкладати у бізнес, коли практично щоночі відбуваються обстріли, це величезні ризики. І тільки дуже патріотичні люди хочуть розвивати і розвивають бізнес в України.

Щодо релокованих підприємств, Біла Церква, звісно, стала для них своєрідним прихистком. Близько 100 великих і середніх підприємств переїхало до міста і розмістило тут свої виробничі потужності. Також близько 400 суб’єктів малого бізнесу переїхало до нас з інших регіонів. Звісно, вони дуже налякані, тому просять не розповсюджувати інформацію про їхні виробництва.

Ми прийняли їх гостинно. Є база даних, де розміщується інформація про вільні площі, вільні потужності у приватній, комунальній чи державній власності. Таким чином, ми допомагаємо релокованим підприємствам освоїтись, набрати потрібну кількість працівників.

Минула зима була чи не найважчою для України за всю історію незалежності. У якому стані нині електро- і тепломережі? Як загалом відбувається підготовка Білої Церкви до зими? Чи готове місто до можливого блекауту?

Звичайно, ми вже маємо досвід роботи під час минулої зими, тому, знали приблизно до чого готуватися і підготовка триває. Ми точно знаємо, що енергетики займаються своїм напрямком зміцнюючи магістральні мережі.

Зі свого боку ми займаємось муніципальними мережами. У цьому році були виділені кошти на десятки кілометрів магістральних водогонів. Наразі роботи продовжуються.

На заміну застарілих труб була виділена допомога з міського бюджету. Також нам допомагають міжнародні організації.

Тобто зараз триває підготовка міста до роботи без зовнішніх джерел електропостачання. Звичайно, це величезні кошти. Потрібні потужні генератори, до них — частотні перетворювачі. Умовно, якщо говорити про якусь велику котельню, вартість генератора для неї дорівнює вартості робіт по його під’єднанню і закупівлі додаткового обладнання.

Зараз у нас виконаний план. Ми взяли собі за мету до зими створити можливість працювати в максимально автономному режимі. Звісно, передбачити всі варіанти нереально, але ми готуємось по максимуму.

Загалом, на генератори, частотні перетворювачі, труби та додаткові насоси було виділено близько 200 мільйонів гривень.

Як виконується міський бюджет? Які основні джерела надходжень до міського бюджету? Яка ситуація в порівнянні з довоєнним періодом і минулим роком?

Близько 60% бюджету складає ПДФО, інші 40% — єдиний податок, плата за землю та нерухоме майно. Останні роки зріс ПДФО від військових.

Через те, що бізнес відновлюється і набирає довоєнні показники, надходження до бюджету, відповідно, теж зростають. Якщо у минулому році відсоток ПДФО від бізнесу в загальній структурі бюджету складав 62%, то зараз — це вже близько 77%.

Звичайно, є невеликі перевиконання бюджету, але перед нами поставили і нові виклики. У мирний час органи місцевого самоврядування багатьох речей не робили б, тому витрати значно зросли.

Від російських обстрілів у Білій Церкві постраждало близько 79 домоволодінь. Звичайно, це не масштаби Бучі, Ірпеня чи Бородянки, але люди теж потребують допомоги і на це було виділено мільйони гривень.

Більше 50% додаткових надходжень ми спрямовуємо прямими субвенціями до ЗСУ: на 72-гу окрему механізовану бригаду імені «Чорних запорожців», 1129-й зенітний ракетний білоцерківський полк, 114 бригаду та 132 батальйон територіальної оборони, воєнний госпіталь. Лише за цей рік сума склала близько 400 мільйонів гривень.

У червні 2023 року з ‘явилася інформація, що укриття у Білій Церкві та Білоцерківському районі не відповідають вимогам, а місто увійшло до переліку населених пунктів з найбільшими проблемами. Яка ситуація з укриттями станом на зараз?

Ми зробили близько 350 укриттів у навчальних закладах, школах мистецтв, спортивних школах, лікарнях, садочках. Також близько 245 укриттів було зроблено у багатоповерхівках. Бо ми розуміємо, що у підвал має бути не страшно зайти, там має бути світло, відповідні умови.

Тож ми робили ремонти. Враховуючи, що мова йде про давно побудовані будинки, у підвалах не вистачало висоти. Ми просто відрами виносили десятки тисяч тонн землі, опускали рівень підлоги, щоб висота сягала хоча б мінімальні 2 метри.

Крім того, кожне укриття має генератори, аптечки та всі передбачені речі, а деякі кнопки виклику пожежних, поліції, муніципальної варти та швидкої допомоги.

Також ми стикнулись із проблемою обкрадання укриттів. Тож зараз ми виділили кошти на встановлення магнітних замків і відеокамер.

Загалом, на укриття з міського бюджету було виділено близько 300 мільйонів гривень.

Яку допомогу місто надає родинам загиблих та переселенцям?

У нас є центр, де приймають переселенців. Відповідно, там у нас зібрані всі служби: і працівники ЦНАПу, і працівники Управління соціального захисту, і фахівці Служби у справах дітей. Там переселенцям надають всю інформацію про допомогу, яку вони можуть отримати.

Я пам’ятаю були часи, коли ми реєстрували по 800 людей за день. Тоді видавались і харчові набори, і одяг — для людей, які вискочили з будинку, у чому були. Зараз ці послуги також є, але попит на них значно зменшився, бо немає вже такого різкого вторгнення.

Крім того, працівники Служби у справах дітей відвідують кожну дитину, знайомляться з нею і з батьками, дізнаються, в яких умовах вона перебуває.

Також ми намагаємось працевлаштовувати переселенців, щоб вони могли соціалізуватися і почати нове життя на новому місці.

Для членів сімей загиблих встановлені виплати грошової допомоги до Дня Захисників і Захисниць. Також є щомісячна стипендія для дітей загиблих у розмірі 3 тисяч гривень, компенсація витрат по санаторно-курортному лікуванню.

Держава компенсує 50% вартості комунальних послуг для сімей загиблих, місто — інші 50%, тобто для них вони по суті є безкоштовними.

Поховання на Алеї Героїв повністю відбувається за кошти міського бюджету.

Ветеранам також надається грошова допомога та компенсація більшості медичних послуг.

У Білій Церкві була зруйнована інфраструктура внаслідок російської агресії, як відбувається відбудова? Звідки берете фінансування?

Від російської агресії у Білій Церкві постраждало 79 домоволодінь, з них 13 — багатоквартирних будинків, інші — приватні. Наразі повністю відновлено вже 10 багатоповерхівок, 3 — частково, але там є всі необхідні умови для проживання.

З 66 приватних будинків, 60 вже відновлено власниками. З міського бюджету їм було надано компенсації.

З обласного бюджету на відновлення будинків було виділено 4,5 мільйонів гривень, з міського — близько 8 мільйонів гривень.

Наразі допомогу отримали практично всі мешканці міста, чиї будинки постраждали від російської агресії.

І ще трохи особистих запитань. Скільки часу триває Ваш робочий день? На сім’ю Вас вистачає? Як Ви відпочиваєте?

Я вам можу сказати, що телефон майже ніколи не вимикається. Але у порівнянні з березнем-квітнем минулого року, звісно, вільного часу трохи більше. Ми вже маємо досвід роботи в умовах війни, знаємо, які виклики на нас чекають, тому вчимося жити у нових реаліях.

Я дуже вдячний своїй команді, особливо дівчатам, жінкам, які працюють на рівні з чоловіками, і забезпечують життєдіяльність міста. Це дуже непроста і відповідальна робота.

Що Ви зробите в першу чергу після того, як почуєте звістку про нашу Перемогу?

Поїду у відпустку. Першу відпустку з початку пандемії COVID-19. Я люблю подорожувати автомобілем, тому поїду по країнах, які нам найбільше допомагали, по містам-побратимам, щоб просто подякувати за підтримку і все, що вони роблять.

Як вплинула війна на роботу депутатського корпусу? Чи стала рада Вашою опорою, чи підтримує Ваші ідеї?

Я хотів би просто подякувати депутатському корпусу. На початку березня більшість депутатів була на місці і ми могли збирати сесії Білоцерківської міської ради постійно, коли це було потрібно.

Навіть коли лінія фронту була за 60 км від міста, для мене було здивуванням, що всі зібрались на сесію, навіть жінки, яким, чесно кажучи, треба було думати про евакуацію.

У цей час Білоцерківська міська рада показала себе як патріотична, здатна працювати і вирішувати нагальні і критичні питання, що постають перед містом і перед країною в цілому, організація.