Налаштовані терпіти будь-що, але тільки заради нашої перемоги: інтерв’ю з головою селищної ради Коцюбинського Сергієм Данішем

Селище міського типу Коцюбинське Бучанського району, на щастя, не зазнало жахів окупації. Сьогодні місцева влада намагається налагоджувати життя для мешканців, попри російські обстріли та відключення електроенергії.

Ми поговорили з головою селищної ради Коцюбинського Сергієм Данішем про опалювальний сезон в умовах війни, проєкти, які призупинили через вторгнення рф, роботу Пунктів Незламності та вирішення проблем із водо- та теплопостачанням для населення.

Коцюбинське активно розвивалось до повномасштабного російського вторгнення. Які проєкти поставили на паузу через війну і які плани на розвиток селища після нашої перемоги?

Ці плани у нас були на 2022-ий, але почалася війна. Один із проєктів — це спортивна зона навколо школи, де могли б займатись люди зі всього селища.

Також мали почати робити каналізацію по всьому приватному сектору. Ми до цього рухались та передбачали на це фінансування. Але поки такі глобальні процеси призупинено.

Ще один важливий проєкт планували щодо заміни тепло- та водопостачання по селищу. Його ми теж поки що заморозили.

До речі, про тепло- та водопостачання. Як вирішуються ці питання під час відключень електрики зараз?

Ми на одну котельню купили новий котел, і, коли немає світла, він працює від генератора. Друга котельня так само забезпечена генератором, вона забезпечує теплопостачанням невеликий район.

І є ще третя котельня, досить потужна, але на ній поки немає генератора, тож ми залежні від електропостачання. Але наразі я вже веду переговори для того, щоб вирішити це питання та придбати новий котел, який буде споживати набагато менше електроенергії, а давати те саме навантаження по віддачі теплопостачання. Тобто вже в цьому році ми це питання вирішимо, я думаю. Поки ми залежні від світла, але домовились з Обленерго, і нам погодили котельню як критичну інфраструктуру. Зараз там не відключається електропостачання, і тепло постійно подається.

Якщо порівняти з груднем, коли були масштабні удари по об’єктах критичної інфраструктури і в деяких районах селища не було тепла і води по 4-5 днів. Чи можлива така ситуація знову і що зробили задля її уникнення?

Щодо водопостачання, ми вже обладнали всі насосні станції генераторами.

Тоді в нас був тільки один, який переміщувався і, якщо чесно, тоді ми ще чекали: це буде день-два, до чого нам готуватись. У нас навіть дошки готові, щоб у разі чого збивати туалети в дворах і метал, щоб варити такі спеціальні прилаштування, аби можна було готувати на вулиці.

Тобто ми готувалися до найкритичнішої ситуації. Але, слава Богу, дякуючи нашим енергетикам: день, два, три і світло з’являлося – пережили.

На каналізаційних станціях у нас забезпечення потужним генератором, котельні теж. Наразі все добре.

Продовжимо про опалення. Як готували селище до опалювального сезону та можливих віялових відключень? Чи брали до уваги можливість обстрілів критичної інфраструктури та блекауту?

Підготовка до опалювального сезону не дуже відрізнялась від довоєнної. Ліміти ми отримали, систему та котли перевірили, тиск набрали, пройшли всі обстеження і всю дозвільну документацію, щоб до опалювального сезону все було готове. Частину генераторів закупили ще влітку, але ми не думали, що будуть такі масштаби обстрілів та наслідки, якщо чесно. Не уявляли, що може бути такий блекаут, коли повністю без електроенергії.

Тільки коли почало підходити до опалювального сезону, ми зрозуміли, наскільки серйозна ситуація, тому стали більше готуватись і закупляти дрова, зокрема. Також на завдання вищого керівництва закупили буржуйки в пункти обігріву.

Почалось усе з 1 вересня, коли нам треба було облаштовувати укриття для дітей на час повітряної тривоги. Саме тоді почали працювати над тим, щоби школярам було комфортно там і в зимовий період. Так само забезпечували теплопункти, а згодом і Пункти Незламності.

Щодо Пунктів Незламності: допомагають благодійники або місцеві підприємці в їхньому забезпеченні?

Наразі ми звертались із проханням допомогти, справились і справляємось поки що самі. Але, якщо буде в цьому необхідність, я переконаний, що вони відгукнуться і допоможуть. Тому що такі були такі поодинокі випадки, коли, наприклад, магазин чи кафе працює від генератора, і власники запрошують усіх охочих зайти погрітись та зарядити пристрої.

У нас громада компактна досить, і тут легко знайти підтримку одне в одного.

Сьогодні в Коцюбинському функціонує 2 Пункти Незламності. Чи планують розгортати додаткові на випадок критичних ситуацій?

Для критичних ситуацій у нас ще є пункти обігріву, які можна перетворити на Пункти Незламності. Також є 4 укриття, які ми готували ще з літа та осені. Якщо буде потреба, ми теж їх відкриємо, аби люди могли там зігрітись та зарядитись.

Розкажіть, чи вплинула війна на розвиток спорту у селищі, як тренується  молодь через відключення?

Звичайно, війна вплинула. Частина діток виїхала разом із батьками, хтось вже повернувся. Але спорт – це такий напрямок, який загартовує. Якщо людина вирішила займатись спортом, незважаючи на те, який це вид, будь-який напрямок дисциплінує та привчає до порядку та обов’язків.

Навіть коли з’явились відлючення світла, люди перший час обурювались, чому горить світло у школі, чому просто так використовують пальне, щоби освітлювати спортзал. Але це здійснювалось за рухунок батьків, які самі придбали солярку, лампи, аби діти могли займатись.

Дзюдоїсти боряться, пітніють, але йдуть до своєї мети, незважаючи ні на які перешкоди.

Усі налаштовані терпіти будь-що, але тільки заради нашої перемоги. У неї всі вірять і у нас вона однозначно буде. Нас ніхто не залякає: пережили березень – переживемо і січень, лютий, а там і весна. Наша перемога.

Фото зі сторінки Сергія Даніша у Facebook.

Авторка: Софія Шевченко.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.