Пам’ятки Київщини: Садиба останнього гетьмана Розумовського у Яготині

Садиба гетьмана Розумовського, пізніше Рєпніних-Волконських у Яготині – один з філій Яготинського державного історичного музею. Власне приміщення галереї – дуже цікавий об’єкт, який заслуговує на окрему увагу: це маєток, зведений у ХVIII-му столітті гетьманом Кирилом Розумовським на березі озера Супій. Тут в онуки Розумовського, княгині Варвари Рєпніної-Волконської, гостювали Євген Гребінка, Микола Гоголь, Тарас Шевченко. Галерею відкрили 1983-го року в одній з частин маєтку. У садибі є 14 залів, де містяться художні полотна, твори декоративного мистецтва, іконопис, скляні та керамічні вироби, скульптури українських художників ХХ-го століття. Серед відомих авторів тут представлені: Т. Яблонська, С. Шишко, М. Глущенко, М. Дерегус і багато інших. Та гордістю галереї за правом є роботи Катерини Білокур – справжній мистецький скарб і національне надбання. Також на території музею є унікальна історична пам’ятка – флігель Тараса Шевченка: славетний українець мешкав тут 1843-го року. У флігелі повністю відтворено тогочасний інтер’єр, зібрано особисті речі великого Кобзаря і Рєпніних, картини про життя Шевченка в Яготині та робота невідомого італійського художника «Сліпий із хлопцем». Збережено й улюблену альтанку Тараса Григоровича.

Історія

Поселення відоме з 16 століття. Але набуло відомостей наприкінці 18 століття, коли останній гетьман України, Кирило Розумовський, придбав тут землі. У Розумовського погіршувались відносини з імператрицею Катериною II та він наказав вибудувати палац в Києві. За переказами, пихатий вельможа не бажав, аби його маєток в Києві використовували для постояльців-військових. Він наказав розібрати дерев’яний палац і возами перевезти колоди в Яготин, де наново відбудували споруду. На будівництві в маєтках Кирила Розумовського в Україні працював шотландський архітектор та інженер Адам Менелас. За припущеннями, Менелас мало проєктував сам і працював за чужими або типовими проєктами. Можливо, палац в Яготині або проєкт якогось французького архітектора, або типовий проєкт, дороблений Адамом Менеласом.

Розквіт садиби в Яготині прийшовся на злам 18-19 століть. Палац був оточений великим пейзажним парком, залишки якого на початок 21 століття сягають 120 гектарів. Парк облаштовував ландшафтний архітектор Пельц. Палацово-парковий ансамбль створювали дерев’яний палац вельможі й низка господарських, кам’яних споруд і гостьових будиночків. Неподалік в низовині текла річка Супій, що переходила в болото. Володар наказав селянам насипати дві греблі, що допомогло утворити ставки з двома острівцями. По смерті Кирила Розумовського володарем садиби Яготин став син Олексій Кирилович, дипломат, сенатор і декотрий час міністр народної освіти Російської імперії. Він кохався в ботаніці й зібрав в садибному парку рідкісну колекцію дерев і кущів з Європи, Америки, Азії. Багату садибу Олексій Кирилович передав доньці Варварі, з якою узяв шлюб Військовий губернатор Малоросії Микола Григорович Репнін-Волконський. Родині Репніних-Волконських садиба Яготин і належала до буремного 1917 року. Серед гостей та відвідувачів садиби в 19 столітті – Григорій Сковорода, поет Шевченко Тарас Григорович, письменник Микола Гоголь та інші.

Як і більшість садиб Лівобережної України, садиба зазнала спустошень і руйнувань, в 1917 році згорів дерев’яний палац. Від видовженої палацової споруди зберігся лише правий кам’яний флігель зниклого палацу, котрий значно пізніше перебудують і перетворять на Яготинську картинну галерею. В підрадянській Україні були зруйновані також садибна Троїцька церква у вигляді ротонди та незвична за формами дзвіниця і флігель, де мешкав Тарас Шевченко. В спустошеному парку збереглася лише низка колишніх гостьових будочків та кругла альтанка.

Нотна бібліотека садиби Яготин

Нотна бібліотека садиби Яготин – стала унікальним явищем на землях Лівобережної України як втілення важливих досягнень та нездійсненності багатьох обіцянок доби просвітництва. Мистецька вартість музичної бібліотеки із садиби Яготин набуває надзвичайної значущості та через знищення садиб на землях Лівобережної України, і через розпорошення садибних колекцій, якщо ті були збережені, і через вивіз великих бібліотек в російські центри.

На тлі масового розпорошення приватних бібліотек за часів СРСР, неконтрольованого продажу видань за кордоном радянською фірмою «Міжнародна книга», котра десятиліттями розпродавала бібліотеки державні, церковні чи монастирські, приватні, царські та садибні, музичній бібліотеці із садиби Яготин майже «пощастило». Неповну, недосліджену, практично покинуту в садибі, її встигли вивезти 1918 року в Київ і призабули майже на 80 років.

Спробу дослідити яготинське нотне зібрання зробила кандидат мистецтвознавства Лариса Івченко, завідувач відділу формування музичних фондів НБУ імені В.І. Вернадського. Музичні бібліотеки рідкісні навіть в Західній Європі, котра століттями мала декілька відомих музичних центрів у Флоренції, Римі, Парижі, Болоньї, Відні, Мадриді, Лондоні, Гамбурзі, Венеції. На теренах України яготинська музична бібліотека – принаймні єдина збережена, що сформована ще наприкінці 18 століття і в неповному стані дійшла до 21 століття. Унікальними є не тільки самі ноти, які в ті часи виробляли трудомістким засобом гравіювання, а і твори та імена популярних тоді композиторів. Серед них перші або прижиттєві музичні твори – Арканджело Кореллі, Джузеппе Тартіні, Йозефа Гайдна, Франческо Марлаккі, Моцарта, синів Йогана Себастьяна Баха. В збірці знайдені також рідкісні авторські рукописи опер італійського композитора Дженнаро Астаріта «Безлюдний острів» та «Бакалійник». Остання опера була створена на лібрето Княжніна за замовою самого Олексія Розумовського. В яготинській нотній бібліотеці знайдені також рукописні копії творів прусського короля Фрідріха II, аматора-виконавця і прихильника гри на флейті.

Уявному відтворенню складу бібліотеки сприяють і випадково збережені каталоги яготинського нотного зібрання, не інвентарний перелік, а саме каталоги. Це вісім солідних книг у шкіряних обкладинках, що мають суперекслібрис із графською короною та ініціалами латиною – ACR. Кожна з книг подає опис окремого музичного жанру зібрання – сонати, дуету, симфонії, тріо, секстетів, квінтетів, квартетів. Загальна кількість одиниць збереження досягає 1700, але є приєднані матеріали 19 ст., які, ймовірно, додали представники родини Репніних-Волконських. На відміну від надто коштовних книг і нотних видань, рукописні копії нот тоді були значно дешевші. Такі копії теж представлені у яготинській музичній бібліотеці.

Колекція

Експозиція картинної галереї поділена за темами. Окрема зала присвячена Тарасові Шевченку, ще одна містить зібрання старовинних ікон, які колись були окрасою церков Яготинщини. Галерея має солідне зібрання творів відомих художників, серед яких: Микола Глущенко; Тетяна Яблонська; Іван Їжакевич; Антон Монастирський; Василь Касіян; Михайло Дерегус; Сергій Григор’єв; Сергій Шишко та інші. Також у галереї є скульптурні роботи Сергія Ковальова, Івана Гончара, Галини Кальченко. Експонати колекції розташовані в 14 залах на двох поверхах приміщення. Одночасно тут може бути виставлено близько трьохсот полотен та інших творів мистецтва.  Левову частку колекції складає живопис, графіка, скульптури, предмети декоративного мистецтва. Багато уваги приділено роботам майстрів Яготинщини, які оспівують історію рідного краю та людей, що тут живуть.

Катерина Білокур

Твори Катерини Білокур, мов магніт, притягують до себе нових і нових відвідувачів картинної галереї. Адже тут зібрано близько семи десятків робіт знаменитої народної художниці родом із сусідньої Богданівки. Серед картин Білокур – живопис, акварель, графіка, ескізи, ранні та незакінчені роботи. Тут експонується її знаменитий «Автопортрет», створений 1955 року.

Також у галереї можна побачити меморіальні речі майстрині, які відхиляють завісу таємничості над її дивовижним ремеслом: саморобні пензлики та сировина для їхнього виготовлення (хутро, пір’їнки, крильця метеликів), фарби, інші речі, які супроводжували Катерину Василівну в житті.

Як дістатись?

Доїхати до картинної галереї в Яготині можна від залізничного або автовокзалу приміським автобусом (ходить рідко), на таксі  або ж дійти пішки (відстань від вокзалів становить 5 кілометрів). На авто зручно буде діставатися з Києва, рухаючись автострадою Е40. Яготин розташований за 100 кілометрів від столиці.  Картинна галерея працює на головній вулиці Яготина – вулиці Незалежності.  Графік роботи: 8:30 – 17:00. Вихідний – неділя.

Читайте також: Будинок з химерами – одна з найдивніших будівель в Києві

Фото з відкритих джерел.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.