Пекло у Гостомелі: реальні історії людей, які опинилися під російською окупацією

«Лютий, що болить»… За кілька днів буде уже друга річниця повномасштабного вторгнення росії в Україну. І «Київщина 24/7»  продовжує серію публікацій про цю трагедію українського народу, яка болітиме завжди.

Під час  повномасштабного наступу російські війська прагнули отримати контроль над Гостомелем,  щоб оточити та взяти в облогу Київ із заходу.  Гостомель разом з Ірпенем, Бучею, трасою М-06 і Вишгородом став найнебезпечнішим місцем Київської області.

Постійні обстріли та авіаудари російських військ позбавили мешканців міста води, їжі, електроенергії та медикаментів. Жахливі бомбардування не давали змоги жителям отримати гуманітарну допомогу, евакуюватися з міста або … прибрати трупи з вулиці. Рашисти обстрілювати мирних мешканців, без жалю вбивали жінок, дітей та чоловіків, які намагалися врятуватися та виїхати з міста.

«Київщина 24/7» публікує моторошні спогади гостомельчан про російське вторгнення, воєнні злочини рашистів та мужність українців.

Найстрашніша ніч в моєму житті

Ярослав Бондаренко, мешканець Гостомеля

Без перебільшення і без надлишкового пафосу зізнаюся, що ніч 3 березня була найстрашніша в моєму житті. Ніч, коли ти з сім’єю забився в невеличкому погребі в гаражі і ловиш вухом кожен виліт з гармати, далі супроводжуєш свист снаряда чи то міни, і за декілька секунд вже здригаєшся разом зі стінами гаража: «повз нас… дууууже близько, але цей раз повз нас».

Знову вихід з гармати, знову супроводжуєш і дивишся в чорний отвір погребу над головою: «от-от проб`є шифер, а залетить – чи не залетить нам в яму?» І знову дзвінкий вибух об землю десь поряд і розліт осколків – суміш металу з камінням по стінах, по вікнах. Чутно як сиплеться скло.

Як мінімум дві касети «Граду» (чи чогось іншого, але точно реактивного) цієї ночі запустили руські визволителі в мою вулицю. Людям в домівки і подвір’я.

Багатоквартирні будинки, приватні господарства, дитячий садочок, гаражі з авто. І все це впереміш із великокаліберними гарматами та мінами. На восьмий день війни я їх вже розрізняю. У кожної – свій почерк і характер.

Переляк та страх.

Розруха та смерть.

Цей світ ніколи не буде, яким був до нині.

Скільки ще житиму.

Не забуду – не пробачу.

В.В.П., гори в пеклі, падло.

Вбиті люди лежали просто неба. Дружина молилася, щоб її вбили першою, і вона не побачила смерть дітей

Анатолій, мешканець Гостомеля

5 березня ми виїхали машиною з дружиною, зятем, донькою та двома внуками з Гостомеля. Якби ми залишилися ще хвилин на 10, нас вже не було б. Нашу вулицю обстріляв літак росіян, він розбив наш будинок.

По дорозі ми бачили розбите житло, автівки та вбитих людей, які лежали просто неба. Дружина молилася, щоб її вбили першою, і вона не побачила смерть дітей.

Ще одна наша донька не змогла з нами поїхати, бо біля її будинку у башті будівельного крана сидів снайпер, який вбивав людей. На щастя, пізніше вона вибралася з дітьми з Гостомеля по зеленому коридору.

Орки були у будинках на нашій вулиці, вони винесли всю їжу, чоловічий одяг та консервацію. Коли ЗСУ знищили ворога, то у машинах рашистів знайшли парадну форму. Вони йшли в Україну, як на парад, так і згниють в українській землі.

Орки  тримали людей без води та їжі

Наталія Хіцова, мешканка Гостомеля

Наші сусіди по будинку не виїхали з Гостомеля в перший же день, коли напали на аеродром, а вже наступного дня почалися активні бойові дії, тому вони опинилися під рашистською окупацією. По суті, стали заручниками. Вони сиділи в підвалі, їх лякали, в них забрали телефони, їжу, їм не давали води.

Згадую про 69-річного чоловіка, який приймав серйозні ліки для серця, під час окупації вони закінчувалися. Сусіди переживали за нього та були готові їх оплатити, але передати ліки не було через кого, бо орда нищила все, до чого дотягувалася. У Гостомелі жив 80-річний чоловік, до нього прийшли окупанти з вимогою погодувати їх, а він відмовився. Його застрелили.

Моя подруга приїхала до Гостомеля з Донбасу, тут вони купили чудовий будинок, який вона з радістю облаштовувала. А потім прийшли орки. Почалися обстріли міста, під час одного з них її будинок було фактично знищено. Деякий час я думала, що вона загинула, бо декілька днів з нею не було зв‘язку. Проте, на щастя, я знаю, що вона жива.

Найжахливішу історію я ношу в собі  з 1 березня 2022 року. Мені написала у Вайбер жінка з проханням допомогти знайти тіла зниклих друзів – молоду пару та молоду дівчину. Вони хотіли вивезти тіла, щоб поховати. Разом з загиблими в машині була ще одна подруга з двома маленькими дітьми. Вони 25 лютого їхали в Київ, і між Раківкою та Гостомелем їхню машину обстріляли. Водій загинув на місці, потім машина загорілася, загинули дві жінки, а от Леся, хоча була поранена, змогла вибратися з авто та витягнути дітей.

Оскільки все тільки починалося, за нею ще примчала машина ДСНС, її завезли в лікарню в Бородянку, дітей звідти забрала сестра. Через 5 днів Бородянку розбомбили з літаків. Ця молода жінка тільки прийшла трохи до тями, як їй знову довелося пережити такий жах. Деякий час друзі не мали з нею зв‘язку, проте через пару днів вона знайшлася. Її евакуювали з лікарні, потім  вона зустрілася зі своїми дітьми.

Цілили саме в нас

Ганна Романенко, мешканка Гостомеля:

Ми намагалися виїхати з Гостомеля зеленим коридором. Однак його не було. Тому ми вирішили повертатись. У грудях поселився якийсь тягучий відчай – не виїхали, повертаємось, знов під обстріли й нескінченні вибухи.

Пішов сніг, наші три машини моя, чоловіка і сусідів повільно поїхали в зворотньому від надії напрямку. Біля ЖК Покровський ми почули глухий вибух, потім ще. Третя міна обстрілу лягла в пʼятдесяти метрах від машини, на дорогу, бо цілили саме в нас. Відчайдушний крик сусіда – розвертаємось! Так швидко я цього ще ніколи не робила. Розвертаємося від дому, бо ніяк в нього більше не повернутися. Далі була ночівля в бомбосховищі в тюрмі, без світла, без тепла, на мокрому бетоні, і надія на наступний день…

Записала: Наталя Толуб

Фото: Ярослава Бондаренко, Ганни Романенко та Дарини Рогачук

Читайте також: «Ми публікували страшні новини і все більше розуміли правдиву картину кривавої війни»: ексочільниця пресслужби поліції Київщини про початок повномасштабного вторгнення

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.