Пам’ятки Київщини: Будинок органної та камерної музики в Костелі Іоанна Хрестителя у Білій Церкві

Будинок органної та камерної музики у Білій Церкві відкрито в будівлі костелу Святого Іоанна Хрестителя, в центральній частині міста на Замковій горі. Кам’яна будівля собору – споруда 1812 року. У композиційному ансамблі храму об’єднані всі особливості церковних споруд початку 19 століття, що робить костел воістину архітектурною візиткою Білої Церкви.

Історія

Костел Святого Іоанна Хрестителя в Білій Церкві було закладено на кошти гетьмана К. Браницького в 1789 році, проте будівництво розтягнулося на довгі 23 роки. Двері храму відчинилися лише в 1812 році. Стоїть на Замковій горі, пам’ятці археології. Будівля цегляна, хрещата в плані, з напівкруглою апсидою, однокупольна з двома башточками-дзвіницями, в одній з яких – західній – розміщений годинник-куранти. Свого часу був такий і в другій. Урочистий головний фасад, який замикає вулицю Ярослава Мудрого, акцентований портиком з чотирьох колон коринфського ордера. Підхід до нього – сходи з граніту, реставровані в 1980-х роках. Уміли будівничі минулого вибирати місце для культових споруд. Поставили костел на високій горі, органічно вписавши в мальовничий навколишній пейзаж. Вдалішого місця в Білій Церкві немає. Пізнішими забудовами з деяких точок види на костел закриті, що завдало шкоди цьому дивовижному пам’ятникові архітектури. А раніше своєю пишнотою костел домінував на місцевості. Велику цінність становлять інтер’єри споруди, представлені витонченими ліпними прикрасами.

Є поки що непідтверджена версія, що автором цієї пам’ятки класицизму був швейцарець архітектор Домінік Ботані, який з 1796 р. перебував на службі у Браницьких.

Ще тридцять років тому панувала думка, що костел поставлений на місці старовинної «білої церкви», яка й дала назву місту в новіші часи. Але розкопками 1978 року її рештки виявлені в західній частині Замкової гори, поруч з нинішнім музеєм. Ці рештки (фрагмент фундаменту) лежать обіч автодороги, якою варварськи розкраяли Замкову гору 1960 року, що й врятувало їх від остаточного знищення. Тепер маємо креслення і загальний обрис давньої споруди, в межах якої знайдені й кілька стародавніх захоронень. Найімовірніше це були могили служителів культу першого періоду існування міста.

Цікаві фасади костелу. Деталі їх не вступають в боротьбу з об’ємом: вони сприймаються тільки з близької відстані. Тільки при підході до будівлі постає чарівність їх вирішення і виконання. Архітектура фасаду вирізняється ошатністю і пластичністю, вражає уяву мальовничістю композиції і багатством пластичних прийомів.

Багато років пішло на будівництво храму, не менш на реконструкцію. В 1961 році вигляд його був жалюгідний. Покрівля на бані зберіглася лише місцями, вікна вибиті, атмосферні осади безперешкодно попадали в приміщення. Приміщення практично не використовувалося. Вражає, що при такому ставленні під склепінням добре зберіглася ліпка, зроблена, кажуть, італійськими майстрами.

Створена на той час у місті проектна майстерня розробила проект пристосування костелу під картинну галерею. Це була одна із перших, найсерйозніших і найскладніших її робіт.

Внутрішній об’єм будівлі пропонувалося для збільшення площі експозиції поділити на два поверхи, що вимагало міжповерхового перекриття. Однак частково роботи за цим проектом виконані. Помічають навіть не всі спеціалісти, а об’єм приміщення збільшився, та й замість латинського хреста в плані з’явився майже прямокутник. Позитивним у цьому ремонті було те, що покрили баню.

Лише 1972 року відновилися проектні і вже реставраційні роботи. Тепер це робилося кваліфіковано спеціалізованими організаціями. Передбачалися великі роботи від реставрації штукатурки фасадів і їх ліпних деталей до відновлення живопису. 1977-78 роках закінчена реставрація ліпних виробів і живопису.

В «Описі Білоцерківського римо-католицького приходського костелу, що перебуває в третьому класі за 1844 рік» є перелік будівель, пов’язаних з костелом: два будинки духовної семінарії, шпиталь, будинок настоятеля (притчу), стайня тощо. Будинок настоятеля – пам’ятка архітектури – зберігався до 1970-х років і був розібраний через аварійний стан та в зв’язку з будівництвом нового музею.

Відмітимо невелику, але важливу деталь. Таке враження, що давніші забудовники знали, де рештки давньої «білої церкви»: адже їхні будівлі, в тому числі будинок настоятеля, стояли на пристойній відстані від її фундаментів. Цього не скажеш про наших сучасників, які трохи не зруйнували унікальний експонат, споруджуючи музей. До речі, стоїть він саме тут лише через бюрократичні виверти: коштів на будівництво нібито немає, та й заборонено було будувати такі заклади, а зробити капітальний ремонт – будь ласка. Отож і постала нова будівля під вивіскою реконструкції. А краще, якби в іншому місці: не спотворили б археологічну пам’ятку, не внесли б дисонансу в архітектурний комплекс.

Прямий зв’язок з костелом мало й кладовище, що лежало «за версту» від нього в північному напрямі. Нині на цій території Меморіал слави. Тут у 1812 році Ян Борковський збудував цвинтарну каплицю.

Будинок органної та камерної музики у храмі

В середині 70-х років виникла більш логічна ідея: використати костел як зал органної музики, а картинну галерею розмістити в Преображенському соборі.

В період січень-лютий 1990 року чеськими майстрами в костьолі було встановлено орган фірми «Рігер-Клосс» (нім. Rieger-Kloss), а 7 березня 1990 року відбувся перший концерт органної музики. За роки свого існування Будинок органної та камерної музики набув статусу одного з кращих концертних залів в Україні, а також став центром духовного життя всієї Білої Церкви.

Тут виступали виконавці з різних країн світу: Латвія, Литва, Молдова, Швеція, Італія, Аргентина, США, Канада та ін. Щорічно в Будинку органної та камерної музики в Білій Церкві проводиться фестиваль «Золота осінь». Для екскурсійних груп за попереднім замовленням проводяться спеціальні концерти. Тут на постійній основі діє виставка-продаж робіт місцевих художників, також проводяться міські заходи, відзначення професійних свят, вручення премій діячам культури, благодійні концерти.

Як дістатись?

Біла Церква розташована за 90 км на південний захід від столиці. Дістатися сюди можна на автобусах, які відправляються з автовокзалу столиці, а також на залізничному транспорті зі станції Київ-Пасажирський. Будинок органної та камерної музики знаходиться на вулиці Соборна, 4, за 2 км від залізничного вокзалу міста. Дістатися сюди можна як пішки, так і на громадському транспорті. Орієнтиром стане парк Тараса Шевченка і Білоцерківський національний аграрний університет.

Читайте також: Пам’ятки Київщини: «Бананова ферма» — оранжерея тропічних рослин у селі Рожни Броварського району

Фото з відкритих джерел.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.