Співіснування тилового та фронтового світів в умовах війни. З якими проблемами стикаються військові?

665-й день Україна протистоїть повномасштабному вторгненню росії. На захист нашої держави стали тисячі військовослужбовців, деякі з них до того жодного разу не тримали зброю у руках. Однак усі вони – мужні воїни, безстрашно йдуть у бій з окупантами, щоб захистити людей, які стоять за їхніми спинами.

Відтак наша країна поділилась на два світи, тиловий – з типовими для цивільних проблемами, фронтовий – з жорстокими реаліями війни.

Багато військових, коли їдуть додому на ротацію чи короткострокову відпустку, стикаються з нерозумінням, інколи навіть з несправедливість від людей, які, на жаль, не розуміють, через що проходять щодня захисники.

Журналісти «Київщини 24/7» поспілкувались з військовослужбовцем Національної гвардії України 15-того окремого Слов’янського полку в/ч 3035 Олексієм Якимчуком, який розповів про ті проблеми, з якими він зіштовхнувся у тиловому світі. Та це те, з чим мають справу майже всі захисники чи захисниці, коли потрапляють у позафронтове життя.

На початку повномасштабного вторгнення росії в Україну Олексій Якимчук перебував на контрактній службі в Рубіжному, Луганської області. На лінії вогню. Він згадує, як на світанку їх розбудили по бойовій тривозі, хоча зізнається, що думав, що це навчальна тривога. Однак побратими підтвердили, що почався напад росії, і що міста та села України потерпають від масштабних ракетних обстрілів окупантів. Саме тоді, дорогою до військової частини, він побачив, що над ними почало «щось літати» (на той час, ніхто не знав, що саме). І ось почалось найважче – виконання бойових завдань. Однак, військовий наголошує, що крім війни в Україні існують й інші, на його думку, проблеми, які потребують уваги.

ВІЙСЬКОВИМ ЧАСТО НЕ ХОЧУТЬ ЗДАВАТИ В ОРЕНДУ ЖИТЛО

«Моя проблема – житло. Крім того, що я військовий, я ще й переселенець. Моя сім’я втратила усе: роботу, бізнес, житло. І на жаль, таких як я військових є багато. Хтось приїжджає на лікування, комусь і немає куди їхати, навіть у відпустку чи у відпустку за рішенням ВЛК. Коли виписуєшся з лікарні чи після операції, ти залишаєшся на вулиці. Так і я, приїхав до Києва, і після виписки з лікарні, зіштовхнувся з проблемою – орендувати житло. Я був вражений, що орендодавців не влаштовує все: від того, що я військовий до терміну перебування на квартирі», – розповідає Олексій Якимчук.

Ветерана вражають подвійні стандарти: у соціальних мережах військових прославляють та дякують за важку роботу, однак коли він повертається до тилового життя, то бачить, що не усі люди цінують їхню роботу. Ті ж самі орендодавців, коли чують, що винаймати квартиру будуть військові, одразу пропадають, або обурюються, що на квартирі буде робитись казна-що. Чому вони так вважають і чим керуються? Відповіді Олексій досі не знає і не розуміє.

«В пошуках житла я натрапив на оголошення, де орендодавець писав, що здасть кімнату в Ірпені переселенцям і перший місяць проживання може бути безплатним. Я йому зателефонував, розповів свою ситуацію, що я переселенець та військовий після операції, на що він мені відповів, що подумає і якщо я йому підійду, то він мені зателефонує. Дзвінка я досі не отримав. Навіть кімнату в гуртожитку орендувати неможливо», – розповідає Олексій Якимчук.

БАГАТО «ЛОЖОК МЕДУ» ВІЙСЬКОВІ МОЖУТЬ ЗНАЙТИ В ЛІКАРНЯХ

Однак, Олексій розповів, що був приємно вражений лікарнями, які займаються з-поміж іншого лікуванням військових.

«Опинившись в Інституті травматології в Києві, я переконався, що тут працюють професіонали – лікарі найвищого рівня, які збирають «до купи» військових. Та і загалом від усіх лікарень, де мені вдалось побувати, я отримав тільки приємні враження. Відношення персоналу – неймовірне, усі допомагають та піклуються. Запитують: «Як самопочуття?». Це ніби дрібниці, але такі важливі для нас», – ділиться Олексій.

Крім того, усе лікування безоплатне: від звичайних ліків до повноцінних операцій.

ВІЙСЬКОВО-ЛІКАРСЬКІ КОМІСІЇ ПОТРЕБУЮТЬ НЕГАЙНИХ РЕФОРМ

«Інша проблема, яка існує – ВЛК (військово-лікарська комісія). Абсурд в тому, що навіть військових, які втратили кінцівки, можуть визнати придатними або направити в резервний батальйон. Окрім цього, пораненого військового можуть вивести поза штат, оскільки він не може виконувати службові обов’язки за станом здоров’я. Саме тут виникає ще одна проблема – зарплатня. Виведений поза штат військовий не може влаштуватися на іншу роботу, адже він має лишатися у своїй частині. А зарплатня його в середньому тисяча гривень на місяць», – розповідає Олексій Якимчук.

СУСПІЛЬСТВО НЕ ЗНАЄ ЯК ГОВОРИТИ З ВЕТЕРАНАМИ

Ще одна ключова проблема – комунікація з цивільними. У лютому 2022 року військові відчували більше патріотичного піднесення у тилу, ніж зараз. Олексій помітив, що у багатьох людей сприйняття війни змінилося. Звісно не у всіх, але таких людей стало в рази більше. І у військових така ж картинка.

«Ми стоїмо для того, щоб завтра не повторився сценарій Бучі, Ірпеня, Гостомеля, Бородянки та усіх міст, які пережили окупацію та пізнали усі звірства окупантів. Люди, які знаходяться в тилу, мають це пам’ятати», – додає Олексій Якимчук.

Зазначимо, що історія та висновки Олексія, звісно, суб’єктивні, вони стосуються виключно того досвіду, який пережив саме він. Однак те, що схожі тенденції дійсно існують, кажуть й інші військові. Тож журналісти «Київщини 24/7» поспілкувались з психологом з 11-річним досвідом роботи Олесею Олійник, яка розповіла, чому з’являються такі ситуації і як правильно цивільним спілкуватись з військовими.

– Чому між військовими та цивільними з’являється прірва в комунікації?

– Військові перебувають у кардинально інших умовах порівняно з цивільними. Вони не можуть керувати своїм життям та бажаннями, вони виконують накази та бойові завдання, вони залежать від військової системи, вони не можуть бути вільними. Крім того, у військових порушені базові потреби в безпеці, теплі, їжі та спілкуванні з тими, кого вони люблять. Вони не можуть робити звичайні побутові речі, які робили до війни. Саме це впливає на військових, тому що між цивільними та ними різні рівні отриманого стресу. Звичайно, що кожна цивільна людина відчуває стрес, але порівняно зі стресом військового, це інші категорії, які не можна й уявити.

Якщо подивитись на фото та відео хлопців та дівчат, які перебувають у зоні бойових дій, і уявити себе на тому місці, можна хоч трішки відчути їхні емоції, однак достеменно неможливо зрозуміти того переживання, поки ти сам там не побуваєш і не відчуєш це тілесно й емоційно.

Тому ця прірва в комунікації є, однак важливо, щоб вона не ставала більша. Саме тому військовим і цивільним необхідно комунікувати, тому що ми частина однієї країні й одного світу.

– Чи праві військові, коли кажуть, що люди почали забувати про те, що йде війна? Чи це просто адаптація до обставин?

– Я думаю, що людині, яка не зійшла з розуму, нереально забути, що йде війна. Але точно можуть забути про те, що якщо ти знаходишся на цивільний території, коли ти не в зоні бойових дій, що потрібно робити все для того, щоб наблизити нашу перемогу. Війна йде не тільки у військових.

Коли людина виснажена і довгий час перебуває у стресі, в якийсь момент, спрацьовує механізм психіки та виключає якісь переживання. Але оскільки ми переживаємо ситуацію, яка набагато більша, ніж та, з якою може впоратись одна людина чи кілька, важливо навчитись контролювати свої механізми психіки та домовлятись з ними, щоб включатись у допомогу. Кожен має робити те, що він може робити.

– Які Ви можете дати поради при спілкуванні з військовими? Що варто та не варто говорити?

– Перше, що не варто говорити – я тебе розумію. Тому що це буде неправда, нереально зрозуміти людину, яка знаходилась на війні, яка втрачала побратимів, яка проживала важкі фізичні та психологічні умови, загрозу своєму життю. Перш за все це викличе невіру, злість чи агресію. Тому важливо говорити, але говорити правду: «Я не зможу тебе зрозуміти, бо я не був там», «Я можу спробувати зрозуміти, але не зможу й уявити того, що ти відчув». Не потрібно «лізти в душу» та показувати людині співчуття зі слізьми в очах.

Військовий не страждалець – він воїн, який взяв на себе відповідальність, щоб захищати та оберігати життя. Така людина заслуговує на визнання, повагу і на величезну вдячність на все його життя. Найкращим рішенням буде вести розмову, як зі звичайною людиною, водночас зберігаючи взаємоповагу.

– До чого може призвести неправильна комунікація?

– Неправильна комунікація може привезти до вибуху агресії, злості. І це теж природна реакція у випадках, коли військовий хоче отримати розуміння, визнання та вдячність, але отримує щось кардинально інше – знецінення, ігнорування. Тоді весь стрес, який пережив військовий і можливо йому вдавалось якось тримати його в собі, він може випустити все на волю. Тоді людина може попасти «під гарячу руку» та стати тригером. І навіть постраждати.

– На скільки важлива психологічна реабілітація військових?

– Психологічна реабілітація – один з основних компонентів відновлення військових. Це те питання, яке повинно підійматися, починаючи з державного рівня, закінчуючи включенням кожної людини, яка розуміє, що в нас війна, і якого стресу зазнали військові. Усі військові повертаються не тими, ким вони йшли на війну. Вони перебували під загрозою втрати життя, у стані виживання, вони переживали за своїх друзів та побратимів. Перебуваючи в зоні бойових дій, їхньою основною ціллю було вижити та виконати поставленні завдання. А якісь психологічні нюанси та питання відходили далеко на задній план. Але коли людина повертається в соціум, все що у неї було витіснене та задавлене, воно все починає проявлятись та потребує проговорення. Варто ділитись з іншими людьми, зокрема і з тими, хто пережив те ж саме. Потрібно поєднати психологічну та фізичну реабілітацію, для того, щоб цей досвід міг інтегруватись та знайти своє місце в житті ветерана. Крім того, обов’язкової психологічної реабілітації потребують сім’ї військових, які теж виносять неабияке навантаження.

Авторка: Катерина Чабанюк

Читайте також: «У нас немає на передовій чужих, там всі свої»: історія реабілітолога з Бучі, який друкує дрони на 3D-принтері

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці та в Telegram-каналі.