Великодні традиції: 10 звичаїв, які зберігають в Україні

Великдень — це свято, яке глибоко вкорінене в культурі та духовності українського народу. Багато традицій та обрядів передаються з покоління в покоління, відображаючи багатство нашої спадщини.

Сьогодні ми розглянемо десять цікавих та унікальних великодніх традицій, які є частиною українського обряду.

Биття вербою: традиція на Вербну неділю

Однією з найбільш знакових традицій є биття вербою на Вербну неділю. За стародавнім звичаєм, люди б’ють один одного вербою при цьому промовляючи: «Не я б’ю, верба б’є за тиждень Великдень». Цей обряд символізує очищення та оновлення, а також віру в здоров’я та добробуту. Згідно з віруваннями, чим більше гілочок залишиться на тілі, тим здоровішою буде людина протягом року.

Люди освячують вербу 1920 роки. Джерело: Локальна історія

Підготовка до Великодня: Чистий четвер

У Чистий четвер господині починали готувати головні атрибути свята: ритуальний хліб, фарбовані або розписані яйця, великодній кошик зі стравами для посвячення їх у церкві. Це день, коли ретельно прибирають домівку, готуються до зустрічі свята та моляться за добробут родини. Обов’язково робити всю цю роботу у Четвер, адже Страсна п’ятниця — це жалобний день.

Великдень у селі Волосянка, Великоберезнянщина (Закарпаття). 1940-ві роки. Джерело: Локальна історія

«Випікання пасок: символ сонця та родючості»

Паски готують з білого пшеничного борошна, додаючи якомога більше яєць, щоб тісто мало насичений жовтий колір, що символізує сонце. З давнини повелося додавати у тісто родзинки, які символізували колись кров Христа. Зверху паски прикрашають фігурками птахів і квітів, що позначає весну та родючість. Вважається, що під час приготування паски не можна відкривати двері та вікна, щоб не допустити нечисті додому.

Паски та ковбаски біля церкви на Рахівщині (Закарпаття), 1920-ті. Джерело: Локальна історія

«Фарбування яєць: від крашанок до писанок»

У Великодню суботу українці фарбують яйця. Ця традиція має глибоке коріння, а кольори та орнаменти на писанках часто мають оберегову функцію. Червоний колір символізує життя, зелений — родючість, а чорний — пам’ять про померлих. Предки вважали, якщо взяти червоне яйце і піти з ним на пошуки прихованих скарбів, то неодмінно їх знайдеш. Треба було лише дослухатись до відчуттів у руці: якщо яйце нагрівалося, значить скраб десь поруч.

Писанкарка з м. Косів (Прикарпаття) прикрашає яйця розписом, 1920-ті. Джерело: Локальна історія

«Освячення великоднього кошика»

У Великодню ніч віряни несуть до церкви кошики з пасками, яйцями, ковбасами та іншими стравами для освячення. Це символізує подяку за дари природи та благословення на наступний рік. Кожен продукт у кошику має своє значення: яйця — символ нового життя, ковбаси — добробуту, а паска — віри. У давнину дехто освячував ножа, аби потім ним різати паску і оберігатися від мерців, які захочуть потурбувати живих родичів.

Люди чекають на священника біля церкви на Рахівщині (Закарпаття), 1920-ті. Джерело: Локальна історія

«Великодній обід: родинне єднання»

Після освячення страв родини збираються за святковим столом, де обов’язково присутні паска, фарбовані яйця, м’ясні страви та інші традиційні страви. Це час для спільної молитви та святкування. Великодній обід є важливою частиною святкування, де родина об’єднується, щоб відсвяткувати Воскресіння Христове. Їжу, що залишилася після обіду, лишали на столі. Вважається, що це їжа для предків.

Українські повстанці святкують Великдень. Гуцульщина. 1950-ті. Джерело: Локальна історія

«Вітання «Христос воскрес!»»

Під час святкування Великодня прийнято вітати один одного словами «Христос воскрес!» і відповідати «Воістину воскрес!». Це виражає радість від воскресіння Спасителя і є основою святкової атмосфери. Вітання наповнене духовним змістом і створює атмосферу великої радості та надії.

Люди зібрались на Великдень біля церкви, 1920-ті. Джерело: Локальна історія

«Поливаний понеділок»

У понеділок після Великодня існує традиція обливання водою, що символізує очищення та оновлення. Цей звичай особливо популярний серед молоді. У давнину вірили, що на другий день великодніх свят вода стає цілющою та оздоровлює. Раніше в цей день парубки ходили по хатах, де є дорослі незаміжні дівчата та обливали їх. Вважалось, що так прискорювали її заміжжя.

Свячення пасок у селі Лохово на Мукачівщині, 1930-ті. Джерело: Локальна історія

«Годування птахів освяченою паскою»

Після святкової служби на Великдень, люди часто виходять на вулиці чи до парків, несуть з собою частину паски і годують нею птахів. Це вважається знаком благословення природи, а також символізує щедрість і турботу про навколишній світ. У деяких місцевостях це також має ритуальний характер, де святе зерно чи хліб подають тим, хто не може відвідати святкову трапезу.

Українки з великодніми кошиками біля церкви, 1920-ті. Джерело: Локальна історія

«Прикрашання осель дерев’яними пташками на Полтавщині»

На Полтавщині зберігається традиція прикрашати оселі дерев’яними пташками, підвішеними до балок під стелею. Вірують, що це символізує душі померлих родичів, які повертаються на свято. Пташки також є символом весни, оновлення життя та родючості.