Вирішальна битва буде не за Херсон, а за ланцюги поставок — економіст та геополітик

На думку турецько-українського економіста та геополітика Тімоті Еша, переломним моментом у війні стане битва не за Херсон, а за ланцюги поставок озброєння й техніки. У своєму блозі він ділиться прогнозами про майбутній хід бойових дій.

Зустріч Ердогана та Зеленського у Львові вселила певний оптимізм щодо того, що суттєві мирні переговори між росією та Україною можуть відбутися. Турецька сторона, звичайно, вже не раз підтримувала такий варіант розвитку подій.

Турки постійно намагалися підштовхнути обидві сторони до миру. Наприклад, під час переговорів в Анталії та Стамбулі на початку цього року та зернової угоди, де вони зробили великий вклад, але й мали чималий зиск. Для Ердогана війна в Україні лише додає політичних проблем у власній країні, оскільки вибори мають відбутися наступного червня, а його рейтинги постійно падають. Адже війна завдає величезного удару по економіці Туреччини. Країна наразі близька до кризи через дорожчий імпорт продуктів харчування та енергоносіїв. Але мене трохи хвилюють відчайдушні намагання адміністрації Ердогана просувати мирну угоду, що як показав досвід Анталії та Стамбулу, була на російських, а не на українських умовах. Тому зрозуміло чому українці відкинули те, що пропонувалося тоді. У турецькому підході є наївність, але український народ не такий дурний, щоб прийняти все, що пропонує путін. Турки повинні це усвідомити.

Проте цього разу путін нібито готовий запропонувати Зеленському переговори перш ніж буде визначено форму майбутньої мирної угоди – ідея полягає в тому, щоб вони зустрілися, обговорили проблеми, а потім на основі цього їхні команди розробили угоду. Це була б кардинальна зміна в порівнянні з переговорами в Стамбулі та Анталії, коли російський підхід був таким: «Ось наші умови, приймайте їх або ні, але по суті ми отримуємо все, що зараз окупували, і ви повинні відмовитися від прагнень до НАТО та демілітаризуватися». Україна ж ніколи не збиралася приймати ці умови, особливо після того, як їхня армія мужньо протистояла російському Голіафу в битві за Київ.

Я насправді не знаю чи вірити турецькій стороні з приводу намірів путіна зустрітися з Зеленським без попередніх умов щодо угоди. Як я вже казав, турки мають певну вигоду від проштовхування мирних угод. Тому, знову ж таки, я думаю, що частково вони видають бажане за дійсне з власних внутрішньополітичних причин.

Але угода про зерно натякає на те, що москва хоче йти на переговори – я не побачив справжньої стратегічної причини чому вони дозволили перевезення зерна з українських портів, пом’якшивши економічну блокаду України. Хоча, можливо, однією з причин стало те, що рф хотіла відбілитися перед світом, ніби вони не відповідальні за світову продовольчу кризу. Або, можливо, кремль і справді хотів продемонструвати нову готовність до розмови чи компромісу. Час покаже.

Зараз мені зрозуміло, що росія програє війну, а її війська щодня ганьбляться на українських землях – зазнали поразки в битві за Київ, зайшли в глухий кут у битві на Донбасі, а тепер налаштовані на поразку в битві за Херсон, а може навіть і Крим.

З кожним днем ​​російська армія все більше втрачає боєздатність. Досі важко уявити, що минуло півроку конфлікту, а росія й досі не контролює повітряний простір над Україною. Україна все ще має можливості протиповітряної оборони, а їхні нещодавні атаки на Крим показують, що російська протиповітряна оборона перебуває в жахливому стані. І це та славнозвісна росія, яка подавала себе як рівного військового конкурента США. А тепер вона з неймовірними зусиллями намагається перемогти нібито слабшого ворога в обличчі України. Смішно, що рф все ще намагається продати свої системи протиповітряної оборони S400 країнам третього світу. Хоча насправді ще більш дивно, що такі країни, як Індія, Єгипет і Туреччина також й досі хочуть купувати російський металобрухт.

Факти свідчать про те, що росія втратила десятки тисяч військових (десь приблизно 100 тисяч загиблих, поранених чи зниклих безвісти або половину своєї початкової військової сили), сотні, якщо не тисячі, танків і БТРів та сотні літаків і гвинтокрилів. До того ж HIMARS продовжує знижувати артилерійську перевагу. Схоже, у них закінчуються й керовані ракети, і тому доводиться вдаватися до некерованих боєприпасів із меншою технологічністю, які за своєю природою є неточними. Російський боєкомплект, тактика, лідерство та моральний дух виявилися застарілими та невідповідними меті. І насправді такими, що дуже легко зламати та перемогти. Україна має всі шанси виграти цю війну. Адже росія наразі не може легко замінити своє озброєння, зважаючи на занепад економіки та санкції.

Тут путін стикається з численними ризиками від продовження бойових дій:

• по-перше, повний крах і справді принизливий розгром російських військ, які залишилися в Україні, навіть на території Криму;
• по-друге, якщо він продовжить війну, то зіткнеться з величезним виснаженням армії, що означатиме, що у росії буде мало шансів дати відсіч НАТО та Заходу. Особливо зараз, враховуючи, що всі члени НАТО підвищать військові витрати до 2% із ВВП. І зауважте, що такі люди, як Міршаймер (який, на мою думку, повністю помиляється у своєму тлумаченні путінських намірів щодо України) кажуть, що для путіна вся справа в загрозі НАТО. Тому якщо це так, він швидко зрозуміє, що війна в Україні зменшує його здатність конкурувати із Заходом.
• по-третє, поразка в Україні та проти НАТО призведе до ризику політичного та соціального тиску на путіна вдома. Якщо зараз він зможе домовитися про якийсь мир, де під російським контролем збереже частину території України (можливо, Донбас і Крим) хоча й відмовиться від південного сухопутного коридору, то, звісно, скористається таким шансом. Адже це означає виграний час, щоб зализати рани та перегрупувати сили. Адже путін вважає, що все-таки зможе ще деякий час утриматися при владі в Росії.

Тож з російської сторони я бачу, що він може бути більш зацікавлений у врегулюванні конфлікту шляхом переговорів зараз або цієї зими. На відміну від того, що було в Стамбулі та Анталії. Зараз путіну потрібен мир в Україні. Я думаю, що він повернеться за стіл переговорів цієї осені, але, як я вже писав, зараз намагається покращити свою позицію там. Його важіль тиску — енергетика Європи. Тому путін намагатиметься  до осені поставити європейські країни на коліна, аби його умиротворювачі, такі як Німеччина та Франція, робили все можливе, щоб змусити Україну прийняти мирну угоду.

Але є іще один фактор тиску — страх, що москва все-таки може зробити нечуване і створити ядерний інцидент на Запорізькій АЕС, щоб знову зосередити увагу Європи на необхідності миру на власних умовах.

Наразі очевидно, що Україна не захоче прийняти угоду, якщо, як каже Зеленський, росія спочатку не вийде з української території. Зауважте, що на саміті у Львові Зеленський зайняв більш жорстку позицію, ніж раніше, заявивши, що зустрінеться з путіним, аби поговорити про мир, але лише якщо росія піде з усієї території України, включаючи Крим. Раніше йшлося лише про відведення військ на позиції станом на 23 лютого.

Тож зміцнішання української позиції відображає низку фактів.

По-перше, українська громадська думка стала категоричнішою, оскільки список воєнних злочинів росії збільшився. Близько 90% населення, згідно з останніми опитуваннями, вважають, що Україна не повинна йти на жодні територіальні поступки. Адже пролито занадто багато крові. По-друге, Україна, схоже, виграє цю війну. Як зазначалося, українці виграли битву за Київ, вийшли з глухого кута в битві на Донбасі, і тепер є очікування, що їхні війська зможуть розпочати битву за Херсон з наступу на півдні.

Росіяни, безумовно, очікують, що українці почнуть цей наступ на півдні, і передислокували війська та техніку з Донбасу.

Насправді я не так вже й переконаний, що Україна буде наступати. Принаймні не повною мірою, як, можливо, очікують росіяни. Насправді я вважаю, що українська сторона, маючи значну підтримку західних союзників, може думати про іншу стратегію. Проте знову ж таки залишається ймовірність того, що путін захоче сісти за стіл переговорів цієї осені.

Що, на мій погляд, відбувається так це те, що США та інші зараз постачають українській армії набагато більше комплектів дальньої дії. Зараз стратегія полягає у використанні HIMARS, щоб підірвати та погіршити російські лінії постачання, логістику, протиповітряну оборону, артилерію та авіабази. По суті, ідея полягає в тому, щоб знищити російську бойову машину в Україні, і, що важливо, також і в Криму. Повідомлення про новий наступ у Херсоні були частиною сценарію, щоб змусити Росію перемістити обладнання з Донбасу до Херсона, а також поставити величезну кількість боєкомплектів транзитом, що зробило їх відкритими для HIMARS. Це все працює на нову українську програму знищення російської техніки. І припущення полягає в тому, що путін набагато більше дбає про неї, ніж про свої війська. Адже російська економіка просто не може замінити літаки, танки та протиповітряну оборону, тому путіну так важливо зберегти їх, якщо він хоче протистояти Заходу.

США ж підтримують цю стратегію, вважаючи, що кожен танк, який українці здатні знищити, є одним менше для НАТО, якому доведеться протистояти далі. Тому путіну доведеться сісти за стіл переговорів цієї осені, але до цього він влаштує справжню м’ясорубку зі своїх військ. І якщо він буде бачити, як його військові сили щодня знищуються в Україні, то буде змушений сісти за стіл переговорів якомога раніше.

Нові атаки України на Крим також є частиною стратегії. Це важливо з кількох причин. По-перше, півострів довгий час був величезною казармою, військовою базою для росії, навіть до його анексії в квітні 2014 року. Дійсно, за довгостроковою орендною угодою з Україною, укладеною за роки до анексії, росія могла тримати в Криму 26 000 військових, там було багато російських авіабаз, базування Чорноморського флоту тощо. Півострів був бастіоном російської армії навіть до анексії. Нещодавні численні атаки на російські бази в Криму є образою для їхньої гордості, тому що протиповітряну рф оборону знову прорвав хтось «слабший». Ситуація багато в чому схожа на затоплення «Москви».

По-друге, росіяни масово відпочивають у Криму, адже зараз вони сприймають його як російський. Проте напади на нього надсилають чіткий сигнал, що війна в Україні прямо стосується росії та росіян і повертається до них бумерангом. Якщо Крим, то куди далі? Ростов? Смоленськ? Видовище сотень тисяч російських туристів, які тікають з півострова в останні дні, мабуть, викликало резонанс — дії путіна роблять росіян менш захищеними.

По-третє, атаки на Крим означають, що росія не так вже й надійно його контролює. Українці ж, як і Зеленський у Львові, не погоджуються на анексію і готові за це воювати. Росіяни вважали, що з Кримом покінчено, але виявилося це далеко не так. Через цю війну контроль росії над півостровом під загрозою. Знову ж таки через божевільну і непродуману війну путіна.

Отже, підіб’ємо підсумки. Я думаю, що українські атаки на російські війська продовжуватимуться надалі із руйнівним ефектом, оскільки Захід постачає більше комплектів дальньої дії. Також путін знає, що йому потрібна мирна угода, але продовжуватиме розпалювати енергетичну кризу в Європі протягом наступних кількох місяців, щоб посилити свій вплив на переговорах. Окрім цього, малоймовірно, що буде визначальна битва за Херсон, але замість неї буде «Битва за ланцюги поставок» – ланцюги постачання російських військових та можливі ланцюги європейських поставок для України, які путін планує зірвати енергетичною кризою. Парадоксально, що стратегії обох країн зараз базуються на завданні удару одна одній глибоко за лінією фронту, але для України це відбувається на півдні власної країни, а для росії – у центральній Європі через енергетику.

І врешті-решт я думаю, що обидві сторони таки проведуть мирні переговори цієї осені. Ймовірно, в листопаді, коли випадуть перші сніги і коли путін нервуватиме через те, що залишить своїх військових у ворожому полі під час морозу. Питання полягає в тому, наскільки він буде готовий піти на компроміс і чи зможе Зеленський погодитися на якісь територіальні поступки зараз. Або вони обидва готові воювати до останнього? Проте найбільше мене хвилює думка чи готовий путін розіграти Z-карту – Запорізьку АЕС?

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.