Пам’ятки Київщини: Національний музей народної архітектури та побуту України в Пирогові

Національний музей народної архітектури та побуту України в Пирогові був заснований 6 лютого 1969 року. Для відвідувачів частково відкрився в 1976 році та повністю в 1982 році. На території музею знаходяться архітектурні експонати народного будівництва XVI–XX століть з усіх регіонів України. Це будівлі, млини, сараї, церкви, погреби, колодязі, стайні та інші. Всі експозиції об’єднані в такі етнічні групи, як Середня Наддніпрянщина, Полтавщина і Слобожанщина, Полісся, Поділля, Південь України, Карпати, Вітряки та Українське село 60–70 років ХХ століття, яке включає будівлі з усіх областей України.

Відвідавши музей ви можете відчути культурні особливості притаманні для побуту тих часів та регіонів. Майже всі будівлі являються пам’ятками архітектури, вони привезені з всіх куточків України і лише поодинокі споруди були збудовані в наш час з урахуванням всіх історичних особливостей.

Територія музею становить 133 га і крім пам’яток архітектури тут ще надзвичайна природа. Постійно проходять різноманітні виставки, фестивалі, ярмарки, відмічання таких свят, як Різдво, Івана купала, Масниця, День Прапора, День Незалежності України і так далі.

Історія

Заснований 6 лютого 1969 року. Цьому передувала низка громадських ініціатив, зокрема публікація відкритого листа з ініціативи відомих українських вчених і культурних діячів про необхідність створення музею народної культури. Зокрема, голову Українського товариства охорони пам’яток історії та культури (1967–1988, далі: Товариство) Петра Тимофійовича Тронька вважають фундатором музею, він також особисто вибрав місце розташування музею та забезпечив землевідведення.

6 лютого 1969 року була прийнята Постанова № 105 Ради Міністрів УРСР «Про створення Державного музею народної архітектури та побуту Української РСР». Відповідно до тексту Постанови Музей планували розмістити неподалік села Пирогів Києво-Святошинського району Київської області. Київський науково-дослідний проєктний інститут містобудування у співавторстві з архітектором Валерієм Романовим розробив проєкт, а 18 травня 1970 року урядом України його було ухвалено.

Стратегія й ідея розташування експонатів за проєктом базувалась на таких постулатах: збереження і відтворення традиційної архітектури України, популяризація народних промислів і ремесел, дослідження народного мистецтва через відображення історико-етнографічних регіонів України, зокрема Середньої Наддніпрянщини, Слобожанщини, Полісся, Поділля, Карпат, Півдня України. Регіони розміщувались відповідно до географічної специфіки у відповідних етнографічних, ландшафтних і природних зонах.

У проєкті Музей був поділений на декілька функціональних зон, а саме: експозиційна – де розміщувались етнографічні пам’ятки й пам’ятки традиційної народної архітектури; адміністративно-наукова – де розміщувався адміністративний і науковий корпус, виставкові павільйони, ресторан приблизно на 300 місць, співоче поле на 10 тисяч глядачів, науково-дослідний інститут етнографічного музеєзнавства АН України та ін.; і виробничо-господарська – де розміщувалися б майстерні для реставраційних робіт та господарські будівлі.

Процес створення й наповнення колекції музею розтягнувся на 7 років, протягом яких доводилося долати складнощі, пов’язані не тільки з підбором експонатів, але і з партійними інтригами. Демонтаж, консервацію, перевезення, реставрацію та встановлення на місці пам’яток народної архітектури (будинків, господарчих споруд, дерев’яних церков, вітряків тощо) здійснювала спеціалізована реставраційна майстерня музею.

Офіційно експозиція музею була відкрита для відвідувачів у 1976 році. 21 липня 2008 року Президент України Віктор Ющенко своїм Указом надав музею статус Національного.

На території музею зосереджено 277 архітектурних експонатів народного будівництва XVI—XX століть. Садиби з сільськими хатами й господарськими будівлями сформовано з документальною правдивістю та згруповано відповідно до особливостей планування поселень того чи іншого історико-етнографічного регіону.

У фондах музею зберігається понад 80 тисяч предметів побуту, творів народного мистецтва, знарядь праці. Найцікавішими з експонатів обладнано інтер’єри будівель.

19 травня 2024 року у Національному музеї народної архітектури та побуту в Пирогово запрацював відреставрований унікальний 100-річний вітряк, який родом з Херсонщини. у 1973 році вітряк перевезли до музею, де планувалося його встановлення, однак, привезені частини так і не стали повноцінною конструкцією допоки у 2023-24 роках за підтримки меценатів відбулася реставрація старовинного вітряного велетня.

Дерев’яна архітектура

З давніх-давен більша частина території сучасної України була вкрита лісами. Навіть на широких степових просторах Південної України, у долинах річок росли великі діброви. Тож дерево було найпоширенішим матеріалом, з якого предки сучасних українців не лише зводили різноманітні будівлі, а й виготовляли все необхідне для життя: меблі, посуд, хатнє начиння, господарський реманент, виробниче устаткування, транспортні засоби.

Основним і наймасовішим витвором дерев’яної архітектури в Україні завжди залишалося житло. Народне житлове будівництво було водночас консервативним, зберігаючи тисячолітні традиції, і сприйнятливим до новацій. Метод створення традиційного народного житла відрізняється від сучасного проєктування: житлові будинки, а також господарські споруди будували не за проєктами, а за зразками вже наявних будівель і згідно з традиціями, властивими певному регіону чи навіть окремому селу. Ці народні будівельні традиції, як і пісенний фольклор, передавалися з покоління в покоління.

Не менш важливими, ніж хати, були господарські споруди, що утворювали комплекс селянського двору: комора для зберігання всього найціннішого, погріб, стайня, возівня, де тримали вози й ґринджоли (сани), хлів для худоби, саж для свиней, курник, нерідко – колодязь із «журавлем», а також клуня для зберігання необмолоченого хліба, що ставилася окремо. Селянське житло поділялося на дві половини: так званий чистий двір і господарський. Неодмінною приналежністю кожної садиби були сад і город. Суворі історичні умови привели до появи унікального явища – окружного двору, який у Карпатах називали ґраждою. У ньому всі будівлі й споруди групувалися довкола внутрішнього двору, утворюючи невелику фортецю з глухими зовнішніми стінами й однією брамою.

Традиційна українська хата

Традиційна українська хата є справжнім шедевром, в якому поєдналися виняткова раціональність задуму та високий мистецький рівень виконання. Найчастіше її робили з одним житловим приміщенням, до якого могли прилягати допоміжні – сіни, комора; а також із двома житловими приміщеннями, з якими поєднувалися у різних комбінаціях допоміжні й навіть виробничі. Матеріалом для стін слугувало дерево в різних варіантах: зруб із колод, брусів чи плах, каркас із комбінованим заповненням (дрібне дерево, хмиз, глина з соломою). Найкращим деревом для стін вважалася липа. Дахи вкривали соломою, очеретом, дрібними дерев’яними дощечками – ґонтом чи дранкою.

Декор в українській дерев’яній архітектурі був дуже різноманітний і вишуканий, проте заснований на суто раціоналістичних засадах: прикрашали тільки ті частини будівлі, що завжди були на видноті; застосовували принцип художнього контрасту (контраст кольору, форми, матеріалу, фактури), який при мінімумі вжитих засобів давав максимальний мистецький ефект.

Громадські селищні будівлі

Окрім споруд традиційного селянського двору, старе українське село створило прекрасні зразки громадських будівель. До них належать церква, школа, сільська управа, корчма, гамазей (велика комора для зберігання громадських запасів зерна). Життя й економічна діяльність були б неможливими без відповідних виробничих споруд: тартаків (лісопильня), сукновалень, олійниць, крупорушок, кузень.

Традиційні українські млини – це витвори народної інженерної думки, що забезпечували потреби старого українського села в доступній, дешевій та екологічно безпечній енергії. Найстародавнішими на теренах України є водяні млини, вітряні з’явилися тільки у 18 ст.

Церковні споруди

Найвищих злетів українська дерев’яна архітектура досягла в церковному будівництві. Саме у цій сфері створено шедеври архітектурного мистецтва: величні собори та маленькі каплички, парафіяльні церкви та дзвіниці, огорожі, брами та башти, оскільки храм – не лише осередок духовного спілкування людини з Богом, а і також центр громадського життя.

Експозиція музею

На території музею площею понад  133 гектари зосереджено 275 архітектурних експонатів народного будівництва 16–20 століть.  Садиби з сільськими хатами й господарськими будівлями сформовано із науковою точністю, відповідно до особливостей планування поселень кожного історико-етнографічного регіону. У фондах Музею народної архітектури та побуту налічується понад 70 тисяч предметів побуту, творів народного мистецтва, знарядь праці. У Пирогові можна побачити найрізноманітніші зразки народної архітектури, об’єднані у такі експозиції: Середня Наддніпрянщина; Полтавщина і Слобожанщина; Полісся;  Поділля; Південь України; Карпати; Вітряки; Ярмаркове поле; Українське село 60–70 років 20 століття.

Свята та події

У Музеї народної архітектури та побуту регулярно проходить безліч цікавих подій. Це й свята народної творчості та майстер-класи, де можна придбати вироби народних майстрів, або навчитися виготовляти їх власноруч, і фестивалі та концерти, зокрема Skansen Music Fest, і навіть весільні церемонії, адже вінчання у старовинній дерев’яній церкві Святої Параскеви є доволі популярним серед молодих пар, які бажають провести весілля у народному стилі.  Та передусім Пирогів варто відвідати у період релігійних свят – Різдва, Великодня, Івана чи Спаса. Адже у цей час у музеї проходять надзвичайно цікаві й колоритні дійства, які відтворюють давні традиції наших предків. Також популярними є Пирогівські ярмарки, на яких можна скуштувати й придбати якісні домашні продукти та страви української кухні.

Як дістатись?

Дістатися до Музею народної архітектури та побуту у Пирогові можна автобусом №27 від станції метро «Либідська».

Читайте також: Пам’ятки Київщини: Історичний музей Вишгородського історико-культурного заповідника

Фото: з відкритих джерел.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.