Річниця звільнення Київщини: як оборона Києва у 2022 році змінила хід війни

У березні 2022 року Україна дала рішучу відсіч російським окупантам, зірвавши їхні плани щодо захоплення столиці. Сьогодні, 2 квітня, відзначаючи третю річницю звільнення Київщини від окупації, ми згадуємо ключові події тих драматичних днів.

Битва за Київ у лютому-березні 2022 року стала одним із найважливіших етапів повномасштабного вторгнення. Кремль прагнув захопити столицю за лічені дні, щоб змусити Україну капітулювати. Однак реальність виявилася іншою: українські військові, сили територіальної оборони та цивільне населення чинили героїчний опір, який зірвав плани окупантів.

Журналісти «Київщини 24/7» розглянули ключові моменти битви за Київ: основні напрямки російського наступу, стратегічні помилки агресора, рішучі дії ЗСУ та фактори, що зрештою змусили ворога відступити.

Початок наступу: російський план «бліцкригу»

О 4-й ранку 24 лютого 2022 року російські війська почали масований наступ на Україну. Основні удари по Київщині йшли з півночі — через територію Білорусі, що дозволяло загарбникам швидко просуватися до столиці.

• Росіяни мали три основні стратегічні цілі в Київській області:
• захопити аеропорт «Антонов» у Гостомелі для висадки десанту;
• прорватися через Ірпінь та Бучу до західних підступів Києва;
• форсувати Дніпро в районі Вишгорода або Оболоні, що дозволило б створити плацдарм для оточення столиці.

Москва розраховувала, що українські сили швидко складуть зброю, а політичне керівництво країни втече або буде знищене.

Проте ці плани почали руйнуватися вже протягом перших годин вторгнення.

• Бої за аеропорт «Антонов»: провал російського десанту

Битва за Гостомельський аеропорт стала однією з ключових подій початкового етапу російського вторгнення в Україну у 2022 році. Розташований за 25 км від центру Києва, аеропорт «Антонов»  мав стратегічне значення для обох сторін конфлікту.

24 лютого 2022 року російські війська розпочали атаку на аеропорт, використовуючи вертолітний десант. Метою було швидке захоплення об’єкта для подальшого перекидання основних сил та техніки, що дозволило б здійснити стрімкий наступ на Київ. Українські сили, зокрема підрозділи Національної гвардії та спеціального призначення, чинили запеклий опір, завдаючи значних втрат противнику.

За перші три дні боїв російські десантники зазнали значних втрат. Згідно з даними, лише 31-ша бригада ВДВ втратила щонайменше 34 військовослужбовців, включаючи командира батальйону майора Олексія Осокіна. Крім того, було знищено кілька російських гелікоптерів, зокрема Мі-8, Мі-28 та Ка-52.

Важливим епізодом стало знищення підрозділу чеченських силовиків під командуванням Магомеда Тушаєва, що суттєво послабило наступальний потенціал противника.

Українські захисники, зокрема підрозділи 4-ї бригади оперативного призначення Національної гвардії, 3-го окремого полку спеціального призначення та інші, ефективно використовували наявні ресурси для стримування противника. Завдяки їхнім діям було зруйновано злітно-посадкову смугу, що унеможливило використання аеропорту для прийому російських транспортних літаків.

У результаті, російський план швидкого захоплення Києва через Гостомельський аеропорт зазнав невдачі. Українські сили відновили контроль над аеропортом 2 квітня 2022 року, що стало важливим етапом у відбитті наступу на столицю. Саме втрата аеропорту «Антонов» змусила росіян просуватися до Києва наземним шляхом через Ірпінь і Бучу, що зрештою затримало їх наступ і дало ЗСУ час на організацію оборони.

Битва за західні ворота Києва: Ірпінь, Буча та Мощун

Після провалу висадки десанту в аеропорту «Антонов» росіяни почали атакувати Київ через Бучу, Ірпінь і Мощун.

• Ірпінь: ключова точка оборони

Ірпінь, розташований всього в кількох кілометрах на захід від Києва, став важливим плацдармом для українських сил. Місто було атаковане російськими військами через Гостомель і Бучу, і його утримання стало стратегічним завданням. Ірпінь не просто блокував шлях до Києва, він був важливою частиною лінії оборони, яка дозволяла зупиняти просування російських військ до столиці.

Особливу роль у захисті Ірпеня відіграли місцеві жителі, які, разом з українськими підрозділами, створювали оборонні лінії та здійснювали диверсії. Російські війська намагалися проникнути до міста, використовуючи бронетехніку та артилерію, але вони зазнали великих втрат і не змогли прорвати оборону. Ірпінь витримав кілька тижнів важких боїв, завдяки чому українські сили отримали час для укріплення своїх позицій у столиці.

Одним із ключових рішень для стримування окупантів став підрив Романівського мосту 25 лютого 2022 року. Це унеможливило швидке просування російської техніки з боку Ірпеня та Бучі до Києва, давши змогу українським військовим перегрупуватися та зміцнити оборону. Водночас міст став шляхом евакуації для тисяч мирних жителів, які під обстрілами переходили його руїни, рятуючись від війни.

У квітні 2022 року, після звільнення Ірпеня, на місці зруйнованого мосту звели тимчасову переправу, а вже в грудні 2022-го відкрили новий міст. Водночас біля нього створили меморіал на честь загиблих мирних жителів, які намагалися врятуватися з-під обстрілів. Сьогодні це місце нагадує про трагедію, яка стала частиною історії боротьби за Київщину.

• Буча: важливий опорний пункт

Буча, що знаходиться на південний захід від Ірпеня, також була ключовим пунктом оборони. Буча займала стратегічне місце на шляху до Києва, тому її захоплення могло б значно полегшити прорив росіян до столиці.

Збройні сили України й територіальна оборона Бучі організували оборонні лінії, що дозволили стримати супротивника. Російські війська, намагаючись зайняти місто, застосовували бронетехніку та артилерію, але вони зазнали великих втрат та не змогли подолати опір.

Місцеві жителі активно допомагали українським військовим у боротьбі з окупантами. Вони організовували диверсії, зупиняли ворожі колони, здійснювали акти саботажу, тим самим допомагаючи відвернути частину уваги ворога від основних напрямків атак.

• Мощун: стратегічний плацдарм

Мощун — це населений пункт, що розташований на південь від Ірпеня, поруч із річкою Ірпінь. Ця локація має стратегічне значення через своє розташування на перехресті важливих транспортних шляхів, а також через контроль над мостами через річку Ірпінь. Мощун став ще одним важливим пунктом для оборони Києва, оскільки в разі захоплення Мощуна російські війська могли б значно полегшити доступ до столиці.

У боях за Мощун українські війська активно використовували рельєф місцевості, організовуючи спротив та активно використовуючи річку як природну перепону для ворога. Українські сили знищили кілька російських колон, що намагалися прорватися через Мощун, і це дозволило не тільки зупинити просування ворога, але й створити важливу оборонну позицію на південному заході Київської агломерації.

Захист Мощуна також пов’язаний із підривом дамби на річці Ірпінь, яка призвела до затоплення частини території Київщини. Це було зроблено українськими силами, щоб затримати просування російських військ і створити додаткові перешкоди на їхньому шляху. Внаслідок підриву дамби значна частина території, зокрема в районі Мощуна і навколишніх населених пунктів, була затоплена, що ускладнило маневри російських військ. Це рішення стало важливою частиною стратегії оборони Київщини, дозволяючи українським силам створити важливі оборонні рубежі.

Оборона Ірпеня, Бучі та Мощуна стала важливою частиною не тільки військової боротьби, але й моральної підтримки для всієї України. Це був сигнал того, що навіть у найскладніших умовах, незважаючи на чисельну перевагу ворога, українці здатні вистояти та захистити свою землю.

Форсування річки Дніпро

Однією з основних стратегічних цілей росії в рамках операцій на Київщині було захоплення Києва та форсування Дніпра в районі Вишгорода або Оболоні. Ці два напрямки мали вирішальне значення для забезпечення плацдарму для подальшого оточення столиці та ізоляції її від решти України.

Форсування Дніпра в цих районах мало для росії велике стратегічне значення. Вишгород, Оболонь та околиці столиці є ключовими точками для контролю над заходом Київської агломерації. Якщо росіяни змогли б перейти через Дніпро та захопити ці території, вони могли б оточити столицю з півночі й півдня, що зробило б її оборону надзвичайно складною. Крім того, таке форсування відкрило б шлях до централізованої логістики та можливості для подальшого наступу на інші стратегічні пункти на заході України.

Початкова спроба росії форсувати Дніпро в районах Вишгорода та Оболоні здійснювалася після того, як була зупинена перша хвиля атаки через Ірпінь, Бучу та Мощун. Росіяни намагалися переправити свої війська через Дніпро, щоб створити плацдарм і відрізати Київ від решти території. Однак цей план зіштовхнувся з серйозними проблемами на практиці.

• Оболонь:

В районі Оболоні російські війська стикнулися з потужним спротивом з боку українських підрозділів. Українські сили, використовувавши рельєф місцевості, організували оборону, завдаючи значних втрат російським силам, що намагалися форсувати Дніпро. Крім того, на цьому напрямку росіяни не змогли забезпечити належну підтримку своїх підрозділів, оскільки українські війська активно руйнували переправи, що перешкоджало подальшому наступу.

• Вишгород:

На північ від Києва, поблизу Вишгорода, російські війська намагалися організувати переправи через Дніпро, щоб здійснити прорив на північний захід столиці. Військові експерти вказують, що це був один із головних напрямків, де росіяни планували форсувати річку. Проте і тут вони натрапили на неочікувані труднощі — як з технічними проблемами (руйнування мостів), так і з потужним вогнем артилерії та авіації, який спричинив великі втрати серед російських підрозділів.

Не вдалося форсувати Дніпро в стратегічному розрізі. Українські сили успішно утримали цей плацдарм і зупинили наступ росіян на північ від Києва. Це стало важливим моментом у загальному контексті оборони Києва, оскільки забезпечило значну стабільність на північних підступах до столиці.

Провал російських планів та контрнаступ ЗСУ

Під час спроби захоплення Києва на початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, російська армія зіткнулася з серйозними проблемами, які суттєво вплинули на хід бойових дій та зрештою призвели до відступу окупаційних сил.

• Переоцінка власних можливостей та недооцінка супротивника:

Російське командування сподівалося на мінімальний опір з боку українських сил та швидке просування до столиці. Проте українська армія та територіальна оборона чинили запеклий опір, що стало несподіванкою для окупантів.

• Некомпетентне планування та управління:

Начальник Головного управління розвідки Міністерства оборони України генерал-майор Кирило Буданов зазначив, що російські командири необережно та некомпетентно підійшли до проведення масштабного наступу на Україну. Це призвело до значних втрат та дезорганізації в лавах російських військ.

• Проблеми з логістикою та забезпеченням:

Російські війська натрапили на труднощі у постачанні пального, боєприпасів та продовольства. Довгі та вразливі лінії постачання ставали легкою мішенню для українських захисників, що ще більше ускладнювало ситуацію для окупантів.

Українські Сили оборони, скориставшись слабкими місцями в логістиці та організації російських військ, перейшли до активних контрнаступальних дій:

• Маневровість та мобільність:

Українські підрозділи використовували тактику швидких ударів по вразливих місцях російських колон, знищуючи техніку та перериваючи лінії постачання.

• Використання місцевості:

Захисники Києва ефективно використовували знання місцевості для організації засідок та атак на колони постачання противника, що значно знижувало боєздатність російських підрозділів.

• Координація зусиль:

Злагоджена робота Збройних Сил України, територіальної оборони та цивільного населення дозволила ефективно протидіяти наступу та поступово витісняти ворога з Київської області.

• Стратегічні рішення та їх вплив на хід боїв:

Одним із ключових рішень стало знищення мостів через річку Ірпінь, що уповільнило просування російських військ та дало змогу українським силам виграти час для перегрупування та підготовки до оборони.

• Роль територіальної оборони та цивільного населення:

Важливу роль в обороні столиці відіграли підрозділи територіальної оборони та добровольці з-поміж місцевих мешканців. Їхня активна участь у бойових діях, організація блокпостів та патрулювання вулиць сприяли виявленню та нейтралізації диверсійно-розвідувальних груп противника. Це дозволило зберегти контроль над містом та запобігти внутрішнім загрозам.

• Міжнародна підтримка та постачання озброєння:

Не менш важливим фактором стала міжнародна підтримка України. Постачання сучасного озброєння та військової техніки від західних партнерів значно підвищило боєздатність української армії. Зокрема, надання протитанкових ракетних комплексів та засобів ППО дозволило ефективно протидіяти бронетехніці та авіації противника.

Відступ росіян та наслідки битви за Київ

Після невдалих спроб захоплення Києва російські війська були змушені відступити, залишивши по собі численні докази воєнних злочинів та руйнувань.

Наприкінці березня 2022 року, усвідомивши неможливість досягти поставлених цілей, російське командування ухвалило рішення про відведення військ з Київської області.

Згідно з даними Інституту дослідження війни (ISW), основна частина російських сил здійснила організований відступ під прикриттям артилерії. Однак загальний відступ був настільки хаотичним, що деяких солдатів залишили напризволяще.

Під час бойових дій на території Київської області внаслідок російської агресії було завдано значних втрат серед мирного населення та масштабних руйнувань інфраструктури.

• Жертви серед мирного населення:

За період бойових дій у Київській області загинуло понад 1 500 мирних жителів.

Станом на лютий 2025 року, за офіційними даними, у Києві загинуло понад 200 мирних жителів, серед яких 11 дітей. Це дані за три роки війни.

Загалом, з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну, за даними ООН, загинуло щонайменше 12 605 мирних жителів, а ще 29 178 отримали поранення.

• Руйнування інфраструктури:

Бойові дії на Київщині призвели до значних пошкоджень житлових будинків та об’єктів соціальної інфраструктури:

• Пошкоджено понад 4 500 приватних та багатоповерхових житлових будинків;
• Руйнування зафіксовано у 46 з 69 територіальних громад області, що становить 66,7% від загальної кількості громад;
• Критичних руйнувань зазнали громади в Бучанському, Ірпінському, Гостомельському, Бородянському, Макарівському, Великодимерському та Пісківському районах.

• Воєнні злочини:

Під час окупації Київської області російськими військами було зафіксовано численні випадки воєнних злочинів проти мирного населення, включаючи масові вбивства, зґвалтування та катування. Зокрема, станом на квітень 2022 року в області було виявлено 1 187 вбитих цивільних осіб.

Висновки та уроки битви за Київ

Успішна оборона Києва стала результатом комплексного підходу, що включав стратегічно виважені рішення військового командування, активну участь місцевого населення та потужну міжнародну підтримку. Цей досвід підкреслив важливість підготовки до можливих загроз, координації між різними підрозділами та залучення всіх доступних ресурсів для захисту державного суверенітету.

Надалі, враховуючи можливість повторних спроб ворога захопити столицю, необхідно продовжувати зміцнення оборонних рубежів, удосконалювати взаємодію між військовими та цивільними структурами, а також підтримувати тісні зв’язки з міжнародними партнерами для забезпечення стабільності та безпеки в регіоні.

Важливим моментом цієї битви стало те, що, попри колосальні зусилля агресора, Київ вистояв. Якби російські війська прорвались до Києва, столиця могла б стати ще однією Бучею, а кількість жертв і руйнувань була б на порядки більшою. Зупинення ворога на цих рубежах не лише врятувало життя тисячам мирних жителів, а й стало вирішальним чинником для подальшої перемоги України. Київ став символом незламності та надії, а його оборона — прикладом того, як відвага і єдність можуть змінити хід історії.

Читайте також: У Києві протягом березня загинуло троє людей, ще десятеро постраждали, — КМВА

Фото: з відкритих джерел

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.