Пам’ятки Київщини: Руїни палацу Залеєських в Рудому Селі

На зламі XVIII та XIX ст. був побудований гарний палац для Станіслава Залеського в Рудому Селі Володарського району, Київської області. В середині ХІХ ст. був значно перебудований. Цегляна двоповерхова будівля не зважаючи на те, що перебуває в зруйнованому стані й зараз приваблює око своєю нескромною класикою. Від палацу лишився тільки фасад. На трикутному фронтоні були герби власника та його дружини, а зараз є лише барельєф у вигляді двох фігурок. Не менш привабливі й залишки від одноповерхового флігеля, який межує з боковим фасадом палацу, хоча він теж постраждав. Єдиний флігель додав асиметричності палацу. Палац оточував парк, до палацу від брами вела алея. Залишки брами можна побачити й досі.

Історія

Матеріали досліджень доводять, що садиба не належала родині Браницьких. В літературі затвердилась помилка, тому в друкованих виданнях палацову споруду в Рудому Селі часто називають «палацом Браницьких». Палац побудований для Станіслава Залєвського наприкінці 18 ст. Звідси палладіанські форми. В середині 19 ст. палац перебудували.

Унікальне і незвичне для України розпланування палацу доводить, що будували його за зразками вілл Андреа Палладіо, тому палац в Рудому Селі якраз відрізнявся цікавою архітектурою.

Як відомо, шлюб Залєвського з Теклею Потоцькою не дав дітей і маєток перейшов до племінниці Феліції Івановської (Felicja Prawdzic Zalewska). Вона віддала маєток своїй доньці Констанції (1821–1880) одруженої з Ернестом Жевуським. Через декілька поколінь останньою власницею палацу була Софія Жевуська, померла вона у 1974 році.

За часів СРСР садибу конфіскували. Палац використовували як колгоспну контору. Далі палац постраждав від пожежі і його покинули напризволяще. Згодом споруда постраждала від дощів і негоди й розвалилась, упав садовий фасад палацу і дах. Були знищені всі історичні інтер’єри.

Внесений до державного переліку пам’яток ще за часів УРСР, палацово-парковий ансамбль в Рудому Селі не отримав ні збереження, ні – захисту від руйнації.

Екстер’єр

Палац Залеєських був вибудований з цегли, потинькований, мав ліплений декор фасадів. Його перший поверх рустований, рустованими були й кути відкритих, двоповерхових лоджій, облямованих колонами іонічного ордера.

Вікна центрального об’єму напівциркульні й прикрашені гірляндами. Внутрішнє розпланування – анфіладою. Менший за розмірами, ніж згадана вілла Піовене, палац мав більш привітний вигляд, ніж Піовене, і був доповнений одним флігелем, в’їзною брамою з колонами та пейзажним парком. А це вже справжній палацово-парковий ансамбль. Лише провінційне виконання проєкту дещо знижувало його художній рівень, додаючи наївності та затишку, бо був відхід від холодної, поміркованої архітектури класицизму. На затишок враження впливала й асиметричність споруди, де був вибудуваний лише один флігель праворуч від палацу.

Факти та легенди

Незвичайні події в Рудому Селі почали відбуватися наприкінці XVIII сторіччя. Тоді місцевий магнат Станіслав Залєський захворів на астму і вирушив на лікування. Місцеві краєзнавці кажуть, що він оздоровлявся десь на Західній Україні, а інші вважають, що під священним для поляків містом Ченстохова. Там пан придбав ікону Божої Матері роботи невідомого галицького майстра, у якої й просив зцілення. Чи то ікона, чи ліки допомогли Залєському, сьогодні достеменно невідомо. У будь-якому разі, повертаючись додому, у Руде Село, він вирішив не брати з собою громіздке полотно. І ось якось під час банкету служниця, яку послали в погріб за вином, побачила образ, що світиться. Пан наказав винести неочікувано віднайдену ікону, але робітники не змогли її підняти. Тоді він сам спустився в підземелля, де нібито почув, що образ образився на нього за те, що той молився йому, коли був хворий, і покинув, коли одужав.

Станіслав Залєський був настільки вражений цією подією, що пообіцяв збудувати православний храм для ікони. Але виконати свою обіцянку не встиг – помер, і церква так і залишилася недобудованою. Нащадки пана Залєського нічого нікому не обіцяли, і так би й залишився храм вічним довгобудом, якби у село не направили отця Захарія Оппокова, діда відомого історика й політика Михайла Грушевського. Саме за його сприяння у Рудому Селі з’явився великий кам’яний Свято-Троїцький храм, який нині є пам’яткою архітектури ХІХ сторіччя.

Як дістатись?

З Києва (автостанція «Південна» поряд зі станцією метро «Іподром») їхати автобусом «Київ – Тетіїв» до зупинки «Косівка», далі пішки. Руде Село від траси на відстані 5 кілометрів. Населений пункт розташований між Володаркою та Тетієвом, з обох міст можна доїхати на таксі. На авто з Києва автострадою Е95 до Білої Церкви, далі дорогою Р17. Через 2 кілометри за селом Косівка повернути праворуч. Відстань від Києва до Рудого Села – 150 кілометрів.

Читайте також: Пам’ятки Київщини: Церква Святої Трійці у селі Руде

Фото: з відкритих джерел.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.