«Одне з головних завдань для мене зараз — відбудова Ірпеня»: депутатка, радниця мера міста Віолетта Дворнікова про підсумки 2022-го та цілі на 2023-ий

На старті 2022-го депутатка Ірпінської міськради Віолетта Дворнікова напрацьовувала соціальну програму безпеки й інклюзії в місті. Однак ранок 24 лютого змусив відкласти ці амбітні плани на потім.

Організація і запуск оперативного штабу, евакуація людей, пошук гуманітарної допомоги для всіх, хто її потребує, та, безперечно, відбудова Ірпеня — народна депутатка розповіла журналістам «Київщини 24/7» про підсумки й досягнення 2022-го та найважливіші плани на 2023-ий.

Якими були для вас перші дні 2022 року, які плани будували?

Початок 2022 року я згадую як позитивний, сповнений амбітними планами період. На той час Ірпінь уже трохи оговтався від ковідної епідемії, і ми готові були реалізувати в новому році безліч корисних і цікавих проєктів. Ми з командою детально напрацювали унікальну соціальну Програму безпеки та інклюзії в місті Ірпінь і були готові до її масштабування по всій території України.

Але ранок 24 лютого змінив плани кожного українця без винятку. З того ранку ми й досі не можемо планувати. Проживаємо день, не знаючи, що буде завтра й невтомно дякуємо захисникам України за можливість щоранку прокидатися.

Якими були ваші перші дії на початку повномасштабного вторгнення?

Найперше, де була необхідність кинути свої сили з початком війни, — організація і запуск оперативного штабу на території Ірпінської громади. Це було найважливіше — допомога людям, пошук і доставка їжі, води в місця, де вже йшли бої і працювала важка артилерія; комунікація, часто психологічна підтримка і, звісно ж, евакуація людей.

Пріоритетним завданням було — вивезти максимально всіх людей із небезпеки. Ми розуміли, що кожного наступного дня буде ще гірше, ніж сьогодні, ще важче евакуюватись, ніж зараз. Тому докладали всіх можливих і неможливих сил, щоби вмовити людей покинути Ірпінь, знайти людей похилого віку за проханням родичів, вивезти, врятувати, допомогти. Ми дійсно в той момент прийняли безповоротне рішення — залишитися в «ірпінському пеклі» і служити людям. Нам усім серцем хотілось врятувати всіх і кожного. Ми це робили й не шкодували жодної миті, що прийняли саме таке рішення.

Розкажіть про вашу волонтерську діяльність після деокупації Ірпеня

Після відходу російської армії з Київської області Ірпінь, як і решта деокупованих міст та селищ, був у стані гуманітарної катастрофи. Тоді найважливішим завданням було забезпечити мешканців гуманітарною допомогою та відновити комунікації для життєдіяльності міста. Ми почали активно працювати з міжнародними організаціями, містами-побратимами Ірпеня, налагоджувати нові дипломатичні мости з міжнародними партнерами, аби до нашого міста надходила необхідна допомога. До цього часу ми намагаємось доносити світу ту біль, яку витримав на своїх плечах Ірпінь і разом із ним кожен ірпінець. Без перебільшення, Ірпінь став щитом проти російської навали до столиці. Ми заплатили цим велику ціну — людські життя, зруйноване місто й домівки.

Тому маємо зробити все, аби люди найближчим часом могли повернутися додому й мати дах над головою.

У цьому напрямку ми багато працюємо. Так, нещодавно я мала можливість узяти участь у робочій Конференції, присвяченій питанням безпеки, що відбулась у швейцарському місті Лугано. Там нам вдалося презентувати проєкт «Подаруй життя родині», у результаті чого дві ірпінські сім’ї отримали повноцінні утеплені будинки-конструктори, і ми сподіваємось збільшити такі надходження. Крім того, з презентацією наслідків окупації міста Ірпінь ми побували і продовжуємо відвідувати різні міста країн, що беззаперечно підтримують нашу країну й місто зокрема.

Яку допомогу наразі отримують в Ірпені люди поважного віку, особи з інвалідністю, вимушені переселенці?

З перших днів війни й до сьогодні ми з командою та ГО «Асоціація жінок «ДІЯ». Приірпіння» здійснюємо адресну допомогу людям, які найбільше потребують уваги: це саме люди поважного віку, особи з інвалідністю. Ми маємо прекрасну комунікацію з місцевими органами соціального захисту, тому намагаємося адресно допомагати ірпінцям продуктовими наборами, засобами гігієни, побутовими речами. Намагаємося реагувати на всі запити людей. Часто це бувають навіть питання особистого характеру. Стараємось почути кожного й допомогти.

Крім того, в Ірпені ми організували й налагодили роботу пунктів різнобічної підтримки для постраждалих осіб та переселенців, які зараз уже знайшли в Ірпені свій прихисток. Переважно це люди зі Сходу України, де зараз точаться бойові дії.

Яку мету ви ставите собі на 2023 рік?

Безумовно, зараз одне з важливих завдань для мене особисто є відбудова нашого міста. Так, за оцінками експертів понад 70 % міста Ірпінь зруйновано російськими окупантами. Це житловий фонд, критична інфраструктура міста, соціальні та туристичні об’єкти. Ми щоденно працюємо над тим, аби акумулювати фінансові та будівельні ресурси до Ірпеня. Дуже хочеться, аби кожна родина, яка втратила свою домівку, могла в Новому році повернутися додому у власну оселю. Це моє особисте дуже велике бажання.

Я щиро вірю, що наша перемога настане неодмінно. Ми повноцінно відсвяткуємо всі свята, які втратили через війну, воз’єднаємося зі своїми рідними, з якими вимушено розлучилися. Вірю, що наша Україна розквітне з новою силою. Ми точно найсильніша нація у світі. Ми переможемо, бо ми справді незламні.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.