Пам’ятки Київщини: Поштова станція в Калинівці

Старовинна поштова станція в селі Калинівка Макарівської громади, збудована 177 років тому, дивом зберіглась майже в первинному вигляді. Вона є комплексом будівель, зведених за зразковим проєктом «Будинку II розряду з готелем» 1843 року за наказом Миколи І у рамках програми впорядкування основних доріг російської імперії. Сьогодні Калинівська станція є пам’яткою архітектури національного значення.

Історія

Калинівська станція знаходиться на Траса Е-40, яка наразі є міжнародною. У часи зведення станції це було Брест-Литовське шосе, яке проклали на початку ХІХ століття. 1827 року поштовою службою російської імперії було організовано рух диліжансів за маршрутом Київ-Житомир-Радивилів (кінцевим пунктом був кордон з Австрією), а 1846 – на Брест-Литовському шосе збудували поштові стації.

При станції був невеличкий готель (трактир), стайня, ямщицька і каретна. В ті часи це були чи не єдині цивілізовані місця зупинки у дорозі. Наприкінці ХІХ століття до станцій проклали телеграфний зв’язок, вони стали поштово-телеграфними. Калинівка – це третя поштова станція вздовж траси Київ-Житомир. Наразі її основна будівля і досі використовується за прямим призначенням – у ньому діє поштове відділення. Інші приміщення займає офіс дорожньо-експлуатаційної служби.

На фасаді станції встановлено меморіальну дошку, яка нагадує, що восени 1943 року «в будинках місцевих жителів села Калинівка перебував 515-й медсанбат 127-ї стрілецької дивізії». Тоді війська 1-го Українського фронту вели жорстокі бої за визволення Житомира.

Під час новітньої російсько-української війни Калинівка теж потрапила під окупацію. З лютого по квітень 2022 року село було підконтрольне російським військам. Після деокупації виявлено захоронення закатованих місцевих жителів.

Архітектура

Стилістично кінець XIX століття – час розпаду російської класичної архітектурної школи та звернення до історизму. Тому будівлі поштових станцій, розташованих на ділянці траси Е-40 Калинівка-Київ, оздоблено в дусі казенної неоготики, застосовуваної в миколаївській росії для фортець. Калинівка, які і всі інші станції на трасі того часу, є Т-подібною одноповерховою спорудою з високими стрільчатими вікнами.

Будівля, хоч і типова, але цікава тим, що над входом частково зберіглося вітражоване заповнення стрільчастої фрамуги. Воно виконано в готичному стилі, з хрестоцвітом у колі та парою трилисників під ним. До наших днів дивом зберіглось навіть тонко профільоване обрамування вікон і дверей.

Видатні особистості, які подорожували через Калинівську станцію

За час існування диліжансового сполучення цим трактом проїхало чимало видатних історичних постатей. 1846 року Тарас Шевченко їздив на Волинь за завданням археографічної комісії. Наступного року український письменник Пантелеймон Куліш уперше їхав тут до Західної Європи. Бувала на цих станціях проїздом і його дружина — українська письменниця Ганна Барвінок. Того ж самого 1847 року на нових (як на тоді) станціях зупинялись угорський композитор і піаніст Ференц Ліст та французький письменник Оноре де Бальзак. На початку вересня 1855 року їхали з Києва до Немирова майбутня українська письменниця Марко Вовчок (Марія Вілінська) та її чоловік етнограф Опанас Маркович. 1867 року на цих самих станціях зупинявся й писав звідти листи додому майбутній український композитор Микола Лисенко, прямуючи по науку до Лейпцігської консерваторії. Звідти повертався до Києва 1869-го. Часто їздив цим трактом український письменник Михайло Старицький — вперше 1868 року, відколи придбав маєток на Поділлі. Мандрував цим трактом також і український історик, письменник Микола Костомаров. А ще, з 1894 року й не раз, — Леся Українка з братом Михайлом та їхня мати, письменниця Олена Пчілка.

Як дістатись?

Поштова станція знаходиться на 53 кілометрі в Калинівці. Найзручніший спосіб дістатися громадським транспортом з Києва – це маршрутки, що курсують від станції метро «Житомирська».