Пам’ятки Київщини: Летська божниця у Борисполі, збудована київським князем Володимиром Мономахом

Багато українських храмів за час панування радянської влади зазнали руйнації і були знищені. На щастя, деякі з них вдалося відновити або повністю відбудувати. Серед таких і Летська божниця у Борисполі  – велична споруда, яка своїм виглядом нагадує про часи Київської Русі. Святиню заново звели та відкрили для вірян 1989 року за проєктом архієпископа Черкаського і Канівського Софронія.

Історія храму

В часи Київської Русі на шляху між Києвом та Переяславом, на тому місці, де пізніше виникло місто Бориспіль, розташовувалось урочище яке фігурує у літописах під назвами Льто, Лто, Альто, Алто, Олто. Його значення полягало у тому, що воно знаходилось на відстані одноденного переходу як від Києва, так і від Переяслава, тому подорожні між цими двома пунктами зазвичай робили в урочищі зупинку на ночівлю. У 1015 році подібним чином на Альті зупинився Борис, син Володимира Святославовича, який повертався із походу на печенігів на чолі київської дружини, наданої йому батьком для цього походу. У цей час прибула звістка про смерть Володимира й про те, що Святополк, старший син князя, який знаходився у Києві, проголосив себе київським князем. Бажаючи позбутися конкурента у боротьбі за престол, він відправив на Альту чотирьох вишгородських бояр з наказом вбити Бориса.

Посланці увірвались до шатра Бориса та прокололи його списами, після чого загорнули у килим та повезли до Святополка. Останній, довідавшись що Борис ще живий, відправив до нього двох варягів, які й вбили князя. У ході міжусобної боротьби Святополка з братом Ярославом, Святополк лишився київського трону, але 1019 року спробував повернути його собі, вирушивши на Київ з великим печенізьким військом. Військо Ярослава перегородило йому шлях на Альті. Згідно з літописом, Ярослав встав на тому самому місці де був вбитий Борис, та звівши руки до неба промовив: «Кров брата мойого волає до тебе, владико! Відомсти за кров праведника сього, як ото відомстив ти єси за кров Авелеву, наславши на Каїна стогін і трепет. Таке нашли ти й на сього». У ході лютої битви – «якої ото не було в Русі» – Святополк був розбитий вщент, сам він був змушений утекти з поля бою, остаточно вибувши з гри за владу у державі.

На початку 1070-х років на місцях загибелі Бориса і Гліба були збудовані дерев’яні церкви, не пізніше 1073 при церкві Бориса на Альті виник монастир (Льтець, у наукових публікаціях – Летський монастир), який згадується у літописах в 1074 році, а у 1117 році Володимир Мономах побудував на Альті кам’яну церкву, яка стала згодом відома під назвою Летської (Альтської) божниці. Згідно з літописами, це була улюблена церква Мономаха, з тих що він збудував, в ній же (за Лаврентіївським та Никонівським літописами, в інших ця інформація відсутня) він і помер у 1125 році. Існує думка, що останні вісім років свого життя, з часу побудови Леської божниці, Мономах постійно мешкав біля неї, або у Летському монастирі, або у місті навколо церкви, яке виникло після побудови божниці. У такому випадку саме на Альті Мономах створив своє відоме «Повчання». У 1154 Летська божниця була спалена половцями, після цього згадки про неї з літописів зникають.

У 1603 році старожитня церква Бориса та Гліба у маєтку Баришполе на землі Полукнязівської згадується у документі Київського Пустинно-Микільського монастиря (якому належала ця земля). Вдруге ченці згадали про неї 1629 року у скарзі на захоплення їх землі Станіславом Жолкевським: «церковь спустошоная на крве, где княжати руского, именемъ Бориса Володимеровича забито, змурованая и до сего часу стоитъ».

1656 через Бориспіль пройшов шлях антіохійського патріарха Макарія, його син Павло Аллепський занотував у щоденнику інформацію про стару церкву, яку розібрали поляки, використавши рештки у Києві для будівництва костелу. Згодом цей костел був ідентифікований як кафедральний собор, що стояв на київському Подолі та рештки якого було знайдено під час будівництва Житнього ринку у 1973 році. Собор було збудовано приблизно у 1630 – 1632 роках (за іншою версією у 1640), як виявили археологи, разом з будівельними матеріалами від Летської божниці також було використано залишки Десятинної церкви.

У 1660 році монахи Межигірського монастиря отримали від царя Олексія Михайловича грамоту на заснування монастиря «на крові святого страстотерпця Бориса» на ділянці берега Альти, що належав монастиреві, у районі села Борисівка (Кондоїдовка) неподалік від Переяслава. Монастир з невідомих причин збудовано не було, але традицію шанувати це місце, як місце загибелі Бориса підхопили представники переяславського духовенства – вочевидь зв’язок між загибеллю Бориса та Борисполем в суспільній думці був на той час вже втрачений. У 1839 році там була збудована церква Бориса і Гліба.

У XIX ст. при побудові в Борисполі церкви Бориса і Гліба були знайдені залишки фундаментів з дикого каменю. У 1925 біля цієї церкви було проведено розкопки під керівництвом В. Козловської, під час яких були знайдені матеріали давньоруської доби – уламки червоного шиферу, шиферні прясельця, кераміка та залишки фундаменту споруди з червоного пісковику, які супроводжувалися слідами пожежі. Більш ретельні розкопки на місці вже розібраної до того часу Борисоглібської церкви відбулися у 1950 під керівництвом М. Каргера. Каргер знайшов велику кількість залишків будівельних матеріалів – бутову кладку з пісковику, цеглу двох типів, бруски з пісковику, уламки шиферних плит та керамічних плиток підлоги, фрагменти тинькування з залишками фрескового розпису, рештки свинцевого даху, а також уламки бронзового дзвону. Сліди фундаментних ровів були знайдені на незначному проміжку, дослідник констатував неможливість визначення плану споруди. На південь, від залишків церкви, був розкопаний глибокий рів – на думку Каргера він огороджував укріплений двір Мономаха.

Архітектура

За думкою М. Каргера Летська божниця була зразком приватного будівництва така ж як Остерська божниця святого Михайла – хоча частина дослідників датує цю церкву серединою XII сторіччя, Каргер схильний відносити її побудову до діяльності Мономаха. Летська божниця ймовірно була схожою на Остерську, яка частково збереглась до нашого часу. Поява таких невеликих церков була новинкою руської архітектури початку XII сторіччя. Летська божниця була останньою відомою нам давньоруською спорудою зведеною у техніці змішаної кладки та з «утопленими рядами» – з 1130-х років застосовувалась техніка рівношарової кладки з суцільної плінфи.

О. Комеч відносить Летську божницю до споруд переяславської архітектурної школи, які активно розвивались з кінця 11 століття до середини 12 століття. За думкою дослідника, діяльність цієї школи є однією з найяскравіших сторінок історії давньоруської архітектури. Джерелом усіх малих церков переяславської школи була, скоріше за все, Успенська церква Мономаха у Переяславі (1098), яка копіювала Іллінську церкву у Чернігові. Усього відомо 11 будівель цієї школи, окрім церков це також були такі споруди як брама, фортеця та мурована лазня.

Як дістатись?

Від метро «Лівобережна» у напрямку Борисполя їздить маршрутка №316 кожні десять хвилин. Також курсує автобус від станції «Харківська» з інтервалом у 30 хвилин.

Читайте також: Будинок органної та камерної музики в Костелі Іоанна Хрестителя у Білій Церкві

Фото з відкритих джерел.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.