Пам’ятки Київщини: Руїни палацу Остен-Сакен

Руїни палацу Остен-Сакен розташовані на Київщині у Києво-Святошинському районі, між селами Мироцьке та Немішаєве. Фасади палацових стін щедро декоровані цегляними візерунками й, хоча від будівлі залишилась суцільна руїна, сюди однаково тягнуться туристи. Окрім того, навколо палацу розкинувся чималий парк, який був висаджений, аж до берегів річки Орлянки, що тут протікає.

Вважається, що палац був збудований у XIX столітті на кошти графа Карла Сакена. Родовий маєток, імовірно, передавався з покоління до покоління, аж до приходу більшовиків на українські землі. При цьому, нащадки графа носили прізвище Остен-Сакен, звідки й походить умовна назва маєтку.

Історія

Історія садиби Остен-Сакен починається у 19 столітті. У той час її власником був таємний радник граф Карл Сакен. Після його смерті землі та маєток дісталися камергеру Іванові фон дер Остен-Сакену, а потім все це відійшло його сину – генерал-майору Карлу фон дер Остен-Сакену.

У першій половині XIX століття власники маєтності звели одноповерховий з наріжною баштою цегляний палац та посадили навколо парк.

Остен-Сакени володіли маєтком та палацом до 1873 року, коли маєток купує дружина київського купця Євдокія Осипівна Астахова. Згодом, у 90-х роках ХІХ ст., Садиба Остен-Сакен була продана міністру російської імперії графу Воронцову-Дашкову. Старожили згадували, що на початку 20 століття Воронцов-Дашков збудував поблизу Мироцького винокурний завод. Згодом граф вирішує продати свої землі та маєток, бо вони не приносили жодного прибутку. В 1904 році на аукціоні, де садиба Остен-Сакен та навколишні села пішли з молотка, купив собі центральну частину маєтку багатий селянин Андрій Кулик, постать якого буквально овіяна легендами.

У період панування маєтком поміщиком Куликом було досить велике господарство: коні, корови, птиця і навіть екзотичні павичі. Впорядкувати роботу на такому великому масиві він самостійно не міг, тому вирішив здати свою землю разом із маєтком в оренду на вигідних умовах. Орендатори Здановський та його племінник Сестер-Животовський зобов’язалися через деякий час побудувати гуральню, цегельний завод, кам’яні хліви на віддаленій від маєтку ділянці. Виконуючи умови договору, поміщики-орендатори заснували спиртовий завод (1905-1906 рр.).

На початок XX ст. садиба складалася власне з палацу та 2 дерев’яних будинків у парку. У парку була альтанка. Парк був засаджений фруктовими деревами. До парку належав ставок на річці Орлянка, через який було перекинуто дерев’яний місток. З іншого боку ставка знаходились поміщицькі оранжереї.

Після більшовицького перевороту в жовтні 1917 року маєток було націоналізовано у складі палацу, парку з садом, будинку контори спиртзаводу (останній збудовано у 1905-1906 рр.) та казарм для робітників. На відміну від багатьох дворянських садиб України, палац та парк не було знищено.

Згодом палац було віднесено до території селища Немішаєве, і, коли поруч збудували біохімічний завод, у палаці розташувався клуб заводу. В палаці довго зберігалися меблі початку XX ст.

У листопаді 2000 року уночі в палаці сталася пожежа. Було знищено усі меблі, а сам палац дуже постраждав. Палац не відновлювався, і він поступово руйнується.

Станом на 2012 р. від палацу залишилася фактично лише фасадна стіна і залишки вежі. Парк перебуває у занедбаному стані, колишні казарми робітників використовуються як приватні житлові будинки.

Кілька років тому залишки палацу були викуплені УПЦ. Ніби був намір відновити будівлю й відкрити в ній монастир, але будь-які будівельні роботи не велися. З травня 2018 року маєток повернули громаді селища. Тож поки руїни маєтку залишаються місцем паломництва лише для туристів…

Розповіді про власника садиби

Подейкували, що Кулик нажив собі гроші нечесним шляхом. Простіше кажучи, він украв їх у ксьондза, у якого перебував на службі. Потім поїхав до Миронівки (під Білою Церквою), де купив 300 десятин землі, побудував магазин. А у Воронцова-Дашкова придбав до 1000 десятин землі. Інші стверджують, що Кулик купував за безцінь волів і товари цілими обозами у п’яних чумаків і таким чином збагачувався.

Найбільш неймовірна версія звучить так: Андрій Кулик знайшов діжку з польським золотом, тим самим розбагатів.

Архітектура

Споглядаючи його руїни, можна зрозуміти, що був він дуже пишним, з баштою, парадним входом, прикрашеним колонами, та багатим декором. Збудовано палац у романтичному неоготичному стилі. Він мав великі підвали й льохи. Маєток оточували кущі бузку. До початку 20 століття, садиба складалася власне з палацу і двох дерев’яних будинків у парку, засадженому фруктовими деревами.

Як доїхати:

Маєток Остен-Сакенів – розташований неподалік столиці, на території селища Немішаєве. Доїхати туди досить легко. Потрібно оминути Ворзель трасою Київ – Ковель (автошлях E373, або «Варшавка») та звернути на ґрунтову дорогу, що веде до села Мироцьке. З Києва маршрут – 45 км.

Читайте також: Пам’ятки Київщини: Троїцька церква – руїни православного храму у селі Гостролуччя

Фото: з відкритих джерел.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.