Пам’ятки Київщини: пошкоджене війною погруддя Тараса Шевченка в Бородянці

У центрі Бородянки, на площі, що носить ім’я Кобзаря, досі стоїть погруддя Тараса Шевченка. Прострілена скроня, розтрощений постамент, сліди осколків — сьогодні цей пам’ятник перетворився з культурної святині на безмовного свідка варварства.

Після деокупації Бородянки у квітні 2022 року світ облетіли фото: Шевченко з кулею в голові. Не художній образ, не алегорія, а буквальна реальність — у бетонний лоб поета поцілив російський снаряд.

Мідь і граніт: історія пам’ятника

Бюст Тараса Григоровича встановили на головній площі Бородянки у 1992 році. Скульпторами виступили Микола Міщук — заслужений митець і член Національної спілки художників України, а також мистецтвознавець А.Т. Крайнєв. Пам’ятник виконаний із кованої міді методом вибивання. У 2008-му місцева громада оновила постамент: він став гранітним, з викарбуваними словами з поезії Шевченка:

«Свою Україну любіть,
Любіть її… во врем’я люте,
В останню тяжкую минуту
За неї Господа моліть!»

Це місце стало не просто географічною точкою. Тут проходили мітинги, вшанування, сюди приводили школярів і молодят. Пам’ятник був і символом, і точкою єднання.

2022: варварство в центрі громади

Коли в березні 2022 року російські війська почали методичне нищення Бородянки, площа Шевченка не стала винятком.

2 березня 2022 року о 7:48 ранку російський штурмовик Су-25 завдав прицільного удару по центру Бородянки. Черга з великокаліберного кулемета прошила погруддя Тараса Шевченка, встановлене на головній площі селища. Пам’ятник зазнав суттєвих ушкоджень і став одним із найпотужніших візуальних символів війни — і водночас символом незламності українського духу.

За словами очевидців, обстріли були хаотичними і тривали кілька днів. Російська техніка та артилерія гатили по житлових кварталах, школах, церквах — і по площі з пам’ятником.

Після звільнення міста українські військові та журналісти виявили, що погруддя Шевченка прострілене — куля влучила просто в лоб. Постамент також пошкоджено уламками. Це не могло бути випадковістю: пам’ятник стоїть відкрито, на високій основі, в центрі площі. Поцілити — значить прицілитися.

Символ розстріляної культури

Світові ЗМІ, зокрема CNN, BBC, The New York Times, включили фото бородянського Шевченка до підбірок «символів російського вторгнення». Це — влучна метафора війни не лише проти територій, а й проти ідентичності.

Міністерство культури України кваліфікувало цілеспрямовані обстріли пам’яток культурної спадщини як воєнні злочини. Згідно з Гаазькою конвенцією 1954 року, такі дії підпадають під міжнародну кримінальну відповідальність.

Проте на сьогодні відомостей про відкриті кримінальні провадження саме за факт обстрілу бородянського пам’ятника — немає. У пріоритеті — масові вбивства, катування, зникнення безвісти. Але це не означає, що стрілянина по Шевченку не буде зафіксована й не стане частиною справ у Гаазі.

Реставрація

Фахівці-реставратори, які провели комплексне обстеження пам’ятки, зафіксували низку серйозних пошкоджень. На поверхні погруддя виявлено вхідні та вихідні отвори від куль, численні деформації, вм’ятини, розриви різних розмірів. Крім того, втрачено частину декоративного фарбового покриття, яке продовжує лущитися під дією погодних умов.

Через відкритість до атмосферних впливів на мідній поверхні утворилися плями зеленувато-блакитного кольору — це сліди активної корозії. Процес руйнування матеріалу вже запущений і має тенденцію до посилення.

З огляду на реальний ризик втрати пам’ятки, фахівці Реставраційного центру рекомендують демонтувати оригінал і перемістити його в закрите приміщення з контрольованим мікрокліматом (температура 18–20 °C, вологість не вище 50%). Там його можна зберегти як історичний артефакт і матеріальне свідчення злочинів проти культурної спадщини України.

На місці ж пошкодженого бюста на центральній площі Бородянки у майбутньому пропонують встановити точну копію, виконану в техніці лиття — вона буде більш стійкою до погодних умов і збереже первісний образ символу, який уже став частиною новітньої історії України.

Місцеві мешканці не дають знести або демонтувати пошкоджене погруддя. Навпаки — хочуть, щоб воно залишалося саме таким: скаліченим, із шрамами, з наскрізною кулею.

На тлі розмов про відбудову й реставрації саме цей пам’ятник закликають залишити в його нинішньому стані. Бо кожна тріщина, кожен уламок — частина нової історії.

У листопаді 2022 року пошкоджене погруддя Тараса Шевченка було тимчасово демонтоване та перевезене до Національного музею Тараса Шевченка в Києві. Там його оглянули та частково законсервували: музейні фахівці ретельно очистили внутрішню порожнину від будівельного сміття, яке потрапило туди під час обстрілу, та обробили поверхні спеціальним захисним розчином.

Після завершення базової консервації пам’ятник повернули на місце в Бородянку, де він і далі виконує роль мовчазного символу стійкості українського народу перед лицем агресії.

Війна проти України — це не лише боротьба за території. Це спроба стерти пам’ять, знищити символи, викреслити національних героїв. І поки міжнародні трибунали ще не дісталися до «дрібних» фактів — обстріли бібліотек, музеїв, театрів і пам’ятників — ці фото, ці спогади мають жити в журналістиці, в музеях, у шкільних підручниках.

Бо прострілений Шевченко — це не просто бюст із кулею в голові. Це — Україна, яка вистояла. І пам’ятає.

Читайте також: Пам’ятки Київщини: колишня дача Івана Чоколова в Ірпені

Фото: Національний науково-дослідний реставраційний центр України, Київщина 24/7, Вікіпедія, з відкритих джерел

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.