Шукай! Історія Києва у бронзових мініскульптурках

У столиці нещодавно відкрили нову, вже 43 мініскульптуру, що розкриває головний секрет пам’ятника княгині Ользі на Михайлівській площі. Виявляється, що під плащем в Ольги схований меч, який церковна влада забороняла робити скульптору.

 «Шукай» вже 5 років розповідає історію Києва через його знакові символи. Де нині можна погуляти містом та  побачити у мініскульптурках київський балкон, Привід Києва, цукровий бурячок, українську паляницю та багато іншого розповідає «Київщина 24/7».

Проєкт «Шукай!» показує історію столиці у невеличких скульптурках, які розташовані у різних куточках міста. Мініатюрні скульптури забезпечені табличками з інформацією про пам’ятник та QR-кодом. Просканувавши його за допомогою смартфона зі спеціально встановленою програмою, можна дізнатися детальну інформацію про об’єкт.

Авторка проєкту — гід та «менеджер Києва» Юлія Бевзенко, засновниця екскурсійного бюро «Секретний дворик», амбасадор Києва за версією премії Kyiv Tourism Awards.

«Це все можливо завдяки участі меценатів, які навіть під час війни вкладаються у культуру. У культуру любові до свого міста», — розповідає Юлія Бевзенко.

Разом з нею ми вирушаємо у подорож різними районами Києва у пошуках мініскульптурок.

Герої

Нова скульптура «Герої» з’явилась на Аскольдовій могилі, де у 19-му столітті був некрополь відомих киян, були могили героїв Крут, а зараз – це місце нових героїв.

Це скульптурка воїна, який прихилив коліно перед українським прапором. Щоб її розгледіти, потрібно прихилити коліно – фігурка спеціально встановлена на такій низькій висоті, щоб вшанувати пам’ять про полеглих героїв України.

Наразі на Аскольдовій могилі є чотири поховання часів незалежної України:

• Герой України Олександр Клітинський – учасник Революції гідності, один із Небесної сотні;
• Герой України Дмитро Коцюбайло – командир 1 ОМБ «Вовки Да Вінчі»;
• кавалер ордена Данила Галицького Марко Паславський – солдат резервного батальйону «Донбас» Нацгвардії України, загинув у ході під час визволення Іловайська;
• кавалер ордена «За мужність» III ступеня Андрій Пільщиков – український військовий льотчик із позивним «Джус».

Цього разу всі меценати проєкту «Шукай!» об’єднались і подарували місту цю пам’ятку, а зібрані кошти, 450 тис. гривень, були передані підрозділу «На щиті».

Княгиня Ольга

У 1911 році скульптор Іван Кавалерідзе створював пам’ятник Ользі на замовлення Київського відділу військово-історичного товариства. В оригінальній версії княгиня поставала рішучою правителькою з мечем у руках. Однак цей образ збентежив митрополита Київського і Галицького Флавіана і автору наказали «приборкати» жінку: меч прибрати, а в руки натомість укласти хрест.

Скульптор  знайшов спосіб зберегти свій первісний задум: не відібрав в Ольги меч, а сховав його їй під плащ. Сучасна мініскульптура повертає княгині її законну зброю і нагадує, що кожна українка – це Ольга, у кожної з нас свій меч.

«Я хочу, щоб жінки – чи то зовсім юні дівчата, чи поважні пані, наші подруги, сестри, доньки й матері – приходили до Ольги за силою і рішучістю, щоб вони відчували, що ніколи не самотні. Я хочу, щоб вони завжди були свідомі свого права на свободу, своєї здатності діяти та боротися», – каже Юлія Бевзенко, авторка проєкту «Шукай!».

А ось як коментує ідею мініскульптури Оксана Маркарова, Надзвичайна та Повноважна Амбасадорка України в США:

«У цей час, коли українці щодня б’ються за свою свободу, важливо черпати наснагу в нашій давній і багатій на сенси культурі, якої радянська влада марно намагалася нас позбавити. Кожна з нас – Ольга, і в кожної з нас під плащем свій меч, адже за нашими плечима стоять наші могутні предки-герої, а попереду – майбутні покоління, які творитимуть успішну вільну Україну. Саме вдячність своєму народу, який століттями виборював незалежність, і віра в наших дітей та сильну Україну – це той меч, який я повсякчас відчуваю в себе під плащем як нагадування, що наш шлях веде тільки вперед».

Де шукати: вул. Велика Житомирська, 2, фасад Дипломатичної академії України, Михайлівська площа.

Привид Києва

Про Привида Києва склали пісню, столичні комунальники присвятили йому квіткову інсталяцію, а Національний банк України працює над монетою із зображенням льотчика-героя, яка увійде до серії, присвяченої загальнонаціональному спротиву російським загарбникам. У Японії про Привида Києва навіть намалювали комікс.

Наша мініскульптурка присвячена збірному образу бійців 40-ї бригади тактичної авіації, які з початку повномасштабного вторгнення російських окупаційних сил боронять небо над столицею та Київською областю.

24 лютого 2022 року – після першої хвилі ракетних ударів – ворожа авіація атакувала українські аеродроми. За планом вторгнення, який оприлюднила американська розвідка, підрозділи російських сил мали висадитися на аеродромі Гостомель і звідти рушити на столицю. Взяття Києва мало бути блискавичним.

О 5:15 ранку 24 лютого 2022 року авіабаза Васильків, де базується 40-ва бригада, зазнала ворожого ракетного удару. Але бойовий склад бригади був піднятий у небо і не постраждав.

Після невдачі в Гостомелі російський десант намагався висадитися на аеродромі у Василькові. Однак ця спроба теж провалилася. Український винищувач Су-27 атакував ворожий військово-транспортний літак Іл-76 і знищив його.

Згодом у воєнних зведеннях з’явилися повідомлення, що пілот українського літака МіГ-29 за перші 30 годин війни збив 6 ворожих літаків: Cy-27, МіГ-29 та по два літаки Су-35 та Су-25. Охоронця неба назвали Привидом Києва.

Проєкт «Шукай!» створив скульптурку, яку ви можете знайти за адресою: вулиця Богдана Хмельницького, 56А (стіна готелю CITY HOTEL).

Паляниця

Мініскульптурка присвячена паляниці, символу української гостинності і кодовому слову, яке допомагає розпізнавати своїх і чужих. Це український хліб круглої форми, переважно з пшеничного борошна.

Через фонетичні особливості слово «паляниця» важко вимовляти окупантам. У російській мові звук «Ц» завжди твердий, а літери «И» взагалі немає. Тож українці скористалися цим і чи то жартома, чи серйозно почали питати підозрілих людей: «Скажи «паляниця»! У росіян виходить вимовити щось подібне до «поляніца».

Пропагандисти російського телебачення пояснювали, що слово «поляніца» перекладається як «клубніка». Тож наш унікальний пароль став ще й мемом, який висміює тупість рашистської пропаганди.

Знайти мініатюру можна за адресою: Набережно-Хрещатицька, 1 (стіна готелю «Fairmont Grand Hotel Kyiv»).

Київські шахи

У парку Тараса Шевченка, в альтанці поруч з фонтаном розташований найстаріший шаховий майданчик Києва. Тут традиційно збираються любителі шахів ще з 1960-х років.

Тоді у невеличких скверах, дворах багатоповерхівок, а влітку навіть на пляжах часто збиралися прихильники цієї інтелектуальної гри. Вуличний шаховий клуб спонтанно утворився й у Києві.

Цукровий бурячок

Скульптурка «Цукровий бурячок» – присвячена київським меценатам-цукрозаводчикам, які розбудовували місто на межі ХІХ-ХХ століть. А також сучасним підприємцям, які розвивають Київ сьогодні, попри війну та з вірою в перемогу України.

Сенс «Цукрового бурячка» відображає його прикмета: «Мене потри — свій внесок зроби».

«Цукровий бурячок» встановлено на стіні Київського політехнічного інституту, тому що його було засновано 1898 року за ініціативи й активної участі київських цукрозаводчиків.

Знайти мініатюру можна на стіні першого корпусу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» (КПІ). Музейна площа, за деревами, зліва від вікна.

Золота туфелька Сержа Лифаря

Ця скульптура присвячена киянину Сержу (Сергію) Лифарю — одному з найвидатніших балетних танцівників XX століття, який отримав «Золоту туфельку — головну нагороду в балеті. А також орден Почесного легіону за відродження балету у Франції, очолив паризьку «Гранд Опера» та врятував її під час нацистської окупації.

Після його смерті удова танцівника Ліллан Аллефельд подарувала туфельку Музею історичних коштовностей, а згодом реліквію передали до Національного музею історії України.

Серж Лифар помер у Лозанні, у Швейцарії, 15 грудня 1986 і був похований у Парижі на кладовищі Сент-Женев’єв-де-Буа. Але все своє життя вважав себе киянином. За його заповітом на пам’ятнику було написано: «Serge Lifar de Kiev» — «Серж Лифар з Києва».

Електронна мапа з усіма скульптурами

Авторка: Наталя Толуб

Фото: з відкритих джерел

Читайте також: Кібервійна: як проходять російські кібероперації в Україні?