«Українська нація – це про стійкість, силу духу, незламну віру»: інтерв’ю з експерткою КЦ з психічного здоров’я КМУ Ольгою Горбаньовою

Як українці будуть жити після перемоги? Зараз, коли на фронті тривають бойові дій, це питання стає все більш актуальним з огляду на існуючі загрози для психологічної обстановки в нашій країні. Експертка Координаційного центру з психічного здоров’я при Кабінеті Міністрів України Ольга Горбаньова поспілкувалась з «Київщиною 24/7» та розповіла, як реалізовується Всеукраїнська програма ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської «Ти як?» на Київщині. За словами нашої співрозмовниці, наслідки війни відчують на своєму ментальному здоров’ї близько 15 млн українців, тому вирішувати цю проблему треба вже зараз.

Координаційний центр із психічного здоров’я КМУ створено для впровадження Всеукраїнської програми психічного здоров’я в Україні. У чому суть цієї програми, як давно вона діє, яких уже результатів досягла?

Сьогодні ми дуже часто говоримо і чуємо про повоєнну відбудову, повоєнне відновлення нашої країни, зокрема розуміючи в цьому відновлення нашої інфраструктури, економічного рівня, відновлення наших будівель і домівок. Це все важливо. Проте який в цьому є сенс, якщо в цих відновлених домівках не буде відновлено душі наших рідних українців. І тут я би хотіла, напевно, процитувати вислів першої леді України Олени Зеленської, яка сказала: «Відновимо людину – людина відновить все».

Безумовно, мені здається, що саме цей вислів якнайкраще відображає головні напрямки всеукраїнської програми ментального здоров’я, де центральним компонентом є людина. Тому що, коли ми говоримо про здоров’я, ми звикли мати на увазі фізичне здоров’я. Проте треба розуміти, що у здорової людини два компоненти здоров’я – це фізичне і ментальне. А ментальне здоров’я – це не просто про відсутність психічних розладів. Це про ресурс людини; про її можливість справлятися зі стресовими ситуаціями; про те, як вона має здатність реалізовувати свій потенціал та допомагати на рівні своїх громад тощо. Ментальне здоров’я – це про людину, про її працездатність.

Якщо глянути ще ширше і глобальніше – то це і про економіку України, і про здатність відновлюватися і відновлювати. Наприклад, в Європейському Союзі психічні розлади «коштують» (ред. мається на увазі – лікування психічних розладів) понад 600 млрд євро на рік, що становить приблизно 5% ВВП від регіону. У свою чергу, зниження продуктивності на робочому місці через психічні розлади може призвести до збитків у понад 1 трлн доларів на рік у всьому світі. Тому ми маємо розуміти, що ментальне здоров’я – це не лише про відсутність розладів чи складову, яка пов’язана лише з однією людиною.

Якщо повернутися до Всеукраїнської програми ментального здоров’я за ініціативою Олени Зеленської, то часто люди, говорячи про програму, очікують чогось на кшталт нормативного документу/презентації/файлу, який можна почитати, подивитися, покреслити, десь відкласти і забути. Всеукраїнська програма ментального здоров’я – це, перш за все, про живу екосистему, яка охоплює багатошарову трансформацію послуг у сфері психічного здоров’я та психосоціальної підтримки.

А якщо говорити безпосередньо про саму екосистему, то вона поєднує в собі такі напрямки, як неурядовий сектор, центральні органи виконавчої влади, бізнеси, обласні військові цивільні адміністрації, громади, міжнародні партнери. Усе це координується через Координаційний центр психічного здоров’я при Кабінеті Міністрів України, і звичайно, центральним об’єктом в цій великій системі є, безумовно, людина.

Якщо покроково проговорити про багатошарову трансформацію системи через складові, то по-перше, це є аналіз міжнародного досвіду потреб населення, аналіз ресурсів системи, глобальний аудит.

Наступний крок трансформування цієї системи – це формування державної політики. Зокрема на сьогодні більшість Міністерств має свої пріоритетні проєкти щодо психічного здоров’я. Також розроблено покроковий план дій міжвідомчої координаційної ради для міжвідомчої взаємодії, під час якого ухвалюються урядові рішення.

Наступний крок трансформації – це міжнародна співпраця та налагодження взаємодії з донорами-партнерами, неурядовими організаціями. Також до цих кроків належать тренінги та навчання першої лінії контакту, зокрема – це програма всесвітньої організації охорони здоров’я «mhGAP» (Mental Health Gap Action Programme). Вона передбачає навчання для лікарів першої ланки – це сімейні лікарі, також молодший медичний персонал, лікарі екстреної медичної допомоги. До того ж це не закінчується лише на охороні здоров’я – навчання розповсюджується на будь-яких співробітників першої лінії контакту людини з системою. Тобто там, де людина дотична до системи, надавачі послуг мають бути обізнані щодо теми ментального психічного здоров’я і розуміти, як говорити з людиною, яка потребує певної уваги. Також до цієї трансформації належить створення систем професійних стандартів у співпраці з експертами та фаховими спільнотами.

Наступний крок – це пілотування та спільні проєкти з міжнародними партнерами.

Іще один надважливий напрям – це всеукраїнська комунікаційна компанія «Ти як?», про яку ми ще поговоримо.

І також до цих кроків трансформації належить формування національної мережі та її регіональної координації. І зокрема – це напрямок, який сьогодні включає в себе вже наявність регіонального координатора психічного здоров’я та психосоціальної підтримки в рамках реалізації Всеукраїнської програми ментального здоров’я в кожному регіоні нашої країни, де розбудовується ця система, налагоджується координація профільних департаментів, проводиться аудит системи надавачів послуг та збирається інформація про потреби серед населення, серед отримувачів послуг.

Усі ці компоненти працюють лише разом у великих змінах, взагалі, системи психічного здоров’я на національному рівні.

Які ваші посадові обов’язки в якості експертки КЦ із психічного здоров’я? Якими власними досягненнями в цьому аспекті ви особливо пишаєтесь наразі?

Щодо моїх безпосередніх обов’язків у якості експертки Координаційного центру, то напевно, виділю декілька головних напрямків. Зокрема це регіональна координація ПЗПСП (психічного здоров’я та психосоціальної підтирмки), розбудова системи регіональної координації. Те, що я власне кажучи, вже розповідала: на сьогодні ми маємо координатора в кожній області. Це плідна співпраця зі всіма територіями нашої країни, зокрема і окупованими. Ми пам’ятаємо про кожну людину і про кожну її потребу. Адже це саме те, з чого ми почали свою діяльність в регіональній координації: зі збору потреб отримувачів послуг.

Також ми приймаємо багато рішень, плануємо і втілюємо ці плани в життя, збираємось щотижня, проводимо наради за підтримки обласних військових адміністрацій, заступників, і розбудовуємо цю систему, яка в реальності має стає основою перетворень. Один з головних компонентів цієї регіональної координації – увага громадам, адже громада є тією точкою входу і контакту людини, де вона взаємодіє із системою. Тому це сьогодні дуже важливий компонент, бо в громаді людина має знайти підтримку, щоб зрозуміти, як їй рухатися далі, якщо їй потрібна та чи інша допомога в сфері психічного здоров’я.

Як Всеукраїнська програма ментального здоров’я вона реалізовується на Київщині?

Комунікаційна компанія «Ти як?», повне запитання звучить «Скажи чесно, ти як?», є одним з компонентів багатошарової трансформації системи Всеукраїнської програми ментального здоров’я. Зокрема, вона реалізується по всій території нашої держави. Сьогодні вона має вже більше 280-и мільйонів охоплень роликів в соціальних мережах. Більше 20-и мільйонів охоплень – це телебачення і радіо. На рівні кожного регіону є популяризація цієї компанії: зовнішня реклама, брифінги, інтерв’ю, участь у різноманітних програмах, участь у різноманітних заходах, підтримка молоді, спорту.

Проте треба пам’ятати і розуміти, що ця вся компанія направлена на те, щоб ми навчилися долати свою стигму про те, що ментальне здоров’я не на часі на сьогодні. І долали цю стигму треба в напрямку того, що ментальне здоров’я завжди на часі і власна безпека, власний добробут людини не може бути недоречним, його не можна відкладати на потім.

Отож, ще один з напрямків цієї компанії – психоедукація про психічне здоров’я і боротьбу зі стигмою,  відпрацювання звички в людей піклуватися про своє ментальне здоров’я. Якщо говорити про Київську область, то, звісно, кампанія «Ти як?» є такою складовою і на Київщині, зокрема, яка реалізується через діяльність регіонального координатора.

У нашій області щодо Всеукраїнської програми психічного здоров’я в Україні ініційовано створення проєкту «Ментальне здоров’я – нейромережа Київщини». Як ця державна програма координується на Київщині, хто її очолює наразі? Взагалі яким чином призначаються координатори в регіонах, як вони працюють, які мають повноваження?

Мережа єдності і підтримки – такий соціальний простір створюють в Київській області, адже це регіон, частина якого була окупована, а потім звільнена однією з перших: потребує системного відновлення за багатьма напрямками. Серед них піклування про психоемоційний стан місцевих жителів. Це добре розуміють і на рівні області, і на рівні громад. Саме тому реалізується проєкт «Ментальне здоров’я – нейромережа Київщини» у межах Всеукраїнської програми ментального здоров’я.

За ініціативи Олени Зеленської на регіональному рівні за впровадження цієї програми відповідає регіональний координатор Віолетта Дворнікова. Було проведено вже засідання з профільними департаментами/громадами, обговорено етапи впровадження проєкту, підсилення медичного кластеру, поширення правильних комунікацій. В регіоні відкриваються кабінети довіри, хаби для ветеранів, вдосконалюються психологічні служби і освітні заклади. Багато роботи і, звичайно, сьогодні ця робота, її реалізація і цих всіх проєктів можлива лише за умов злагодженої координації і роботи всіх профільних департаментів і урядових організацій. Також неурядових зокрема, тому що це єдина система.

Щодо питання: як призначаються координатори. Координатори призначаються розпорядженням заступників голів ОВА, також вони є радниками заступників голів ОВА. Які вони мають повноваження? Це людина, яка об’єднує, координує діяльність і поєднує в собі діяльність національного та регіонального рівня. Адже ця людина, яка є якби проміжною ланкою в національній і регіональній координації, що об’єднує все це в єдину систему, тісно співпрацює і налагоджує цей взаємозв’язок.

Якою була ваша професійна діяльність до роботи при Кабміні? Чи правильно я розумію, що ви маєте дві вищі освіти?

Стосовно освіти – так, ви правильно розумієте. Перша вища медична освіта – це Дніпропетровська медична академія, друга – Національний університет імені Михайла Драгоманова.

До роботи в Координаційному центрі я працювала в Центрі громадського здоров’я, зокрема також  у напрямках психології, психічного здоров’я, фахівцем із психічного здоров’я. А ще до цього, якщо говорити про напрямок психології, то я працювала в приватній практиці і намагалася допомогти кожному українцю окремо. Але я відчувала те, що маю ресурс робити це на більш широку аудиторію, маю до того потенціал, сили і непохитну віру в наш народ і в кожного українця. Тому мій професійний шлях трансформувався до збільшення можливостей і реалізації безпосередньо і себе як спеціаліста, і себе як людини, і себе як українки.

Як і чому ви вирішили присвятити своє життя саме такому покликанню? Якою є ваша головна спеціалізація у психології?

Чому я вирішила присвятити своє життя? Ви знаєте,  я неодноразово про це говорила десь в інтерв’ю, у дописах на своїх сторінках про те, що я не пам’ятаю в своєму житті моменту, коли я обирала собі спеціалізацію. Інколи мені здається, що я народилася вже з чітким розумінням того, що буду працювати в медичній сфері. Перша освіта в мене вища медична, і це, напевно, не те, щоб якесь покликання – це стан моєї душі, який мені вдалося реалізувати у професії. І це насправді відповідає на всі мої внутрішні запити і розуміння себе, і свого місця в цьому світі.

Щодо спеціалізації у психології, то це про стосунки. І якщо ви чуєте «стосунки», то не варто відразу думати про те, що стосунки – це щось про між чоловіком і жінкою. А стосунки мають дуже широку сферу свого впливу на людину, бо це і стосунки людини з людиною, людини з собою, людини зі світом. А щодо людини з людиною, то тут безліч напрямків: це є дружні стосунки, і сімейні стосунки, і стосунки партнерів. Зокрема тема моєї наукової роботи – «Вплив батьківсько-дитячих стосунків на формування особистості у воєнний час».

Війна триває вже більш ніж 1,5 роки. Як ви оцінюєте психічний і психологічний стан українців порівняно з початком повномасштабної війни? Як він відрізняється у внутрішніх вимушених переселенців; тих, хто пережив окупацію і втрати; в українців за кордоном і тих, хто залишився у своїх домівках, але живе під постійним тиском тривог чи обстрілів?

Щодо психічного стану українців мовою цифр: за висновками ВООЗ кожен п’ятий українець сьогодні під загрозою розвитку певної форми психічного розладу. Наслідки повномасштабної війни відчують на своєму моментальному здоров’ї близько 15 млн українців, 40-50% населення потребуватиме психологічної підтримки різного ступеня інтенсивності. Тут хочу наголосити про саме різний ступінь інтенсивності. Сьогодні в нас є певна систематизація того, що після війни всі люди будуть потребувати спеціалізованої високопрофільної психологічної допомоги. Більшість матимуть травматичний досвід,  посттравматичний стресовий розлад.

Але знову ж таки наголошую, що 40-50% – це різний ступінь інтенсивності: здебільшого буде достатньо технік самодопомоги, тому треба їх опановувати.

До речі, щодо технік самодопомоги: на сайті всеукраїнської комунікаційної програми ментального здоров’я «Ти як?» є чудове впровадження – аптечка самодопомоги, яку може скачати кожен українець і допомагати собі там, де він може себе підтримати і допомогти, де немає потреби в спеціалізованій допомозі. Наприклад, щодо людей старшого віку – це близько 5 млн громадян, які будуть потребувати допомоги, внутрішньо переміщені особи – це 4 млн, діти і підлітки – 2,6 млн, військовослужбовці та ветерани – близько 1,5 млн.

Коли людині вже слід звертатися за допомогою до психіатра, а не психолога – симптоми, стан здоров’я, почуття?

Якщо говорити про те, яку ми систему будуємо, то це система, що супроводжує людину протягом всього її життя. Починаючи з дитячого садочку, ми впроваджуємо навчання маленьких українців технікам стресостійкості, прививаємо любов до піклування про своє ментальне здоров’я і потім підтримуємо людину протягом всього життя. Дитячий садочок, школа, вищий навчальний заклад, громади, робота, сім’я. Тобто, наскрізно, де людина стикається з системою.

Якщо ми поглянемо на піраміду, яку нам рекомендує брати за основу Всесвітня Організація Здоров’я, щодо психічного здоров’я та допомоги у цій сфері, то в її основі ми бачимо техніки самодопомоги. У свою чергу, вершина піраміди – це багатопрофільні заклади довгострокової психіатричної допомоги. Усе питання в тому, що чим більше будуть розвинуті техніки самодопомоги, чим більше людина буде мати здатність підтримати себе – тим менше буде завантаженість довгострокових закладів охорони здоров’я із психічними розладами. У свою чергу, це і економічне питання. Отож, ми починаємо навіть не з психолога чи психотерапевта – а з технік самодопомоги.

З огляду на вашу діяльність, яким наразі є психологічний портрет української нації? Чи змінився цей психологічний портрет у мешканця Київщини через окупацію регіону?

Дуже цікаве запитання, і напевно, що багато хто очікує відповідь на зразок того, що сьогодні більшість нас травмовані. Проте я сьогодні хочу звернути вашу увагу на інший аспект: українська нація – це не про травмованих людей, українська нація – це про стійкість, відновлення, силу духу, незламну віру. Про те, як ми свій жахливий досвід можемо переплавити у внутрішню силу та вибудувати свою систему ментального здоров’я на тому рівні, який стане прикладом для інших країн. Адже сьогодні ми насправді маємо унікальний досвід і маємо розуміти (і ми сьогодні це вже бачимо), що цей досвід – не про зламані серця і життя, а про силу єдності, відновлення, стійкість і віру. Тому що сьогодні всім вже відоме поняття резилентності – це про відновлення, поняття посттравматичного зростання, а не так, як ми звикли це чути: посттравматичний синдром, посттравматичний розлад. Тому що в такому зростанні починається нова сторінка великого незламного народу!

Раніше ми повідомляли про проведення круглого столу в межах В всеукраїнської програми ментального здоровʼя у Вишгороді.

Фото: Ольга Горбаньова.

Авторка: Аня Алляйн.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці й в Telegram-каналі.