«Оборона міцна. Сценарій лютого 2022 року ніколи не повториться»: інтерв’ю з головою Вишгородської РДА Олексієм Данчиним

Під час повномасштабної війни з’явилося багато викликів, які потрібно вирішувати тут і зараз. Київщина в лютому минулого року взяла на себе удар окупантів, які руйнували все на своєму шляху. Проте українці — непереможні й вже на початку квітня Київську область вдалося звільнити від російських загарбників. Ми поспілкувалися із головою Вишгородської районної військової адміністрації Олексієм Данчиним, який розповів, як відбувалася евакуація населення під час бойових дій, як вдавалося передавати гуманітарну допомогу на окуповані території та як укріплюється кордон району з Білоруссю.

Минулого року Вас призначили головою Вишгородської районної державної адміністрації. Розкажіть, яких успіхів вдалося досягти за цей рік на новій посаді?

Вважаю, що буде логічніше розширити це питання. Фактично я очолюю Вишгородську РДА з липня 2019 року, спочатку в статусі виконуючого обов’язки голови адміністрації, а вже в червні минулого року був призначений Президентом України на посаду голови.

Тому, безумовно, найбільш яскравим (якщо можна так висловитися) та динамічним періодом роботи адміністрації був лютий-травень 2022 року, спочатку активна фаза бойових дій на території району, а згодом повоєнне відновлення, яке триває і по цей час.

Якими були перші місяці повномасштабного вторгнення рф?

Лютий-березень 2022 року навчив нас самостійно робити масштабні та важливі речі, які, я впевнений, мало хто взагалі робив або мав уяву, що таке взагалі неможливо.

Наприклад, в цей період ми самостійно займалися евакуацією населення з окупованих територій та доставкою туди гуманітарної допомоги. Без жодних офіційних «гуманітарних коридорів» ми евакуювали більш ніж 20 тисяч мешканців окупованих громад не тільки Вишгородського, але й Бучанського району (які самостійно пішки виходили в напрямку села Гута-Межигірська). Ми робили це під обстрілами, на власний ризик.

Були налагоджені «водні коридори» через Київське водосховище, якими наші звичайні цивільні люди доставляли гуманітарну допомогу, ліки, харчові продукти до окупованих Димерської та Іванківської громад, а на зворотному шляху вивозили людей. Наприклад, ми змогли доставити в Димерську лікарню декілька тонн медикаментів вже на початку березня, попри те, що громада була окупована. Були й інші шляхи завезення гуманітарної допомоги, в Іванківську та Поліську громаду – через Житомирську область, в Славутич – лісовими дорогами.

Щодня була нова ситуація, нові виклики, все вирішувалось миттєво, такий був час. Ми будували разом із військовими фортифікаційні споруди, іноді під вогнем та обстрілами. Разом із національною поліцією, добровольчими формуваннями налагодили жорсткий громадський порядок на підконтрольній території.

Ми не афішували нашу роботу, не викладали інформацію в соціальні мережі – оскільки це було небезпечно, ми просто робили те, що потрібно. Звісно, вся наша робота була в постійній координації та комунікації із Київською обласною військовою адміністрацією.

Що було після закінчення бойових дій?

Післявоєнний час, особливо квітень-травень 2022 року, також був динамічним й ми маємо свої переможні кейси. Яке основне тоді було завдання – терміново відновити знищену інфраструктуру (електро-, водо- та газопостачання), зв’язок (окупанти навмисно знищили інфраструктуру стільникового зв’язку на території окупованих громад району), мости та шляхопроводи.

За наслідками бойових дій на території району було знищено понад 20 мостів, нам треба було негайно відновити логістику та нормальне транспортне сполучення в районі. І це нам вдалось. Більш того, чотири мости ми відбудували самостійно, «господарським способом», на власний страх та ризик, тому що, по-перше, ми могли це зробити, а по-друге, в нас не було часу чекати.

Особливо я пишаюсь нашою роботою з відновлення одного з мостових переходів на території району, який ми зробили за допомогою Білоцерківської міської ради й цей міст досі працює (натомість жодна із фахових державних структур не погодилася відновлювати цей міст).

Можливо, десь в Україні були такі приклади, що районна державна адміністрація, фактично не маючи належних сил, засобів, трудових ресурсів та фінансування, будувала мости та переправи, але в Київської області це точно єдиний випадок.

Вже в травні 2022 ми відмовились від надання гуманітарної допомоги всім охочим. У нас була (й залишається) чітка позиція – держава повинна відновити інфраструктуру та шляхи сполучення, щоб люди працювали та відновлювалася економіка.

Якщо вже ми кажемо про роботу адміністрації за минулий рік, то необхідно розуміти важливу тезу – Вишгородський район є прикордонний, у нас з Білоруссю кордон довжиною понад 160 км. Тому завдання щодо інженерно-фортифікаційного захисту, всебічна допомога ЗСУ, прикордонникам та Нацгвардії з цього приводу – наш основний пріоритет. І сьогодні ми маємо значний реальний результат нашої спільної роботи, але робота в цьому напрямку буде продовжуватися та нарощуватися. Я особисто безмежно вдячний Олексію Кулебі та Олександру Павлюку за повну підтримку та постійну безпосередню участь у розв’язанні проблемних питань району, і в період активної фази бойових дій на території району, й після. Також наш народний депутат Ольга Василевська-Смаглюк надає величезну підтримку району з усіх питань.

Як зараз працює Вишгородська адміністрація? Чого не вистачає найбільше?

Зараз ми працюємо в штатному режимі, але є оперативний штаб який функціонує 24/7, тому ми маємо можливість оперативно реагувати на будь-які нештатні ситуації. Чого не вистачає? Мабуть, здебільше часу.

Наскільки сильно постраждав Вишгородський район за час повномасштабного вторгнення? Що вже вдалося відбудувати?

Безумовно, у порівнянні із Бучанським районом у нас набагато менше руйнувань, але вони також значні, особливо з огляду того, що в кожному конкретному випадку було пошкоджено або знищене чиєсь майно, будинок, підприємство, яке будувалось роками та куди вкладались власні кошти – все повинно бути відновлено. Питання лише часу. З точки зору абсолютних показників, у нас в районі загалом було зруйновано або пошкоджено 3 373 будинки (серед них було пошкоджено 50 багатоквартирних будинків). На сьогодні повністю відбудовано або відновлено 1 379 приватних будинків та 176 частково. Також відновлено 49 багатоквартирних будинків.

На Вашу думку, на якому рівні зараз оборона Київщини? Чи може повторитися сценарій 24 лютого 2022?

Оборона міцна. Сценарій лютого 2022 року ніколи не повториться.

Серед працівників адміністрації були ті, хто виїхали за кордон, але не повернулись?

В адміністрації 90% працівників складають жінки. І дійсно, з початком війни декілька дівчат звільнилося та виїхали за кордон з дітьми. Це нормальна історія, я їх чудово розумію.

Взагалі, на початку війни, розуміючи, що лінія фронту та бойового зіткнення проходила в 10 км від Вишгорода, я запропонував всім визначитися – хто бажає працювати дистанційно, хто буде працювати поруч зі мною. Частина наших співробітників з Іванківського та Поліського підрозділів опинились в окупації, і я відчуваю гордість за них досі – вони заховали та зберегли техніку, важливі документи, списки воїнів АТО.

Чого найбільше потребує район прямо зараз?

В глобальному сенсі – ми всі потребуємо скорішої перемоги над ворогом. Нам потрібно продовжувати розвивати економіку, створювати робочі місця, наповнювати місцеві бюджети, зміцнювати соціальну інфраструктуру. Але, як я вже зазначав, Вишгородський район є прикордонним, і поки продовжується війна – в інвесторів є об’єктивні побоювання фінансувати бізнес-проєкти на території району. Та якщо не буде кардинальних змін в політичної структури республіки Білорусь, навіть після закінчення війни Вишгородський район буде залишатися «тупиковим», осторонь від основних логістичних коридорів та міжнародних трас. Нам необхідно розвивати ті природні властивості та переваги району, що в нас є – це перш за все, рекреація.

Досі у Вишгородському районі діють планові відключення світла. З чим це пов’язано?

Планові відключення електропостачання здійснюються виключно під час проведення профілактичних або аварійних робіт.

Скільки ВПО наразі проживає у Вишгородському районі? Яка допомога їм надається та чого, можливо, не вистачає?

На території району зараз перебуває орієнтовно 15,5 тисяч ВПО. Це невелика цифра, у порівнянні з іншими районами Київської області (загалом в області зараз обліковано понад 300 тисяч ВПО). Але це наші люді, це українці. Різна географія, різні долі, різні люди. Вони знаходяться на обліку у місцевих громадах. Наше завдання – забезпечити координацію роботи органів місцевого самоврядування по своєчасній та необхідній допомозі таким людям, відповідно до закону.

Чи допомагає Вишгородська адміністрація нашим захисникам (мається на увазі благодійні акції, збори, концерти, ярмарки)?

Тут, я вважаю, більше напрямок для роботи органів місцевого самоврядування та волонтерів. Таких акцій достатньо багато проводиться на теренах району і ми їм всебічно сприяємо. Також ми на постійній основі, за участі волонтерів, благодійних фондів та меценатів, надаємо нашим Збройним Силам допомогу у вигляді позашляховиків, дронів, старлінків тощо, у нас великий перелік. Але, з точки зору допомоги нашим захисникам, адміністрація все ж таки спрямовує свою роботу на постійне зміцнення обороноздатності району.

Які плани на майбутнє? Можливо, щось нове з’явиться у районі?

Основні завдання адміністрації на найближчий час – продовжувати посилення інженерно-фортифікаційного та протиповітряного захисту району, зміцнювати та посилювати усі складові цивільного захисту населення, забезпечувати контроль за захистом об’єктів критичної інфраструктури та координація роботи органів місцевого самоврядування.

А поки не настане наша перемога, із нового у районі будуть з’являться здебільшого все нові та нові укріплення та лінії оборони.

Авторка: Карина Бовсуновська

Фото надані Олексієм Данчиним, facebook Тетяни Самойленко, Вишгородська РДА

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці та в Telegram-каналі.