Вижив, попри втрату 3 літрів крові та обох ніг: історія незламного воїна Віктора Чонговая з Іванкова

27-річний Віктор Чонговай із селища Іванків, що у Вишгородському районі, до великої війни працював на одному зі сховищ радіоактивних відходів у Чорнобильській зоні. Після 24-го лютого чоловік мобілізувався вслід за своїм батьком. Нині воїн відновлюється після важкого поранення, яке отримав у ході контрнаступу. Його історію розповіли в UNBROKEN Ukraine.

У перший день повномасштабного вторгнення чоловік вивіз дружину, двомісячного сина та батьків з Іванкова. Вже за кілька днів селище окупували.

Родина поїхала на Закарпаття – малу батьківщину батька. Там 54-річному чоловікові вручили повістку.
Вслід за татом, Віктор теж вирішив мобілізуватися – щоб разом служити, підтримувати й оберігати. Обоє потрапили до 128-ї гірсько-штурмової бригади.

За понад рік служби Віктор (позивний «Чорнобиль») встиг повоювати чи не на всіх напрямках – майже весь час був на передовій. А от за батька просив командування, щоб його не відправляли на поле бою.

Тож він здебільшого виконував небойові задачі.

Можливо, саме це рішення врятувало життя і здоров’я старшому чоловіку. Однак син під час контрнаступальних дій на Запорізькому напрямку отримав важке поранення.
Окупанти скидали гранати з дронів – одна з них впала прямо на ноги Віктора.

Товариш наклав пораненому турнікети, закинув собі на спину і так тягнув зо 3 км. На прохання покинути не зважав. Дотягнув до точки евакуації та повідомив батькові Віктора, що його син втратив багато крові й обидві ноги.

«Виконуючи таке завдання і залишитися живим, хоча й без ніг – за щастя», – зізнається Віктор.

Чоловік каже – до війни батько ніколи не говорив йому, що любить. Вперше це сталося на фронті, перед виходом сина на завдання, з якого той міг не повернутися.

27-річний чоловік переніс 13 операцій. У нього складний випадок – ампутація подвійна і досить висока.

Щоб стати на протези і опанувати ходьбу – знадобиться час, постійні заняття з фізичним терапевтом та витримка.

На непростому шляху реабілітації Віктору додає сил підтримка дружини, думки про сина та батька, який продовжує служити.

До великої війни чоловік грав за селищну футбольну команду. Тож мріє, хоч і на протезах, все ж навчити свого сина ганяти м’яча.

Фото: UNBROKEN Ukraine.

Читайте також: «Притягнення до відповідальності винних є пріоритетом»: ДБР розслідує обставини загибелі військових та цивільних унаслідок удару рф на Запоріжжі

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.