Пам’ятки Київщини: Володимирський собор

Володимирський собор — православна святиня, головний храм Української Православної Церкви Київського Патріархату. Повна назва — собор святого рівноапостольного великого князя Володимира. Він височіє у самому серці Києва як символ духовності, історичної тяглості та національного відродження.

Архітектурна історія

Зведення собору тривало з 1862 по 1882 рік. Храм виконано в руському неовізантійському стилі. Початковий проєкт належав архітекторам Івану Штрому та Павлу Спарро, однак пізніше був суттєво перероблений Олександром Беретті. До будівництва також долучилися Рудольф Бернгард, Карл Маєвський та Володимир Ніколаєв.

У плані Володимирський собор має форму традиційного давньоруського шестистовпного триапсидного храму, увінчаного сімома банями.

Ідея спорудження храму виникла у 1852 році, коли митрополит Московський Філарет запропонував збудувати у Києві собор на честь дев’ятисотріччя Хрещення Русі, здійсненого князем Володимиром. Відгукнулися віряни з усіх куточків російської імперії: вже до 1859 року вдалося зібрати 100 тисяч карбованців пожертв.

У 1859 році Іван Штром представив будівельному комітету проєкт храму — масштабну споруду з тринадцятьма позолоченими банями. Проте через нестачу коштів Павлу Спарро доручили змінити проєкт: архітектор зменшив розміри собору, прибрав бічні нави і скоротив кількість куполів до семи.

Нагляд за будівництвом здійснював Олександр Беретті, який теж вніс свої корективи. 15 (27) липня 1862 року, у день вшанування святого князя Володимира, митрополит Київський і Галицький Арсеній урочисто заклав перший камінь храму.

До 1866 року будівництво просунулося до рівня куполів, але тоді почали з’являтися тріщини в стінах і арках. Роботи зупинили. Було створено спеціальну комісію, до якої увійшли провідні київські архітектори, і викликано самого Івана Штрома. Виявилося, що причина тріщин — помилки в математичних розрахунках під час переробки проєкту.

У 1875 році до Києва приїхав імператор Олександр ІІ. Побачивши занедбаний майданчик, він наказав негайно продовжити роботи. До міста прибув знаний архітектор Рудольф Бернгард, який виконав нові точні розрахунки й запропонував зміцнити конструкції прибудовами — бічними нефами та контрфорсами.

У 1876 році будівництво відновилося під керівництвом київського архітектора Володимира Ніколаєва. Він розробив проєкти нефів, розділив внутрішній простір на три частини (середню та дві бокові), а також врахував особливості візантійської традиції, за якою у соборі передбачалося один головний престол, жертовник, ризниця та два вівтарі — Ольгинський і Борисоглібський — на хорах.

У 1882 році, через двадцять років після початку будівництва, храм був завершений.

20 серпня 1896 року відбулося урочисте освячення Володимирського собору за участі імператора Миколи ІІ та його дружини Олександри.

У радянський період собор продовжував діяти як кафедральний храм Києво-Галицької митрополії російської православної церкви. Втім, влада неодноразово намагалася закрити його. Так, у серпні 1929 року секретаріат ВУЦВК затвердив рішення Київради про закриття храму й перетворення його на Всеукраїнський антирелігійний музей «за численними проханнями трудящих».

У роки німецької окупації Києва (1941–1943) собор було відреставровано. На кінець 1943 року планувалося його урочисте відкриття. Однак після повернення міста під контроль радянської влади храм знову став кафедральним собором російської православної церкви і в такому статусі функціонував далі.

Після проголошення незалежності України та створення Української Православної Церкви Київського Патріархату у 1992 році Володимирський собор став Патріаршим кафедральним храмом новоствореної конфесії.

Собор у сучасності

Сьогодні у Володимирському соборі зберігаються мощі Великомучениці Варвари, для яких у XVIII столітті київський золотар Самійло Ростовський виготовив реліквіяр. Також тут покояться мощі Святителя Макарія, митрополита Київського.

Внутрішній розпис собору

Розпис внутрішнього оздоблення собору, виконаний у 1885–1896 роках, має велику художню цінність. Роботи виконувалися під керівництвом професора Адріяна Прахова, який зібрав провідних митців свого часу.

Головну наву оздобив Віктор Васнецов. Його роботи включають не лише релігійні сюжети, а й історичні композиції: «Хрещення Русі», «Хрещення Володимира», а також портрети канонізованих святих — Володимира Великого, княгині Ольги, Андрія Боголюбського, Олександра Невського.

Михайло Нестеров створив іконостаси у бокових навах і розписав композиції «Різдво», «Воскресіння», «Богоявлення», а також образи святих Бориса і Гліба, Великомучениці Варвари, святого Михаїла.

Павлу Свєдомському належать роботи у південному нефі — «Воскресіння Лазаря», у північному — «Моління про чашу», а також серія зображень: «В’їзд Господній у Єрусалим», «Таємна вечеря», «Суд Пілата», «Святий дух над водами», три медальйони «Творення світу» (понеділок, вівторок, середа), «Вознесіння» та «Хор ангелів».

Вільгельм Котарбінський створив велику композицію «Вознесіння» та інші розписи. Орнаментальне оформлення собору виконували українські майстри, а праву наву особисто розписав Михайло Врубель.

Як доїхати?

Щоб дістатися до Володимирського собору (вул. Тараса Шевченка, 20) з центру Києва, зокрема з Майдану Незалежності або Хрещатика, можна скористатися метро або прогулятися пішки.

Найзручніше — це метро. Зі станції «Майдан Незалежності» або «Хрещатик» слід перейти на червону лінію та доїхати до станції «Університет» (дві зупинки). Вийшовши з метро, ви одразу побачите парк імені Тараса Шевченка, а навпроти — Володимирський собор. Від метро до собору — не більше 2 хвилин пішки.

Також можна скористатися маршрутками або автобусами, що курсують бульваром Тараса Шевченка. Потрібно вийти на зупинці «Університет» або «Парк Шевченка».

А якщо маєте трохи часу і бажання — прогуляйтеся пішки. Від Майдану Незалежності до собору — приблизно 20–25 хвилин неквапливої ходи. Дорогою відкриваються краєвиди історичного центру, старовинна архітектура, Червоний корпус Київського університету та зелень парку. Володимирський собор розташований прямо навпроти парку, тож ви точно його не проґавите.

Читайте також: Пам’ятки Київщини: колишня дача Івана Чоколова в Ірпені

Фото: Вікіпедія, Вандрівка, з відкритих джерел

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.