Останній водяний млин на Київщині: чи вдасться зберегти рідкісну пам’ятку?

У селі Семенівка, Обухівського району, в мальовничому закутку на річці Красна розташовується єдиний дерев’яний водний млин, що зберігся в Київській області. Семенівський млин є зразком дерев’яного водяного гребляного, тобто стаціонарного, млина на противагу іншому виду водяних млинів – заплавним, що розташовувалися на великих річках і могли ними переміщатися.

Ця пам’ятка незвичайна, вартісна і рідкісна. Подібних млинів в Україні залишилось не так багато. А на Київщині, за словами дослідників старовини, він єдиний такий, який вцілів у 20 столітті. Інші збереглися лише в скансенах, музеях просто неба.

У млині частково збереглося обладнання. Вода активно протікає через споруду, і вона могла б функціонувати, якби була відремонтована.

Журналісти «Київщина 24/7» поспілкувалися з головою громадської організації «Україна Інкогніта» Романом Маленковим щодо перспектив його збереження для культурної спадщини нашої держави. А також дізналися про нинішній стан останнього водяного млина у Київській області. Як саме городи місцевих заважають в його реставрації? Чому внесення млина до реєстру пам’яток може зашкодити його збереженню?

Історія млинарства та сам млин

Млинарство було поширене в Україні ще з часів неоліту. Тоді для розмелювання зерна використовували зернотерки. З розвитком людства, з’являються млини. Вони розмелюють зерно на борошно за допомогою вітряної, водяної, парової та іншої енергії. Подекуди ними користуються і досі. А раніше в Україні не було села чи містечка, де б не існувало млина – зараз старовинних водних млинів і вітряків у всій Україні збереглося лише 500 з лишком.

Семенівський млин є зразком дерев’яного водяного гребляного (тобто стаціонарного млина – на противагу іншому виду водяних млинів, які були заплавними, що розташовувалися на великих річках і могли ними переміщатися). Водяні млини з‘явилися першими за вітряки. Бурхлива сила води запускала цілий механізм, вона майже не залежала від погоди: вода текла завжди.

Наразі Семенівський млин стоїть просто посеред хат, впритул до городів селян. Якщо проїжджати повз нього, то не відразу можна зрозуміти: то сарай, хата чи занепала культурна пам’ятка України.

Наш співрозмовник, знавець старовини Роман Маленков зазначив, що нині млин частково зруйнований, але є значна його частина збереглася. Зокрема, досить мальовничі стіни самої будівлі. Також у більш-менш задовільному стані жорна та водяне колесо, воно залишилося одне, а раніше їх було два. Даху ж уже, на жаль, немає. І подекуди крізь аркові вікна проросли дерева.

За cловами знавця старожитностей, точна дата побудови млина невідома. Проте вважається, що його збудували або на початку ХХ століття, або ж, можливо, ще раніше, в кінці ХІХ. Призначення було суто практичне та господарське.

«Це звичайна людська будівля, якою користувались селяни, і часто це навіть не документувалось. Можливо, на цьому місці раніше також був млин, інший. Він розвалився і поставили новий. Тож ми не можемо точно казати про датування, але це 100% не радянська будівля», – зауважив Роман Маленков.

Цікаво те, що за свідченнями деяких дослідників української старовини, теперішній водяний млин побудований на місці попереднього, який був споруджений у 1795 році та належав сім’ї Родзянків. А пізніше перейшов поміщикам Старицьким, нащадкам Родзянків по жіночій лінії.

Збереження Семенівського млина та «незручне» розташування млина

Проте й такі рештки, які залишилися від останнього водяного млина Київщини, мають цікаві моменти та перспективи в плані збереження спадщини та розвитку внутрішнього туризму. За словами голови ГО «Україна Інкогніта», унікальність цього млина полягає в тому, що у нього збереглися загальна структура та робочі механізми. Але найголовніше, що він взагалі ще встояв до наших днів! Однак якщо братися до процесу реставрації та ймовірного створення тут заповідної зони з цим об’єктом, то виникне багато складнощів. Зокрема, через його вже наявне значне руйнування та розташування впритул до помешкань місцевих жителів.

«Врятувати млин на цьому самому місці буде складно, тому що там впритул підходять городи. Люди самі собі їх понаділяли. Проте якби цей млин перенести на інше місце або у музей просто неба, то це була б надзвичайно цікава будівля. Особливо якщо ще й відновити її роботу», – підкреслює дослідник старовини.

Роман Маленков також наголосив на цікавому аспекті – вносити чи ні останній водяний млин Київщини до реєстру пам’яток. На думку нашого співрозмовника, таке офіційне оформлення може створити багато труднощів для збереження та повної реставрації.

«Якщо внести цей об’єкт в реєстр, то, можливо, тоді важче буде його перемістити. Тут дуже незручне місце для його реставрації та для ревіталізації. Відновлювати як млин його – немає сенсу, а відновити його як музей – це було б непогано. Але для музею тут немає місця для парковки, де людям зупинитись, аби подивитись на нього. Місце незручне саме через те, що там впритул підходять людські хати», – наголосив експерт зі старовини.

Проте питання про внесення в реєстр пам’яток – неоднозначне, тому що з іншого боку його потрібно охороняти законом від руйнації. Адже, подивившись на споруду, можна зрозуміти, що тут постаралась не тільки час та природа, а й людина доклала своїх рук. Якби млин був під охороною, цього б не сталося.

«На даху немає частини листяного покриву. Відповідно, хтось його забрав звідти, вкрали основну частину механізмів. Бо навіть людина, яка бере звідти щось – не відповідає перед законом України», – розповідає голова ГО «Україна Інкогніта».

Млин «заробив» гроші на розвиток пам’яток Київщини

Зазначимо, що 11 серпня відбувся благодійний тур, де можна було побачити цей останній дерев’яний водяний млин та інші незвідані місця Київської області. А кошти з цієї мандрівки пішли та розвиток проєкту «Старовинні цвинтарі України».

«Кам’яні хрести, під якими у давнину ховали козаків  та пересічних українців — це надзвичайна художня майстерність, якої не мав жоден народ. Та практично ні одне  із кладовищ, яким уже 500 – 600 років досі не внесені в реєстри пам’яток. І саме проєкт дослідження, яке розпочала громадська організація «Україна Інкогніта» – «Стародавні цвинтарі України», має намір привернути увагу дослідників  та науковців до традицій та історії України», – зазначив Роман Маленков.

Млин знаходиться в 60 км від Києва і туди можна без проблем дістатись, щоб насолодитись краєвидом і поринути в історичне минуле та побут українського народу.

Цікавих об’єктів по області багато. Все це треба популяризувати та берегти. Саме так можна розвивати внутрішній туризм і показувати, що Україна, зокрема, Київщина має багато цікавинок, є що показати й на що подивитися. Нові враження можна отримувати й вдома.

Порятунок культурної спадщини разом з КОВА

Громадська організація «Україна Інкогніта» втілює багато проєктів, що пов’язані зі збереженням культурних пам’яток України. Деякі з них проводяться в колаборації з владою регіону. Зокрема, разом з Київською обласною військовою адміністрацією працюють над проєктом «Козацькі церкви Київської області». У межах проєкту планують дослідити та оцифрувати 8 храмів та каплицю. Крім того, співрозмовник розповів, що робити цифрові репліки дослідники почали з унікальної церкви у Розкопанцях, що на Обухівщині.

«Ми їх спочатку обліковуємо, робимо їхні цифрові копії на випадок, не дай бог, якогось пошкодження. Бо зараз, під час війни, цифрові копії об’єктів в масштабі 1:1 надзвичайно необхідні, оскільки дають можливість відновити будівлю такою, якою вона була. Навіть деякі сегменти цих будівель видруковували ледь не на 3-D принтері», – розповів Роман Маленков.

Київщина багата на культурні пам’ятки та історію наших предків і її, однозначно, треба цінувати та реставрувати. Зокрема, млин у Семенівці міг би не тільки милувати око, а й приносити користь. Він може слугувати селу за прямим значенням і бути неабиякою атракцією для туристів. Пам’ятку треба терміново реставрувати. Немає значення, як саме зберігати його – на місці розташування чи перенести в якийсь із музеїв, – але таку унікальну пам’ятку варто і потрібно зберегти. Тож можливо після цього матеріалу в «Київщині 24/7» меценати звернуть увагу на останній  водяний млин у нашій області й візьмуть участь в його порятунку.

Авторка: Ольга Галат

Фото: ГО «Україна Інкогніта», з відкритих джерел

Читайте також: На Київщині втілюють унікальний проєкт з перекваліфікації жінок на «чоловічі» професії

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.