Травма війни не залежить від того, чи була людина в окупації або в зоні бойових дій, — психолог Орест Шупенюк

Дослідження науковців свідчать, що під час війни ми можемо відчувати як помірний стрес, так і отримати важку психічну травму. Ми всі маємо абсолютно різну психіку і нині завдання українців є збереження ментального здоров’я попри війну.

Журналісти «Київщини 24/7» поспілкувалася з психологом Орестом Шупенюком, щоб дізнатися, з якими психологічними проблемами найчастіше стикаються українці під час війни, як читати новини без шкоди для ментального здоров’я та як допомогти адаптуватися військовим після повернення із зони бойових дій.

ДОВІДКА:

• Орест Шупенюк здобув психологічну освіту та практику у Європі — у 2009 році розпочав навчання у Німеччині та закінчив Вісбаденську академію позитивної психотерапії. За рік вступив і на факультет психології Київського Національного Університету ім. Тараса Шевченка.
• Проходив курси підвищення кваліфікації за напрямком «EMDR», який використовується у всьому світі для лікування різних психологічних розладів, зокрема, посттравматичного стресового розладу.
• З 2015 року Ореста Шупенюка почали запрошувати на телебачення у ролі експерта проєктів  на телеканалах Інтер, СТБ та Україна.
• На початку повномасштабного вторгнення він евакуював свою родину із Київщини та залишився у столиці, аби допомагати українцям, які стикаються з психологічними проблемами під час війни і розповів нам про власний практичний досвід роботи з травмованими війною українцями.

–  З якими запитами щодо психологічної допомоги звертаються нині найчастіше українці?

–  До мене як до психолога насамперед звертаються з проблемами розладів емоційної сфери. Зокрема, це – панічні атаки та адреналінові кризи. Але я помітив, що зараз серед цих людей великий відсоток тих, хто травмований війною. При цьому травма війни не залежить від того, чи була людина в окупації або в зоні бойових дій. Тобто такі люди зараз є повсюди, по всій країні. Тому саме з цією проблемою до мене звертаються люди навіть з тих регіонів України, де за всю війну могло і не бути жодної ракетної атаки.

– Чому у відносно спокійних регіонах України у людей з’являється травма війни?

–  Це пов’язано з віртуальною травматизацією. Бо ж люди читають новини, бачать відео з фронту або з інших міст, де не така спокійна обстановка. І в цей момент мозок не завжди може відрізнити реальну загрозу від образної. Тож часто в таких випадках виникає проблема співвідношення реального та віртуального страху. Тому у чутливих людей розвиваються, зокрема, адреналінові кризи. 

– Ви згадали про «адреналінові кризи». Як відомо, нині психологи та лікарі говорять ще й про «адреналінову залежність» як про нову психологічну проблему українців. Поясніть, що це? І що робити з цим явищем?

– Мова йде про те, що коли люди чують повітряну тривогу для того, щоб заспокоїтись їм потрібно почути вибух, після чого відчувається полегшення. Це — один з охоронних механізмів психіки. Тому що страх очікування набагато сильніший, ніж його реалізація. Це можна спостерігати, наприклад, при перегляді фільмів жахів. Коли є очікування, нагнітання, а потім показують страшну картинку – і ми «видихаємо». Щодо очікування повітряної тривоги та вибуху теж саме: мозок напружений, чекає атаки, удару, навіть смерті, а коли відбувся вибух, то приходить усвідомлення, що все минуло, я живий, тому все добре.

В цілому, для психіки, для мозку такий стан речей та реакцій є нормальним. Але хоч це і так, нам всім треба вчитись керувати своїми емоціями заради збереження раціонального мислення. Бо в такі моменти ми легко можемо піддатися паніці, а це перекриває адекватність мислення та ухвалення рішень. 

–  У березні 2023 року перша леді України Олена Зеленська ініціювала створення Всеукраїнської програми ментального здоров’я. Українцям розповідають про техніки самодопомоги та підтримки людей поруч.Зокрема, в межах програми створили довідник, як зрозуміти і поводитись з ветеранами та ветеранками, як їх працевлаштувати та допомогти вийти травмованій людині з гострої стресової реакції. Що Ви думаєте з приводу створення цієї ініціативи.

–  Це дуже хороша ідея – ця ініціатива, ця платформа і цей довідник. До цього процесу долучили військових психологів. І хоч війна у нас йде вже довго, але загалом цей напрямок психології для України досить новий. Військова психологія – це окреме явище, яке стоїть осторонь базової консультативної психології. Тому, я вважаю, що такі довідники мають і складати, і вносити в нього корективи саме вузькоспеціалізовані фахівці. Тоді й військові, і цивільні отримуватимуть звідти корисну, актуальну, дійсно необхідну інформацію.

Я вважаю, що наші бойові психологи зараз є одними з найбільш досвідчених у світі. Адже українські військові психологи зараз вносять серйозні корективи у міжнародні протоколи роботи з психологічної допомоги у зоні бойових дій та роботи з посттравматичним стресовим розладом. Бо такої активної війни, як в Україні, не було ще ніде. Тому ці спеціалісти є дуже досвідченими.

–  Нещодавно у мережі було оприлюднено відео, де у київському метрополітені чоловік у військовій формі впав на підлогу, почав кричати, розмахувати руками й поводив себе досить агресивно, тому люди були змушені викликати швидку. Однак фельдшери нічого не робили, а просто спостерігали. Чи можна сказати, що навіть у наших медиків немає навичок допомоги у таких ситуаціях? Які рекомендації Ви можете дати цивільним і військовим щодо того, як поводити себе, якщо ми стали свідками подібної ситуації?

–  Це неоднозначне питання. Я припускаю, що у цієї людини стався психотичний епізод, який запустився внаслідок глибокої посттравми. Я можу припустити, що це була людина з передової, де постійно йдуть дуже щільні бої.

Коли людина перебуває у такому стані, то цивільні, які хочуть їй допомогти, можуть наробити купу дурниць, не маючи кваліфікації саме військового психолога.
Наприклад, хтось щиро захоче допомогти, а цей чоловік в такому стані почне її бити та проявляти агресію, адже у людини у цей час змінений стан свідомості і йому може здатися, що він зараз на передовій, а ворога треба знищити. Тільки спеціально навчена людина знає, коли у цьому випадку безпечно підійти та надавати допомогу.

Я не звинувачую, у цьому випадку, фельдшерів швидкої допомоги у безвідповідальності, адже у них трошки інші завдання у роботі. Тут мова йде про виклик спеціальної психіатричної бригади, яка чітко знає алгоритм роботи у таких ситуаціях.

Тому якщо ви стали свідками подібного інциденту – викликайте швидку, яка надалі, наприклад, викличе спеціалізовану бригаду. Самі не підходьте до такої людини, бо це може бути небезпечно. І тільки якщо ви є професійним військовим психологом, тоді можна надати першу необхідну допомогу.

– Українці на початку повномасштабного вторгнення були досить згуртовані. Але зараз в суспільстві спостерігається багато негативних настроїв, а в мережі волонтери і військові жаліються на зменшення кількості донатів і нарікають на пасивність суспільства щодо війни. Це психологічна втома чи щось інше?

–  Звичайно, з точки зору роботи психіки це можна пояснити. Цю втому, апатію, байдужість. Для психіки людини постійний стрес не є природним станом і для подолання цього колосального стресу організм постійно використовує великий ресурс, який рано чи пізно може закінчуватись і тоді якраз вмикається втома і апатія як захисний механізм для збереження себе. Плюс, варто врахувати, що ми потрапили у стан війни одразу після самоізоляції під час Ковіду, тобто психологічні проблеми у багатьох почалися ще з часів пандемії.

Щодо повномасштабного вторгнення, то на його початку більшість моїх клієнтів зверталися за психологічною допомогою щодо високої тривоги,  а зараз дійсно все частіше є запити на допомогу щодо відчуття психологічної втоми, апатії та виснаження. Попри це, я вважаю, що у нас все добре і буде ще краще, але, на жаль, ми за це платимо надзвичайно велику ціну.

–  Попри втому ми все одно читаємо новини, які нас часто розчаровують, тривожать і злять. То як читати новини, щоб не «зійти з розуму»?

–  В ідеалі, звичайний громадянин може взагалі не читати новини. Особливо, якщо мова йде про чутливих людей, яких це вибиває з колії. Не читати новини – це вести життя, яке присвячене собі й тому, щоб задовольнити свої потреби та допомагати іншим. Бо для допомоги, наприклад, військовим, треба мати внутрішній баланс і ресурс. Новини ж є токсичними для психіки. Мова навіть тут про ті повідомлення, які безконтрольно з’являються в соцмережах під виглядом новин, і багато з них часто не відповідають дійсності, їх спеціально пишуть досвідчені люди для збудження, розчарування чи створення необхідної емоції у людей. Особливо це можна відстежити у проросійських пабліках. Навіть таке поняття як «втома від війни» – це російський наратив, який успішно залучили і використовують в Україні. Від будь-якої війни люди втомлюються, але це нічого не значить, бо є загроза окупації і ми маємо бути в ресурсі.

–  Але якщо люди живуть біля лінії фронту та часто чують тривоги, то їм потрібно розуміти, куди летить ракета. Як же їм не читати новини? Адже це дає відчуття контролю над ситуацією.

–  Так, це – контроль. І це – виправдальний мотив для читання новин. Ми всі занурені в інформаційне поле і перебуваємо в соціумі, тому якась критично важлива інформація до вас дійде – від колег, сусідів чи друзів, ви все одно будете попереджені наперед, бо це соціум. Навіть про евакуацію з прифронтових сіл чи міст оголошують завчасно і ви про це обов’язково дізнаєтесь.

Якщо ви біля лінії фронту, то залиште собі одне регіональне джерело інформації й читайте новини тільки там. Адже наше завдання – це зберегти себе, а не руйнувати психіку новинами. Треба вміти абстрагуватися.

 – Які психологічні проблеми будуть найбільш поширеними серед українців після Перемоги у війні?

Демобілізовані Захисники прийдуть в наше цивільне середовище і їм буде складно адаптуватися. Тому зараз, поки йде війна, нам треба до цього готуватися і робити велику кількість фондів з безоплатною психологічною підтримкою – гарячі лінії екстреної психологічної допомоги та терапевтичні групи, де військові будуть «серед своїх».

Цивільні, а особливо родичі військових, мають черпати знання, як правильно допомогти демобілізованій близькій людині адаптуватися, як надати потрібну їй підтримку. Таке було завжди, після кожної війни. Нам треба буде це пережити. І я впевнений, що ми й це переживемо, бо ми – історично сильні.

Авторка: Наталія Богонко

Читайте також: В Україні продаж житла у котеджних містечках перевищив довоєнні показники

Фото: з відкритих джерел

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.