«Найскладніше для поліцейських після деокупації Київщини було зібрати всі докази і свідчення воєнних злочинів», — інтерв’ю з заступником голови Нацполіції України Андрієм Нєбитовим

Україна третій рік протистоїть повномасштабній навалі ворога. Російська армія намагається просунутись на Харківщині, Донеччині та півдні країни, а також щоденно обстрілює цивільне населення та інфраструктуру по всій державі. З території Київщини українські воїни ворога вибили, чим захистили столицю, і як тільки війська рф відступили, правоохоронці зайшли туди для стабілізаційних заходів. Національна поліція почала встановлювати порядок на деокупованих територіях та відновлювати поліцейські відділки.

Оперативники та слідчі Нацполіції й зараз продовжують виявляти злочини, які вчинили росіяни під час окупації Київщини, та документувати наслідки війни по всій території України. Одним з таких наслідків в Україні є велика кількість зброї на території держави.

Наскільки війна вплинула на незаконний обіг зброї і яких заходів вживають правоохоронці, щоб запобігти цьому, чи побільшало тяжких злочинів, вбивств, випадків насилля, зґвалтувань в Україні та, зокрема, на Київщині з початком війни – журналісти «Київщина 24/7» з’ясували у заступника голови Національної поліції України Андрія Нєбитова, який до цього очолював Головне управління Нацполіції в Київській області.

Довідка:

• Андрій Анатолійович Нєбитов народився 20 серпня 1980 року в Донецьку.
• З 1997 до 2001 року навчався в Донецькому інституті внутрішніх справ МВС України. У 2006 році з відзнакою закінчив магістратуру Київського національного університету внутрішніх справ. У 2012 році здобув науковий ступінь кандидата юридичних наук, а у 2017 році — доктора юридичних наук за спеціальністю кримінальне право та кримінологія, кримінально-виконавче право.
• Службу в правоохоронних органах розпочав у 2001 році на посаді оперуповноваженого відділення карного розшуку Сніжнянського міського відділу УМВС України в Донецькій області. Працював на посадах від оперуповноваженого до керівника управління у підрозділах карного розшуку, боротьби зі злочинами, пов’язаними з торгівлею людьми, боротьби з кіберзлочинністю та з економічною злочинністю Донеччини, Чернігівщини та Києва.
• У 2016 році проходив службу у Департаменті карного розшуку Національної поліції України. З грудня цього ж року призначений на посаду заступника начальника ГУНП в Київській області — начальника кримінальної поліції.
• Нагороджений численними відзнаками Міністерства внутрішніх справ.
• З 17 липня 2019 року —начальник Головного управління Нацполіції в Київській області. У 2021 році отримав чергове спеціальне звання – генерал поліції третього рангу.
• З вересня 2023 року Андрій Нєбитов став заступником Голови Національної поліції України – начальником кримінальної поліції.

— З вересня 2023 року Ви стали заступником Голови Нацполіції та очолили кримінальну поліцію України. З якими викликами в роботі Вам довелося зіткнутися?

— Почну з того, що основний виклик для всіх нас один — це війна. Національна поліція України у складі Сил безпеки і оборони, як і органи державної влади й місцевого самоврядування, як і пересічні громадяни, і бізнес, намагаються втримати ситуацію. Звичайно, війна тягне за собою негативні наслідки як для соціально-політичної, так і для криміногенної ситуації. Тому головний виклик для кожного поліцейського, зокрема оперативника, — забезпечити безпеку наших громадян.

— До призначення на високу посаду загальнодержавного значення Ви більше як чотири роки були начальником Головного управління Національної поліції в Київській області. Саме на цій посаді вас застало повномасштабне вторгнення та окупація. Яким було Ваше 24 лютого 2022 року?

— Мене, як і всіх працівників поліції Київської області, 24 лютого 2022 року застало на робочих місцях. 23 лютого за командою Голови Нацполіції Ігоря Клименка (на той час) особовий склад зібрали за сигналом тривоги. Ми роздали спеціальні засоби та озброєння та чекали відповідних інструкцій та команд. Приблизно о 4 ранку від наших поліцейських, спецпризначенців, я отримав першу інформацію про атаку на внутрішні пости на території Чорнобильської зони з боку російських окупаційних військ. Правоохоронці доповідали про те, що російські війська колонним маршем рухаються вглиб території нашої держави. Цю інформацію я доповів очільнику КОВА Олексію Кулебі (на той час) і Голові Нацполіції Ігорю Клименку (на той час).

— Як високопосадовець Ви розуміли реальну ситуацію щодо ймовірності початку повномасштабної війни з рф. Але чи було те, до чого Ви не були готові?

— Ми мали певну інформацію щодо можливого вторгнення російської федерації на територію нашої країни. Ми очікували цього, але більше думали, що загострення ситуації буде саме на Сході України, де вже тривали бойові дії.

Однозначно ми були не готові до таких звірств, які вчиняли російські військові. До масових вбивств мирного населення, жорстоко закатованих, розстріляних, спалених людей. До таких масштабних руйнувань цивільної інфраструктури, житлових будинків наших громадян. Важко було якимось чином підготуватись чи передбачити ці події спеціальними службами або розвідками.

— Наскільки поліція Київщини загалом витримала цей виклик?

— Незважаючи на те, що в нашому регіоні в окупації перебувало 180 населених пунктів, я вважаю, що поліція Київської області витримала цей виклик і виконала всі ті завдання, які ставили перед нами сили безпеки й оборони та військово-політичне керівництво нашої держави.

Підкреслю, що жоден поліцейський Київщини не перейшов на сторону ворога, не став колаборантом і не зрадив  присязі. Всі завдання, які були пов’язані з евакуацією населення, з допомогою Збройним силам України з надання оперативної інформації, із забезпеченням доставки гуманітарних вантажів – були виконані.

Є окремі завдання, про які, мабуть, можна буде говорити після Перемоги, але повторюсь, що спеціальні підрозділи поліції Київщини зробили свій внесок і максимально, за умови сил і засобів, які ми мали на той час, допомогли вибити ворога з регіону.

— Що Ви запам’ятали найбільше з періоду окупації Київщини? Який найяскравіший спогад? Що найбільше вразило Вас?

— На все життя я запам’ятаю саме період деокупації. Побачити на власні очі наші зруйновані та розбиті міста. Ірпінь, Бучу, Бородянку, Макарів… Наслідки терору, масові вбивства цивільних людей на цих територіях. Вражали саме ті звірства, які вчинили росіяни з нашими громадянами. Ми бачили те, що залишилось після катування в підвалах, після розстрілів, тіла людей, які залишилась у лісосмугах.

Я пропрацював все життя у кримінальній поліції й бачив дуже багато вбивств, розчленувань, але усвідомлення того, що вбитих та закатованих мирних людей складали на вогнище і з них залишались тільки кістки та попелище, це, звичайно, мене неабияк вразило.

Тобто те, що ми могли спостерігати у голлівудських блокбастерах, бойовиках та фільмах жахів, – це все було зведено в один фільм, але, на жаль, він був у нашій реальності.

Наш мозок намагається зберігати тільки те, що було доброго. Пригадую спілкування з місцевою літньою жінкою одного з окупованих сіл Броварського району. Коли ми збирали інформацію про тих, хто залишився в окупації, то знайшли номер телефону цієї бабусі. Поруч з її будинком проживали військові рф, і вона повідомила, за якою адресою проживає, дала координати свого будинку для того, щоб ударом наші воїни знищили окупантів. Тобто 87-річна жінка готова була віддати своє життя заради захисту нашої Батьківщини. Коли їй оперуповноважений сказав, що вона фактично наводить обстріл на своє помешкання, то вона відповіла: «Синок, я вже пожила. А вам ще треба жити». Звичайно, що ці координати нікуди не передавали, але вчинок цієї людини просто вражає і закарбується у пам’яті назавжди.

Також як один зі щирих моментів я запам’ятав те, як після деокупації ми приїхали в Іванківський район, щоб відновлювати роботу поліцейських відділків. Тоді я бачив відверті емоції людей, радість в їх очах, місцеві обіймались з військовими, поліцейськими, бо розуміли, що ворог відступив і вони витримали період окупації.

Коли я в дитинстві дивився фільми про Другу Світову війну, то бачив на екрані, як люди зустрічали військових і дякували, що ті їх звільнили. Звичайно, я розумію, що то була акторська гра, яка й тоді викликала емоції. Але коли ти безпосередньо береш у цьому участь, то це дуже чіпляє і залишає приємні спогади.

— Що було найскладнішим після звільнення окупованих територій Київщини?

— Найскладніше для нас, в процесуальному плані, було те, що місцем скоєння злочину була половина Київської області. І треба було максимально швидко зафіксувати всі злочини армії російської федерації. Ворог дуже швидко відступив, залишивши за собою дуже багато речових доказів і тих речей, які допоможуть притягти злочинців до кримінальної відповідальності. Нехай не зараз, але з часом. Тому це було важко. Це було вперше.  І для слідчих, і для інших працівників поліції. Проте всі витримали, всі розуміли зону своєї відповідальності. Особовому складу ми казали, що «треба залишити все те, що було у вашій кар’єрі до цього і не загадувати, що буде після». Бо зараз – головний етап їхньої роботи.

На деокупованих територіях не було зв’язку. Ми відправляли групу працівників, які збирали доказову базу і повертались з матеріалами вже ввечері – так нам вдавалось збирати перші свідчення того, що людям довелось пережити, які жахіття вони відчули на собі та які злочини були скоєні проти них.

Саме збір великої кількості доказової бази та свідчень після звільнення окупованих територій Київщини, мабуть, були найскладнішими. Але всі витримали.

— Що Ви можете назвати головним здобутком (здобутками) за час діяльності на посаді начальника Головного управління Національної поліції в Київській області?

— Після того, як я очолив ГУ Нацполіції у Київській області, усвідомив, що мій функціонал значно ширший і треба реалізовувати глобальні проєкти на території Київщини. Був ініційований проєкт «Поліцейський — учасник освітнього процесу». Це були перші 30 ювенальних поліцейських, які заступили на службу безпосередньо до загальноосвітніх шкіл. Можу сказати, що в закладах освіти, де працювали правоохоронці, жодного кримінального правопорушення не виявлено. До того ж поліцейські стали учасниками батьківських груп, постійно спілкувались з вчителями та дітьми.

Другий проєкт – «Поліцейський офіцер громади». Дуже хороший проєкт, який вже був у трьох областях нашої держави. Цей проєкт дуже вдало вписався у загальну і першочергову ідею створення Національної поліції, у філософію її закону. Тобто це ідея, де люди й поліція комунікують і перебувають у тісній співпраці.

Ми почали з 8 територіальних громад із 69-ти, які долучились до цього проєкту. Не всі громади одразу погоджувались, адже щоб долучитись, громаді треба було витратити кошти на облаштування зручної поліцейської станції, придбати відповідний автомобіль для Нацполіції, але який буде використовуватись безпосередньо в цілях їхньої територіальної громади.

Спочатку в проєкті взяли участь 8 громад, а вже за рік майже всі громади підписали меморандум. На сьогодні можу сказати, що на кінець 2023 року ми маємо на території Київщини 124 поліцейських офіцери громади. Відкрито і забезпечено роботу 77 поліцейських станцій, а в користуванні поліцейських офіцерів громади – 123 автомобілі, 49 з яких було придбано Нацполіцією України. Під час відкриття поліцейських станцій я спілкувався з місцевими органами громади й отримував тільки позитивні відгуки щодо цього проєкту. Тому проєкт «Поліцейський офіцер громади» вважаю одним із найуспішніших на Київщині.

Також звертали увагу на розвиток сучасних технологічних систем забезпечення безпеки наших громадян. У 2018 був запроваджений проєкт «Безпечна Київщина» – створення загальної системи відеоспостереження для ефективної боротьби зі злочинністю.  У 2019 система нараховувала 18 робочих камер. Звичайно, що 18 камер на всю Київську область не несли жодної аналітики, жодної безпеки й ніякого правопорядку. Тому за підтримки КОВА і об’єднаних територіальних громад почався розвиток цього проєкту. Скажу, що на кінець 2023 року вже понад дві тисячі камер працює в єдиній системі аналітичного відеоспостереження на території регіону. На Київщині розташовано найбільше камер з функцією розпізнавання облич, а саме 500. Зазначу, що це навіть більше, ніж у столиці України.

Окремо хочу звернути увагу на забезпечення умов для поліцейських. На мою думку, організація робочого процесу та робочих місць суттєво впливає на коефіцієнт корисної дії. Тож перше, що ми зробили, — навели лад на робочих місцях наших працівників. Намагались зробити ділянки чистими, доглянутими, а головне – зручними насамперед для відвідувачів, щоб громадянин почував себе комфортно. У відділку було місце, де присісти, написати відповідне звернення або поспілкуватись зі слідчим, оперативним працівником чи дільничним офіцером поліції.

Акцент робили на тому, щоб громадянам було зручно відвідувати наші відділення поліції. І якщо пригадати, то в періоди блекаутів відділки поліції стали місцем, де можна було зігрітись, зарядити гаджети, випити чаю та з’їсти печива. А для працівників поліції це, звичайно, стимул працювати краще, бо коли створено гарні умови для роботи, то люди починають себе поважати й відповідальніше ставитись до поставлених завдань.

У 2023 році в Ірпені ми відкрили перший в Україні оновлений відділ поліції, який відбудували після російських артобстрілів. Знайшли американські приватні кошти на побудову нового сучасного поліцейського відділку в Бородянці та Бучанського кінологічного центру. Саме за підтримки Фонду Говарда Баффета вже у цьому році на Київщині з’являться дві сучасні поліцейські адмінбудівлі за європейськими стандартами, аналогів яких немає в Україні. Також завдяки фонду кінологічна служба Національної поліції вже отримала 184 собаки різних порід і 44 автомобілі для перевезення чотирилапих.

— Чи вплинула війна на рівень злочинності на Київщині? Яких злочинів найбільше? Якщо порівняти з іншими регіонами країни, то криміногенна ситуація в Київській області наскільки складна?

— Якщо говорити про Київщину, то це регіон, який за своєю площею є одним із найбільших у країні. В області проходять усі траси державного значення, які сходяться в Києві. Кількість населення також збільшилась під час повномасштабного вторгнення, тому що дуже багато людей з прифронтових територій обрали безпечним місцем проживання для себе саме Київську область. На території Київщини простежується тенденція до зниження за основними видами злочинів. До прикладу, випадків умисного вбивства у 2021 році було 66, вони всі розкриті, у 2022 році було зареєстровано 90 вбивств, а у 2023 році – 66. Тобто навіть під час війни нам вдалось втримати криміногенну ситуацію.

Випадків тяжких тілесних ушкоджень у 2021 році було 111, у 2022 році – 99, а у 2023 році – 82. Тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть у 2021 році було зафіксовано 36 випадків, у 2022 році – 25, а у 2023 році – 26. Розбійних нападів на території Київщини у 2021 році сталось 51, у 2022 році було зафіксовано 24 випадки, а у 2023 році – 23. Пограбувань у 2021 було зафіксовано 166 випадків, у 2022 році — 62, а у 2023 році – 59 злочинів. У 2021 році крадіжок з помешкань громадян сталось 1028, у 2022 році зафіксували 596 випадків, а у 2023 році — 961. Незаконних заволодінь транспортними засобами у 2021 році було 158, у 2022 році – вже 77, а у 2023 році — 70.

Тобто ми бачимо, що кількість зареєстрованих злочинів у 2023 році зменшилася у порівнянні з довоєнним 2021 роком.

— Чи побільшало тяжких злочинів, вбивств, випадків насилля, зґвалтувань в Україні з початком війни? І чи враховує Нацполіція до цієї статистики й злочини, які скоюють на тимчасово окупованих територіях?

— Загалом у порівнянні з періодом до повномасштабного вторгнення спостерігається зменшення кількості основних видів тяжких злочинів, а саме тих, які стосуються загальної криміногенної ситуації. Це умисні вбивства, тяжкі тілесні ушкодження, тяжкі тілесні ушкодження зі смертельними наслідками, розбої, грабежі, крадіжки, незаконне заволодіння транспортом. Крім того, вдалось зберегти позитивну динаміку щодо їх розкриття. Тут можна відзначити об’єднані зусилля оборонців. По всій державі було збільшено кількість нарядів: від чотирьох до семи тисяч. Діяльність блокпостів, комендантська година також дають нам змогу утримувати криміногенну ситуацію на належному рівні.

Наведу також статистичні дані по Україні.

Прослідковуємо зменшення випадків умисного вбивства на території держави. У 2021 році таких сталось 1261, у 2022 році побільшало до 1305, а у 2023 році – вже 1099. Тяжкі тілесні ушкодження: у 2021 році — 1577, у 2022 році — 1490, а у 2023 році — 1357. Розбійні напади: у 2021 році — 927, у 2022 році — 476, а у 2023 році — 384. Грабежі: у 2021 році — 4726, у 2022 році — 2183, а у 2023 році — 1708. Щодо таких видів злочинів як розбійні напади та пограбування людей бачимо значне зниження показників. Крадіжки: у 2021 році — 112 183, у  2022 році — 69 199, а у 2023 році — 81 859. Незаконне заволодіння транспортним засобом: у 2021 році — 2774, у 2022 році — 4028, а  2023 році — 1496. Зазначу, що не за всіма видами злочинів складалась така позитивна динаміка. Є низка кримінальних правопорушень, кількість яких зросла. Насамперед це стосується шахрайства.

Люди, які втратили свої близьких, рідних, втратили свої домівки та роботу, на жаль, перебувають в уразливому стані. До цього також відноситься і масова міграція людей, і попит на дефіцитні товари. Шахраї цим користувались. Наші люди дуже довірливі в тому плані, що перераховували передплату за товар, який під час дефіциту викликав дуже серйозний попит серед населення.

Втім, інформаційні кампанії та профілактичні бесіди, викриття організованих злочинних груп, робота зі службами безпеки інтернет-ресурсів, інтернет майданчиків, де здійснюється продаж, дають свій результат. Тільки в цьому році кримінальна поліція вже викрила 8 організованих злочинних груп шахраїв. Але підкреслю, що дуже важливим аспектом в цьому питанні є інформаційна та профілактична робота серед громадян щодо небезпеки передачі будь-яких даних банківської інформації.

За цей рік також зафіксовано збільшення випадків зґвалтувань. У 2021 році випадків зґвалтувань було 387, у 2022 році показники зменшились до 238, а у 2023 році випадків побільшало до 433. Рівень розкриття цих злочинів складає від 90 до 99, 5%. Здебільшого ці злочини розкриваються, але проблема в тому, що не кожна жертва зґвалтування зізнається в цьому та заявляє до правоохоронних органів, соромлячись або побоюючись повторного нападу злочинця.

Правоохоронцям це ускладнює роботу у зв’язку з тим, що кримінальне провадження щодо злочинця може розпочинатись лише за заявою потерпілого чи потерпілої. Однак ми просимо громадян звертатись до правоохоронців навіть анонімно, щоб працівники кримінальної поліції могли провести оперативно-розшукові заходи на випередження. Встановити особу зловмисника і затримати його до скоєння нового злочину. Що стосується злочинів, які були скоєні чи скоюються на окупованих територіях нашої держави, то якщо нам стає про це відомо, злочини фіксуються із наданням відповідної правової кваліфікації.

Згідно з міжнародними нормами, згідно з рекомендаціями міжнародного кримінального суду, всі злочини, скоєні окупантами, представниками армії російської федерації відносно цивільного населення, кваліфікуються як порушення законів і звичаїв ведення війни. Це особливо тяжкий злочин, який передбачає покарання для осіб, які його скоїли.

— Наскільки війна вплинула на незаконний обіг зброї? Чи дійсно ледь не щотижня затримують людей із боєприпасами та іншими видами зброї? Які дії вживають правоохоронці, щоб запобігти цьому?  

— Тема незаконного обігу зброї в державі є постійною темою обговорення на засіданнях і нарадах. Значна частина зброї, яка зараз є нелегальною в Україні, – це зброя від окупантів, яка залишилась на деокупованих територіях. Наразі у незаконному обігу переважає зброя військових зразків: автомати, гранатомети, а також гранати. Зазначу, що кількість зброї збільшилась, навіть легальної, маю на увазі й тієї, за якою стояли в черзі громадяни біля главків, щоб захищати свою Батьківщину. Але ця зброя може бути втрачена, викрадена або в інший спосіб потрапити до нелегального обігу. Тому наведу певну статистику.

Протягом 2023 року з незаконного обігу зброї ми вилучили більше ніж п’ять тисяч одиниць вогнепальної зброї. Окрім цього, було вилучено майже 18 тисяч гранат, майже 3 тисячі кілограмів вибухівки та близько двох мільйонів набоїв. За перші три місяці 2024 року вже вилучено 1300 одиниць вогнепальної зброї, 3500 гранат, більше ніж 900 кілограмів вибухових речовин та майже 400 тисяч набоїв. За кожним вилученням стоїть кропітка робота оперативників кримінальної поліції, а це — щоденний аналіз відпрацювання каналів збуту та встановлення осіб, причетних до нелегального обігу зброї.

На сьогодні ми бачимо, що один із шляхів розповсюдження нелегальної зброї є її потрапляння із зон бойових дій, з прифронтових територій, здебільшого деокупованих територій. Для того, щоб запобігти збільшенню кількості нелегальної зброї, існують блокпости, одне з завдань яких – виявляти перевезення нелегальної зброї. Блокпост — дуже важливий елемент у забезпеченні безпеки для нашої держави.

Ще раз підкреслю, що саме на блокпостах в період з січня до березня 2024 року було викрито 290 осіб, що незаконно перевозили зброю, вилучено 182 одиниці вогнепальної зброї, 426 гранат, 356 інших боєприпасів, понад 86 тисяч набоїв та більше ніж 109 кілограмів вибухових речовин.

Здається, це тільки цифри, але ми пам’ятаємо випадок у Закарпатській області, де в селищній раді на сесії було кинуто 3 гранати, від яких постраждало багато осіб. Людина може постраждати від однієї гранати, а за три місяці на блокпостах їх вилучили 426 одиниць. Уявімо, скільки смертельних і трагічних випадків могло статись на території держави, якби не робота блокпостів.

Також окремим напрямком діяльності Національної поліції є робота з виявлення так званих схронів, тобто прихованих місць зберігання зброї. Цього року Нацполіцією вже виявлено  92 схованки зі зброєю. З початку року правоохоронці вилучили понад 6 тисяч гранат та 644 одиниці автоматичної зброї. Вилучена зброя перебуває на відповідному обліку і здебільшого передається на потреби Збройних сил України та інших військових формувань. Вважаю це вдалою роботою кримінальної поліції та підрозділів превенції, адже вилучення цієї зброї, передача її на потреби військових є надважливою. Бо зброя має бити ворога, а не вибухати й використовуватись незаконно у відносно мирних регіонах нашої країни.

— Яка статистика щодо запобігання наркоторгівлі в Україні та на Київщині, зокрема? Якщо порівняти з довоєнним часом, то ситуація погіршилася чи ні?

— На жаль, наркозлочини — це вид злочинності, який пристосовується до будь-яких обставин. Епідемій, війни чи миру. Завжди за будь-яких обставин по всьому світу присутня наркозлочинність, й Україна не є винятком з правил. Під час війни має бути інший підхід організації роботи щодо протидії наркозлочинності. Ігор Клименко, який очолював Нацполіцію на початку повномасштабного вторгнення рф, ухвалив рішення щодо структурного реформування Департаменту боротьби з наркозлочинністю, що передувало створенню міжрегіональних підрозділів у кожному регіоні.

Можу сказати, що вдалось зробити за 2023 рік і яка ситуація з наркозлочинністю була у довоєнний період. Завдяки налагодженим заходам міжнародного співробітництва вдалось перекрити 16 міжнародних каналів контрабандного надходження наркотиків в Україну. Завдяки злагодженим діям підрозділів кримінальної поліції та слідчих вдалось перекрити й припинити діяльність 59 каналів постачання наркотиків по Україні.

Протягом 2023 року всього було виявлено 38 200 кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин. Якщо порівняти з 2021 роком, то правопорушень у сфері обігу наркотичних речовин було 28 300. Тобто за 2 роки таких випадків збільшилось на 10 тисяч. У 2022 році ж було викрито 33 900 правопорушень у сфері обігу наркотичних речовин. Кількість осіб, яким було повідомлено про підозру за фактом наркозлочину, у порівнянні з довоєнним періодом зросла на 22%. У 2021 році до кримінальної відповідальності було притягнуто 14 100 осіб, у 2022 році – 14 800, а у 2023 – вже 20 300 осіб.

За три місяці 2024 року було зареєстровано 13 600 злочинів у сфері обігу наркотичних засобів. Зазначу, що це на 59% більше, ніж у 2021 році. Тоді було зареєстровано 8 600 наркозлочинів. Тобто зміна структури Департаменту боротьби з наркозлочинністю, поява управлінь боротьби з наркозлочинністю у кожному регіоні в структурі головного управління кримінальної поліції дали змогу працівникам на місцях виявляти організовані злочинні групи й злочинні організації, які діяли на певній території обслуговування.

Важливо те, що 2023 рік став для ДБН роком реформувань. За цей час вдалось припинити діяльність, закінчити розслідування і скерувати до суду обвинувальні акти стосовно 92 організованих груп та злочинних організацій, які діяли у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. З них п’ять груп мали тісні регіональні та трансрегіональні зв’язки.

За перший квартал 2024 року було спрямовано до суду обвинувальні акти стосовно 65 організованих злочинних груп і злочинних організацій, які діяли в наркобізнесі. З цих 65 організованих злочинних груп — 10 груп було з міжрегіональними зв’язками та дві з транскордонними зв’язками. Кількісний склад учасників налічував від трьох до 40 осіб.

Додам, що ми намагалися викривати безпосередньо цілі схеми, тобто починаючи від лаборантів, постачальників, закладників і до організаторів цих груп. Сподіваюсь, що у 2024 році подвоються результати з викриття організованих злочинних груп у сфері незаконного обігу наркотичних засобів. І в Україні, незалежно від обставин та різних подій, під час війни чи після нашої Перемоги, наркозлочинці почуватимуться дуже скрутно. Будемо робити все для того, щоб наша держава була без наркотичних речовин. З одного боку розумію, що це буде досить складно, враховуючи світові тенденції, але Нацполіція завжди робитиме все можливе, щоб досягти такого результату.

Також хочу звернути увагу, що за 2023 рік було виявлено 13 900 злочинів, передбачених статтею 307 ККУ – це саме збут наркотиків. Зазначу, що у 2021 році таких злочинів налічувалось 10 200, а у 2022 році – 9 900. Кількість осіб, які вчинили злочини, передбачені статтею 307 ККУ, зросла на 23 % (1462 злочинів було у 2021 році, а у 2023 році – 1804). Це важливо тому, що робота націлена саме на викриття збувачів наркотиків.

Тому скажу, що протягом березня-січня 2024 року виявлено 5 037 фактів збуту наркотиків, тобто якщо спрогнозувати тенденцію щодо викриття таких випадків, то у 2024 році ми будемо мати близько 15 000 розкритих злочинів, які пов’язані з наркозбутом.

— Які Ваші плани як начальника заступника голови Національної поліції – начальника кримінальної поліції України? Яке головне завдання ставите перед собою?

— За розподілом моїх обов’язків я вважаю, що найголовніше в роботі — це діяльність департаментів карного розшуку, яка буде спрямована на протидію та боротьбу з нелегальним обігом зброї, вилученням нелегальної зброї й на пошук людей, які зникли за особливих обставин – тобто тих людей, які зникли безвісти під час повномасштабної війни. Також це боротьба з наркозлочинністю, викриття стійких організованих злочинних груп з міжрегіональними й міжнародними зв’язками, ліквідація наркопритонів та нарколабораторій і активна протидія наркозлочинності в регіонах.

Головним завданням вважаю для себе боротьбу з нелегальною міграцією, ліквідацією нелегальних каналів переправлення мігрантів. Бо, скажімо, сьогодні нелегальними каналами користуються люди, а завтра — це контрабанда зброї та наркотичних речовин. Ці напрямки вважаю дуже важливими для кримінальної поліції України, й ми повинні під час війни забезпечити їх реалізацію у повному обсязі.

Читайте також: 98% житлового фонду України є у приватній власності в результаті приватизації державного житла в 90-х роках

Фото: пресслужба Андрія Нєбитова

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.