Пам’ятки Київщини: унікальна церква в селі Пархомівка

У невеличкому селі на Київщині височіє надзвичайна Святопокровська церква. Це чинний мурований храм із комплексом споруд доби сецесії, старовинним садом з рідкісними деревами і житлом священника. Він вражає грандіозними масштабами, незвичною архітектурою й загадковими знаками у зовнішньому та внутрішньому оздобленні. Від початку існуванням храм називали «втіленням мрії про красу», і сьогодні він лишається унікальною пам’яткою не тільки для Київщини, але і для всієї України, приваблючи туристів з усього світу.

Історія: місце мрії впливового підприємця Віктора Голубєва

Сучасне село Пархомівка на Київщині від свого заснування належало князям Вишневецьким, наприкінці XVIII століття — Михайлові Чайковському, а наприкінці XIX століття перейшло до підприємця Віктора Голубєва. Він створив прибутковий бізнес на будівництві залізниць й металургійних і машинобудівних заводах. Голубєв звів Московсько-Курську, Орловсько-Вітебську, Балтійську, Уральську залізницю. Був власником заводів у Брянську та Дніпрі (Дніпровський металургійний завод). Талановитий підприємець помер у Римі в лютому 1903 року. Але заповів, щоб його поховали саме в українському селі Пархомівка. Сини Голубєва виконали всі посмертні бажання батька, серед яких було й будівництво церкви біля місця поховання.

Проєкт унікальної церкви в Пархомівці створив архітектор Володимир Покровський, орієнтуючись на зразки храмової архітектури Великого Новгорода. Будівництво розпочалось 1903 року. А 1907-му – у селі височів розкішний та унікальний храм.

Родина Голубєвих вважала Пархомівку родинним маєтком, тому не поскупилася грошима на побудову тут церкви та цілого комплексу сакральних й господарських споруд на додачу до неї. В Пархомівський церковний комплекс увійшли церква з дзвіницею, каплиця Святого Віктора, брама, паркан із цегли, наріжні вежі, сторожка, будинок для священника. Таким чином тут було зведено цілісний ансамбль споруд у єдиному стилі.

Так само брати Голубєви вибагливо поставились і до внутрішнього оздоблення церкви. Вони погодилися з проєктами Миколи Реріха на створення наріжних мозаїк і їхньою стилізацією під умовну старовину. Але відмовилися від його релігійного живопису. Адже вбачали в ньому неприємний модернізм столичної особи, який не припаде до душі сільським вірянам. Тому всередині храму стіни залишились просто й непретензійно вибіленими. Головна прикраса внутрішнього декору – вівтар з фігурою Богородиці в позі панагія, зразком для якої взяли Богородицю «Непорушна стіна» Київської Софії.

Стиль храму – зразок модернової архітектури

Спочатку храм Покрови Пресвятої Богородиці відмовилось освячувати церковне керівництво. У ті часи стиль модерн не відповідав православним церковним канонам. До нової архітектури у зодчестві церква ставилась підозріло. Не додавали довіри храму і викладені цеглинами загадкові неканонічні знаки та розписи у зовнішньому і внутрішньому оздобленні. До речі, цегляні візерунки, орнаменти, кладка – традиційна риса візантійських храмів. Так оздоблювались церкви часів Київської Русі.

На дзвіниці Святопокровської церкви у Пархомівці можна побачити змію, вогонь, молоток, плоскогубці, цвяхі, драбину, зірку, півня, голуба. На стінах церкви – незвичні хрести і християнські символи. На мармуровій плиті старослов’янським шрифтом написано: «Споруджений на честь і пам’ять Покрови Пресвятої Богородиці і великого мученика Віктора в літо 1903-1906».

Церкву оточує асиметрична брама, яка продовжується в цегляному паркані. Її розлогий західний фасад вінчає дзвіниця, що має пасок із храмоздатним написом під фігурними дахом. Над папертю возвеличується велика мозаїка «Покров Богородиці».

Церква з однією банею видовжена у напрямку схід-захід і прикрашена єдиною банею з шоломоподібним дахом. Мури споруди цегляні, непотиньковані, прикрашені вузькими вікнами та нішами з камнерізними рельєфами. Але підбанник створено значно ширшим, ніж у відповідних зразках Великого Новгорода. Адже будували-відтворювали не точний археологічний зразок, а лише стилізацію під нього. Тому інтер’єр храму вийшов добре освітленим. Іконостас храму – невелика церковна загорожа, що дозволяє добре роздивитися мозаїку абсиди з фігурою Богородиці в позі панагія на золотавому тлі.

Варта уваги також і Каплиця Святого Віктора. Вона стала самостійним архітектурним об’єктом із південного боку церкви, що сполучається з храмовою спорудою одним лише боком. Його фасад прикрашений мозаїкою «Спас», частково осипаною, що додало відносно молодому храму старовинності. Її не зачіпали навіть під час реставрації наприкінці 1980-х років.

Як дістатись?

Адреса: Пархомівка, Володарська громада, Київська область. Село розташоване в 120 км від Києва, в 30 км від Білої Церкви, в 12 км від Володарки. Від траси Е95 (Київ-Одеса) – 20 км.