Нове життя серед руїн: як відновлюється та адаптовується бізнес у зруйнованій Бородянці?

Бородянка – селище в 40 км на північ від Києва. Це селище  стало символом  жорстокості і насильства російської армії. В Бородянці практично не залишилось вцілілих будинків.

Авіаудари, масові вбивства, тотальне мародерство – далеко не повний перелік жахіть, які принесли із собою росіяни.

Російські загарбники розстрілювали житлові квартали з РСЗВ, наносили авіаудари по багатоповерхівках, вбивали і гвалтували.  

2 квітня, 2022 року Бородянку звільнили і туди почали повертатися люди. Їм довелося звикати до нових умов життя. І думати: за що жити, як заробляти та як розвиватися? Тут потихеньку став відновлювати роботу й малий бізнес. Бородянські підприємці почали пристосовуватися до нових реалій після деокупації.

Тут серед руїн війни, люди самотужки намагаються побудувати хоч якесь життя.  Журналісти «Київщини 24/7» нещодавно побували  у поруйнованому селищі. І поспілкувалися з місцевим підприємцем Євгеном. На прикладі його історії можна побачити як зараз в Бородянці розвивається малий бізнес.

Євген Удовенко з дружиною Анною мають кавʼярню. Посеред руїн є вціліла будівля, в якій як оазис у пустелі згарища функціонує їхнє кафе-кондитерська. Анна – кондитер, тож готує смаколики для закладу: тістечка, тортики, різні десерти. Бізнесова частина – на чоловіку. Ми розпитали у Євгена про те, як подружжя наважилося розвивати бізнес у такий складний час та в таком понівеченому місці. 

Чи займалися Ви бізнесом до повномасштабного вторгнення?

Так, до повномасштабного вторгнення в нас з дружиною був бізнес, місцева кав’ярня. Тут досить затишно, можна прийти випити смачної кави, з’їсти тістечко. Такий собі невеличкий, сімейний заклад. Він пережив окупацію і після звільнення знову почав приймати відвідувачів. Але це вже не єдиний наш сімейний бізнес. Після війни ми змогли відкрити ще одну кав’ярню, вона більша ніж попередня.

Що було на місці вашої другої кав’ярні до повномасштабного вторгнення росії на територію України?

Раніше – це була аптека. Будинок, в якому вона знаходилась дивом вцілів, бо в сусідні будинки з обох сторін були авіаприльоти й вони зруйновані вщент. А будинок, в якому зараз наша друга кав’ярня, більш-менш вцілів. Його звичайно теж трошки потрусило, але не так, як могло б. 

У самому приміщенні був страшний безлад: відірвані труби, вибиті вікна і т.д. Тому нам довелося робити тут капітальний ремонт. Але вже 3 червня 2022 року ми відчинили свої двері для всіх охочих випити кави, або просто прийти та весело провести час з друзями, наприклад. І відсторонитися від негативу теперішніх днів хоч на трішки.

Де Вашу родину застало повномасштабне вторгнення?

Ми були в Бородянці, коли почалась війна. Було дуже страшно, тому ми вирішили виїхати на Західну Україну. Виїздили ми 2 березня, на свій страх та ризик, бо вже не було ніякого зв’язку із зовнішнім світом. А на Бородянку в той час вже сунули колони російської техніки. Ніхто не знав, де конкретно знаходяться ці колони. Коли люди виїздили з Бучі й натрапляли на такі колони, то їх просто розстрілювали на місці. Нам пощастило, бо ми виїхали з іншого кінця Бородянки й не натрапили на росіян.

Якими були Ваші емоції, коли Ви дізналися про звільнення Бородянки?

Спочатку не могли повірити, ми були дуже щасливі. Але коли ми вже  приїхали після звільнення, були в справжньому шоці. Тут не було нічого, все зруйноване. Місто перетворилося на руїни без світла, без газу, без води. Мені було складно уявити взагалі, як люди, які не виїздили з окупації, тут весь цей час жили. Ми приїхали сюди перший раз, одразу після того, як всім вже повідомили, що російські війська покинули Київську область. 

Ми приїхали, пройшлись своїми будинками, щоб подивитися: що вціліло, що вкрали. Наш будинок було не повністю зруйновано, але він майже повністю вигорів. Остаточно ми повернулися в Бородянку 1 травня.

Коли після деокупації знову запрацював Ваш бізнес?

Наш перший заклад, запрацював майже одразу, як тільки ми повернулися. Нам пощастило, його не пограбували і він залишився цілий. Але на той час була дуже велика проблема з бензином. Ми повернулися 1 травня, а я зміг перший раз заправитися тільки 9 числа. Сюди мало хто що привозив, перший час було важко знайти навіть продукти. Ту саму каву, яка нам необхідна для бізнесу, було знайти дуже складно. Але ми все одно почали працювати. Ми їздили в інші міста, які не були окуповані та шукали все, що нам потрібно. І потихеньку відновлювати роботу.

Чи багато  відвідувачів ходить зараз до Ваших закладів?

У Бородянці майже нічого досі не відбудували. І сюди повернулося дуже мало людей. В нас зараз проходять тут справжні баталії з владою, у владі, йде боротьба за владу. І якщо це не закінчиться, і Бородянка так і не відбудується, то скоріше за все рано чи пізно буде вона перетвориться на справжнє місто-привид. Людям немає де жити, немає куди розвиватися. Тому, якщо порівнювати кількість відвідувачів до війни та після деокупації, то ця кількість значно, в рази менша.

Чи є у Ваших планах ще думки про розширення свого бізнесу?

Так, в нас є такі плани. Можливо, відкрити ще щось. Але це вже напевно буде не в Бородянці. Принаймні доти, поки вона не відбудується, ми вже точно не будемо тут запускати новий бізнес. Але все ж думаю, що це буде десь ближче до Києва. Та сама Буча, Ірпінь або й навіть сам Київ.

Як в цілому зараз розвивається малий бізнес в Бородянці?

У нас насправді дуже багато чого вже відкрилось. Магазини, ті ж кав’ярні, відкриваються всякі мережі магазинів, наприклад, готової кулінарії, сімейні пекарні. Бізнес потрохи оживає. Але ж толку з того мало! Бо ж магазини відкриваються, а людей нема. Сюди не хочуть приїжджати, повертатися. Тому такого великого розвитку Бородянки, я зараз не бачу, на жаль. Активна відбудова може врятувати ситуацію. Принаймні, я на це дуже сподіваюся.

Авторка: Ірина Коць

Читайте також: Битва за трасу Київ-Ірпінь: Мін’юст повернуло ділянку Р-30 громаді селища Коцюбинське

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.