Спортсмен, науковець і головний поліціянт Київщини: ексклюзивне інтерв’ю з Андрієм Нєбитовим

Журналістці «Київщини 24/7» вдалося доєднатися до пробіжки Андрія Нєбитова, під час якої начальник Поліції Київської області розповів, як першим у регіоні дізнався про початок повномасштабної війни. А також про родину, труднощі служби, покарання злочинів окупантів, зброю на руках у цивільних мешканців регіону й навіть дав особисті рекомендації із занять спортом.

Ви розпочали свою службу в правоохоронних органах у рідній Донецькій області. Чи могли ви тоді, у 2001 році, уявити, що у 2014-му росія нападе на Донбас? Взагалі, наскільки сепаратистські настрої серед правоохоронців та населення відчувалися тоді, 20 років тому?

Ні, звичайно, у 2001 році нічого такого не відчувалось. У нас, якщо можна так сказати, були чудові стосунки з рф. Ми проводили спільні навчання й заходи. За родом своєї діяльності (щодо оперативних розробок, щодо реалізації кримінальних проваджень, щодо повернення наших громадян із рабства до країни) я неодноразово бував, зокрема й у Москві, і спілкувався з дуже різними людьми — ніяких таких настроїв не відчувалось. У 2001 році уявити те, що відбулося у 2014-му, було неможливо.

Може, у тому і справа, що це була дружба з росією на правах молодшого брата. А через те, що з 2014 року Україна більш яскраво заявила про свою незалежність, і почалася війна?

Дуже багато міфів насаджувалось Україні, на жаль, щоби розколоти нашу країну. Щодо проросійських і проукраїнських поглядів — я й коло мого спілкування ніколи в житті не відчували себе якимось молодшим братом на тлі російської федерації.

Як мешканець Донецька я хочу сказати, що на той час це було (і я хочу залишити його таким у себе в пам’яті) комфортне й розвинуте місто. І навіть під час Євро-2012, де в мене був свій сектор відповідальності за безпеку, я багато спілкувався з іноземцями. Усі вони відмічали: яке це класне й сучасне місто. І ми цим пишалися. Будували своє й цим пишалися.

Яке місце у вашому житті займає спорт? Який розпорядок дня в очільника Поліції Київщини, чи є у вас вихідні?

Вихідні завжди є, і це важливий елемент. Насправді щоб ефективно працювати — треба гарно відпочивати. Це, безперечно, і спорт, і хороший сон. Тому я намагаюсь спати 7 годин на добу. Я встаю о 6 ранку, лягати намагаюсь о 23:00. Вихідний у мене один — неділя.

Як ви ще відпочиваєте, крім занять спортом?

Інколи вдається зустрічатися з друзями, але в період активної фази війни — це трапляється дуже рідко. Після 24 лютого у всіх у цій країні, я думаю, життя змінилось.

Ваша фізична форма викликає захоплення. Які б поради дали людям, які хочуть тримати себе в тонусі?

Під час виконання будь-якої вправи треба, по-перше, відчувати те місце, на яке ви робите навантаження, а по-друге, обов’язково думати про бажаний результат. Досвідчені спортсмени перед тим, як зробити важкий підхід, навіть у голові прокручують, як вони це зробили. Ось присідайте й думайте, яку саме форму ви хочете набути.

Ви маєте науковий ступінь доктора юридичних наук за спеціальністю кримінальне право та кримінологія, кримінально-виконавче право та вчене звання доцента. Чи вдалося наукові ідеали втілити в роботу?

Наукою насправді дуже цікаво займатися. Знаєте, як то кажуть: наука без практики мертва. А практика без науки — у комі. Я певний період часу мав можливість співпрацювати з іноземними колегами, різноманітними міжнародними організаціями. Це дало мені емпіричну базу, яка в подальшому реалізувалася в кандидатській і докторській роботі. І зараз я продовжую займатися викладацькою діяльністю.

Ви приховуєте особисте життя?

Ні, у мене чудова родина: як і у всіх людей, я маю родинні фото в соцмережах. Але в період війни став рідше їх публікувати з міркувань безпеки. Я дуже пишаюся своєю родиною. Адже розумію, що складно, мабуть, мати чоловіка, який, будемо відвертими, не дуже багато приділяє уваги родині.

Ви посіли посаду начальника Головного управління Національної поліції в Київській області у 2019 році після перемоги Володимира Зеленського на президентських виборах. З якими найголовнішими проблемами ви зіткнулися на Київщині тоді? І як змінилася ситуація наразі?

По-перше, мій прихід на посаду не пов’язаний з обранням голови держави. Я нагадаю вам, що в Київській області я працював із 2016 року на посаді керівника кримінальної поліції. І далі це логічно: якщо йде зміна очільника — то найпершими кандидатами на його посаду розглядаються заступники.

Щодо викликів — на посаді керівника Кримінальної поліції мені не було потрібно налагоджувати комунікації із суспільством. Адже це такий вид діяльності, який потребує знання оперативно-розшукової діяльності та тиші в роботі. А коли ти стаєш головним поліцейським певного регіону, звичайно, перед тобою стають нові виклики. Перш за все — максимально задіяти місцеві органи влади та громаду для забезпечення загальної безпеки. Адже розкриття злочинів — це тільки складова роботи поліції. Те, що це найголовніше — міф. Найголовніше — достукатися до людей із метою підвищення їхньої правосвідомості, щоби вони дотримувались правил безпеки та вживали профілактичні заходи. Наприклад, встановлювали грати, використовувати сигналізацію та відеонагляд — це важливий елемент забезпечення нашої загальної безпеки. Тому моє головне завдання зараз — це взаємодія з місцеві органами влади та громадськими організаціями задля створення безпечного середовища.

Як змінилася робота поліції в області після тогорічної відставки міністра Арсена Авакова? Чи вдалося за місяці до початку повномасштабного вторгнення росії щось кардинально змінити?

Поліція не змінила свою діяльність, адже ми діємо відповідно до Закону «Про Національну поліцію». Ми повністю підпорядковуємося Голові Національної поліції Ігорю Клименку. Він був до відставки Авакова й перебуває на посаді досі. Міністр і його заступники — це політичні посади, які координують діяльність не тільки Національної поліції, але і ДСНС, Державної міграційної служби, Державної прикордонної служби, Національної гвардії України.

До того ж порівнювати роботу міністрів зараз недоречно. Адже ми розуміємо, що Денис Анатолійович керує в умовах повномасштабної війни. А загалом наше завдання не змінилося, якщо не враховувати події у зв’язку з війною. Наше завдання — забезпечити безпеку на території Київської області.

Чи очікували ви, що рф активно атакуватиме Київську область? Чи були готові до такого сценарію правоохоронці?

Українці дізналися про нову фазу війни о 5 ранку 24 лютого. Багато політиків кажуть, що про це було відомо заздалегідь. Але цю інформацію замовчували, щоби не було паніки серед населення, і ми змогли відстояти країну. Чи вважаєте ви такий крок правильним? Чи може, треба було попередити людей у Бучі, щоби зберегти їм життя?

Люди були би живі, якщо би путін не ввів війська. А ці війська — то свора орків, які порушуючи всі закони війни, розстрілювали цивільне населення. Щоби дати оцінку діям нашої влади — треба достеменно розуміти, що відбулося. Керівництво держави мало велику кількість джерел інформації: іноземні спецслужби, наша національна розвідка, військові тощо. Справедливо сказати, правильно це було чи неправильно, можна лише після глибокого аналізу всіх факторів. Якщо перекласти цю ситуацію на просте буденне життя: наприклад, лікар ставить вам діагноз на підставі УЗД, аналізів та купи інших досліджень. Ви ж не можете, не провівши той же аналіз, що й лікар, не володіючи його фаховими знаннями — стверджувати, що лікар поставив діагноз неправильно.

Я впевнений, що нам треба покладатися на наших спеціалістів. Військова справа — це дуже серйозна наука, яка вимагає і ґрунтовної освіти, і досвіду. Наші ЗСУ на практиці продемонстрували ефективність. Зараз навіть англійські й американські генерали кажуть, що наші військові керівники дуже розумні — вони їх здивували вмінням керувати військами.

Ви були серед тих, хто керував евакуацією населення в області. Як ви оцінюєте наразі проведену роботу та з якими складнощами довелось зіткнутися?

На якому «фронті робіт» були зосереджені правоохоронці в березні, коли російські війська перебували на Київщині?

Завдання були різні для різних підрозділів. Наприклад, підрозділи превенції займалися питаннями евакуації: супроводженням автомобілів до місць безпечної дислокації. Поліція особливого призначення перебувала в місцях бойових дій, де виконувала завдання від військових. Кримінальна поліція працювала над збиранням інформації щодо розташування підрозділів зс рф і передавала до Штабу управління військ для проведення відповідних артилерійських ударів зі знищення техніки. Усі ці напрямки дали свій результат. Ми виконали свою функцію щодо допомоги ЗСУ для реалізації завдань, які стоять перед армією — це забезпечення безпеки й відсіч збройній агресії російській федерації.

Як змінилася криміногенна ситуація в регіоні за останні пів року після звільнення Київщини? Чи можна сказати, що біда згуртувала людей, а рівень злочинності знизився?

Насправді злочинів стало менше. Це і відмічає загальна статистика. Якщо брати Київську область, це начебто не дуже багато — 15 %. Але тут треба звернути увагу на те, що саме майнових злочинів (це 60 % від загальної структури злочинності) стало значно менше. Наприклад, крадіжок — майже вдвічі, грабежів — утричі, розбійних нападів — майже в 4 рази. Передусім це пов’язано з тим, ви правильно кажете, що війна згуртувала. По-друге, з підвищення кількості блокпостів і взагалі нарядів сил безпеки. Якщо ми до повномасштабної війни починали із 68 нарядів груп реагування патрульної поліції, то зараз їх заступає кожен день — понад 80. Це можна побачити з протоколів затримання людей за керування автівками напідпитку. За вихідні дні ми затримуємо до 100 автівок.

Посилення правоохоронної діяльності за рахунок чого стало можливим: з’явилися нові люди чи ті люди, які були, працюють набагато більше?

Люди працюють набагато більше: вони відчувають свою відповідальність. Зараз у нас — 1 вихідний день. Але згідно з Законом, поліція працює безперервно. Згідно з Наказом Голови Національної поліції, ми працюємо в посиленому варіанті несення служби. Це стосується тих областей, де тривають активні бойові дії, і прикордонних областей із країною-агресором і республікою білорусь.

За пів року, що минули, яку кількість справ щодо злочинів російських солдат у регіоні довели до судів? Як зараз проходять слідчі дії з цих питань та які їхні перспективи, зокрема в міжнародних судах?

Ходять чутки про те, що в області діяли «фейкові» територіальні оборони, які, імітуючи захист правопорядку, самі вчиняли злочини. Чи викриті вони та як покарані?

«Фейкові» — це незаконно утворені. У нас на території таких немає. Усі непорозуміння зі створення ДФТГ виникають, якщо там є політичний підтекст. Наприклад, у якійсь ОТГ є керівники, які одне одного не бачать на цих посадах — і починають утворювати собі окремо власні формування. Але є механізм реєстрації добровольчих формувань. Вони всі на території Київської області утворені відповідно до діючого законодавства. Усі інші — ще на початку були розформовані і зброю не отримали. Зараз уже вся зброя облікована, ДФТГ обліковані, військові приймають рішення щодо їхньої передачі або до військ територіальної оборони, або розформування, або надання іншого статусу. Це вже вирішують територіальні громади.

Конфліктних питань із добровольчими формуваннями Київщини в нас немає. Було декілька випадків з іншими (не буду казати, якими регіонами): намагалися приїхати взяти суб’єкти господарювання під охорону з автоматичною зброєю. Там у нас дуже коротка і зрозуміла розмова: такі люди затримуються, зброя вилучається, а в разі повторення — ДФТГ розформовується. Ми не дозволимо, щоби хтось на нашу територію приїжджав і встановлював якісь порядки. Тут будуть діяти закони Закони України і внутрішні розпорядчі документи.

Чи правильно я розумію: ви можете сказати, що на території Київської області в людей немає незаконної зброї на руках?

Я можу говорити тільки про зброю, видану поліцією. ДФТГ обліковані. Але є факт: ми наразі вдвічі збільшили вилучення зброї. Зрозуміло, що у зв’язку з повномасштабною війною роздавалося дуже багато зброї, спираючись на Закон «Про національний спротив» щодо участі громадян у захисті від збройної агресії російської федерації. Цю зброю ми відповідним чином зібрали й облікували. І я можу точно сказати: незаконної зброї, виданої Національною поліцією, у Київської області немає.

Але це не факт, що на нашій території немає людей, які отримали зброю в іншому місці, і зберігають її до теперішнього часу. Для цього в нас працюють кримінальна поліція й інші підрозділи. Ми проводимо заходи й вилучаємо вказану зброю. Це відбувається фактично щотижня: або сама людина проявляє себе, або затримується, наприклад, на блокпосту.

Це поки триває військовий стан. Далі ми всі знаємо, що згідно з законом, люди впродовж 10 діб зобов’язані здати вказану зброю. Ні — вони автоматично стають суб’єктами статті 263, тобто будуть притягатися до відповідальності за незаконний обіг зброї. Я б не радив у жодному разі нікому такого робити: якщо у вас є зброя, яку в отримали для захисту, наприклад, Київської області — здайте її. Бо це серйозна відповідальність: зброю можуть викрасти, ви можете її втратити — а далі вона піде до кримінальних кіл і, на жаль, з неї можуть убити людину.

Як ви взагалі ставитесь до питання легалізації зброї?

На сучасному етапі суспільства вже можна говорити про доступ людей до автоматичної зброї. Бо я не бачу суттєвої різниці між карабінами, які використовуються в мисливстві, й автоматичною зброєю, наприклад, автоматом Калашнікова. Тому я вважаю, що людям, яким дозволено з 25 років (ну це нехай вирішують спеціалісти) можуть брати таку зброю. Вони можуть зберігати її вдома для самозахисту, їхати з нею в тир на тренування. Таким чином, що ми отримуємо? По-перше, держава довіряє своїм громадянам. По-друге, людей, які будуть уже навчені користуватись автоматичною зброєю. Тобто це серйозне підсилення для військ територіальної оборони.

Щодо самозахисту зараз говорять про короткі стволи — пістолети. Я як керівник поліції хочу заявити, що, на жаль, у нас фактично кожен день відбуваються якісь розбірки з використанням, насамперед, короткоствольної зброї. Це і травматичні, і пневматичні пістолети — будь-яка коротка зброя, яку можна носити із собою. Є певні побоювання, і я впевнений, що воно так і буде. Якщо дозволити оформлювати й носити людям короткі стволи — вони більше будуть працювати не на самозахист, а на приховане носіння. І ми розуміємо, якщо травматична зброя насправді допомагає при самозахисті — то вогнепальна зброя буде вбивати. І на жаль, не факт, що буде вбивати якогось нападника. Я боюсь, що в нашому суспільстві можуть бути випадки, коли й дитина може взяти цей пістолет і понести в школу тощо. Але для того, щоби зрозуміти це все, я вважаю, можна дозволити всім (не тільки журналістам і поліцейським або іншим категоріям громадян) мати травматичну зброю для самозахисту. Тоді суспільство побачить: наскільки часто і як буде використовуватись ця зброя. Після цього, коли в нас уже культура зберігання й володіння зброєю буде підвищена — можна приймати інші рішення.

Під час окупації Київщини рф руйнували також об`єкти та інфраструктуру МВС в області. Як зараз проходить їхнє відновлення?

Складно. 5 будівель у нас повністю знищено і 5 пошкоджено. Ми намагаємось відновитися: працюємо і з міжнародними партнерами, і з донорами. Ми розуміємо, що державі зараз недоречно витрачати кошти на повноцінне відновлення, бо ми не знаємо, як далі буде розвиватися ця війна. Але я як керівник поліції Київщини розумію, що, згідно з усіма світовими тенденціями, після війни завжди збільшується рівень злочинності. Тому поліцію треба до цього підготувати. Це максимальне оснащення, матеріально-технічне забезпечення, створення умов і, звичайно, це кадровий потенціал — набір людей, які будуть працювати і протидіяти криміналу.

Зараз відновлюємо будівлю в Ірпені. Бородянське й Макарівське відділення працюють в інших приміщеннях, бо їхні вщент знищено — не підлягають відновленню. Є перспективи за рахунок донорських міжнародних фондів відбудови тренінгового центру для поліцейських, де були тир і смуга перешкод. Але це дуже складно.

Щодо автомобільному потенціалу — у нас було знищено 27 автомобілів. Фактично всі ми вже повернули за рахунок донорів. Тому ми і змогли збільшити кількість нарядів по території й підвищити ефективність безпекових заходів на Київщині.

Як ви оцінюєте вірогідність повторного наступу на Київщину?

Це дуже складне питання. Бо ми розуміємо, що в російській федерації всі прийняття рішень зараз залежать від однієї людини. А вона, як на мене, не дуже здорова — і які будуть рішень у тій голові, я не розумію.

З адекватно військової точки зору, знов нападати на Київщину їм недоречно. Бо коли ми були менш готові до нападу — війська рф, залишившись у Бучі, Гостомелі, Ірпені, зрозуміли, що далі просунутися неможливо. Це вони навіть не потрапили в Київ, де б стріляли по них, я впевнений, з кожного вікна й із будь-якої зброї. До того ж зараз наші військові вжили таких заходів щодо захисту північних кордонів, що рф буде дуже нелегко.

Яке ваше ставлення до обмежень продажу алкоголю та тривалості комендантської години в області?

Фото: Олег Семенюк.

Авторка: Аня Алляйн.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.