За темпами зменшення населення Україна посідає перше місце у світі: і не лише через війну

Днями до редакції «Київщина 24/7» потрапив документ Державної міграційної служби України. За його даними у Єдиному державному демографічному реєстрі зафіксована кількість трохи більше 23-х мільйонів Українців. А на зорі незалежності нас же було 52 мільйони! Це документ за травень місяць цього року. З цих 23-х мільйонів два – це пенсіонери, шість – діти. Тобто людей у віці працездатного населення весною 2023-го року в Україні зареєстровано лише п’ятнадцять мільйонів. І з цих 15 – певна кількість бюджетників (а це не дохідна частина кошторису держави), безробітних і людей з обмеженими можливостями. Виходить, що працездатного населення, тобто громадян, які сплачують податки в казну, ще менше.

Цього року, у 2023-му, мали провести Всеукраїнський перепис населення. Таку постанову ухвалив уряд ще у 2020-му році. Але через війну ці плани не вдалося реалізувати. А з цього документа, який потрапив до нас, вимальовується невтішна картина.

Чому цифри саме такі журналісти «Київщина 24/7» розпитали в експертів Інституту демографії та соціальних досліджень ім. М.В. Птухи НАН України. Тож розберімося наскільки міцне демографічне здоров’я української нації.

ВПЛИВ ВІЙНИ: ЩО БУДЕ В МАЙБУТНЬОМУ З КІЛЬКІСТЮ НАСЕЛЕННЯ В УКРАЇНІ

В Інституті демографії експерти не були здивовані показниками, про які йдеться в документі. По-перше, якщо враховувати лише неокуповані регіони, то 23 мільйони громадян є цілком реальними показниками. З’ясувати, скільки насправді людей наразі на непідконтрольних територіях, немає можливості. По-друге, така довідка не дивує фахівців інституту і тому, що невтішні тенденції були й до початку повномасштабної війни. Війна лише поглибила їх.

На січень 2022-го року населення України складало 42 мільйони. А ще у 1992-го нас було 52 мільйони. Тобто, за 30-ть років українців стало на 10-ть мільйонів менше. Враховуючи сучасні реалії, експерти спрогнозували, що до 2037-го року населення України зменшиться майже вдвічі з моменту набуття незалежності. Причини та наслідки депопуляції пояснив нам Олександр Гладун – заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень. 

Звісно, наразі найголовніша причина скорочення населення України – повномасштабна війна. Крім фізичного знищення наших воїнів на полі бою, ще є жертви серед мирного населення від бойових дій та ракетних атак. На фронт йде молодше покоління, і багато, на превеликий жаль, гине. Тож відбувається і різке старіння населення України.

Наразі ніхто не знає точної кількості загиблих – як серед військових, так і серед мирного населення. Ніхто не знає, і коли закінчиться війна. Але, навіть при оптимістичних сценаріях, за якими перемога та мир прийдуть у 2024 році, у найближчі 15 років приросту українців не буде. 

«За нашими оцінками на початок 37-го року чисельність населення буде 30 -31 мільйон. Тобто практично за 15-ть років населення зменшиться ще на 10 мільйонів. Ми виділили три періоди. Перший – час війни. Другий – це три роки після війни. І третій – інші дев’ять років. Це з розрахунку, що війна закінчиться наприкінці 2024-го – на початку 2025-го року. І Україна поверне свої кордони 1991 р. Але ситуація, яка є назаразі, дійсно дуже невтішна. Я з впевненістю можу сказати, що Україна нині на першому місці у світі за зменшенням населення», – зазначає Олександр Гладун, заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень. 

ПРАЦЕЗДАТНІ  УКРАЇНСЬКІ ЕМІГРАНТИ – ЛАСИЙ ШМАТОК ДЛЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇН 

Страшний ворог стабільної демографічної ситуації – еміграція, яка просто «вибухнула» з початком війни. Особливо відчутною для приросту чи збереження населення є від’їзд молодих жінок та дітей, які й мали б складати населення України в майбутні десятиліття. 

За оцінками верховного комісара ООН зараз за кордоном перебувають майже сім мільйонів українців. Йдеться про вимушених біженців через війну. А є ще й ті, які вихали ще раніше задля роботи та перспектив у майбутньому. І це переважно працездатне населення у віці від 25 до 40-ка років. І тут є два аспекти, які стримують українських емігрантів повернутися додому. Перша причина: нема куди повертатися. Частина з цих емігрантів втратила все в Україні: житло зруйноване, роботи немає, близькі, не дай боже, загинули.

Друга причина: європейські країни зацікавлені у залученні працездатних українців до своєї економіки, тож роблять усе необхідне, щоб залишити нових фахівців чи робітників у себе. А для нашої економіки це катастрофічно. Приблизні розрахунки, які оприлюднили фахівці Київської школи економіки, прогнозують майбутнім поколінням українців в кілька разів більші податки, ніж ті, які діють зараз.    

 «У 2021 році в Україні налічувалося 10,9 млн пенсіонерів. За прогнозами, до 2032 року кількість пенсіонерів досягне 12,2 млн через старіння населення. Тому прогнозується, що економічне навантаження на кожного працівника зросте з 15,7 тис. грн у 2021 році до 28,7 тис. грн у 2030 році», – зазначив у своєму дописі в соцмережі Тимофій Милованов, Президент Київської школи економіки.

Тож виходить замкнене коло: мало тих, хто працює та сплачує податки, тому зростають збори, щоб наповнити бюджет. А щоб ситуація змінилася, треба більше працюючих. Але ті, хто міг би ними стати, не хочуть повертатися додому, бо тут невигідно працювати.

АБИ ЗУПИНИТИ ПРИРОДНЕ ДЕМОГРАФІЧНЕ ПАДІННЯ, КОЖНА УКРАЇНКА МАЄ НАРОДЖУВАТИ БІЛЬШЕ ОДНІЄЇ ДИТИНИ

Економічна складова у природному демографічному прирості – відіграє ключову роль. Умови та якість життя мають бути такими, щоб молоді сім’ї хотіли й не боялися народжувати не одну дитину, а кілька. Статистика говорить, що і до війни ситуація не радувала. А з лютого 2022 року все стало ще складніше.

«Аби чисельність не скорочувалася внаслідок природного чинника, потрібно, приблизно, щоб 100 жінок народжували 210-220 дітей. У нас до повномасштабного вторгнення на сотню представниць прекрасної статі припадало 116 дітей. Тобто вдвічі менше, ніж необхідно задля збереження генофонду», – зазначає Олександр Гладун, заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень. 

Тобто виходить, щоб чисельність населення України не скорочувалася, кожна п’ята жінка має народжувати по три дитини, а решта – по дві. А у нас наразі кожна п’ята жінка народжує лише по дві дитини.

Після війни так званого бебі-бума очікувати не варто, кажуть фахівці. Багато чоловіків, на жаль, не повернуться з війни. Чисельність чоловічого населення репродуктивного віку значно знизиться. До того ж на плечі жінок ляже чимало чоловічих турбот – і тут не до пологів та декретів. Окрім того, тенденції останніх років показують, що жінки все пізніше починають народжувати, бо хочуть спочатку відбутися самі як особистість.  

«Жінки обирають кар’єру, аби забезпечити себе. Народжують після тридцяти. А це значно зменшує шанси на появу другої чи третьої дитини. Сьогодні в Україні 75% родин мають одну дитину. А для підтримки приросту, щоб не було депопуляції, кожна жінка повинна народити мінімум двох. Коли ж ми говоримо про збільшення населення, то йдеться про трьох і більше дітей в родині», – наголошує Олександр Гладун, заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень. 

РОЛЬ ДЕРЖАВИ: ЯК ЗБІЛЬШИТИ НАРОДЖУВАНІСТЬ І ЗМЕНШИТИ СМЕРТНІСТЬ

Держава може повпливати на демографічні тенденції. Експерти кажуть, щоб населення зростало, потрібна стимуляція, підтримка, заохочення та фінансова «подушка» від уряду. Що це саме це може бути, Олександр Гладун розшифровує:

«Підтримка сімей при народженні дітей. Для того, щоб молоді сім’ї мали принаймні двох дітей, потрібно проводити політику щодо житла. Також потрібно впроваджувати нові підходи на ринку праці. Наприклад, надати можливість мати гнучкий робочий день жінкам. Розвивати і покращувати соціальну сферу, особливо дошкільні дитячі заклади. Це може підвищити народжуваність, але все одно не забезпечує приріст, а лише, щоб населення не скорочувалася», – Олександр Гладун – заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень.

Ще одна причина демографічної кризи – висока смертність. І це не про війну. Середня тривалість життя в Україні становить 78 років для жінок і 68 років для чоловіків. 

«Аби нація була здоровою, а тривалість життя довшою, важливо  пропагувати здоровий спосіб життя, розвивати медичну сферу і  зробити її доступною. Це все глобальні цілі для держави, а точніше для її можновладців. За понад тридцять років уже незалежної України – схожі ініціативи лише на папері», – резюмує Олександр Гладун, заступник директора Інституту демографії та соціальних досліджень. 

За найоптимістичнішими прогнозами спеціалістів знадобиться не менше десяти років для втілення законопроєктів у конкретні реформи. Це при тому, що державі ще потрібно знайти фінансування для цього. Мінімум, який можна зробити вже зараз – це створити потужну законодавчу базу. Але її реалізація, звісно, буде після Перемоги.

Авторка: Яна Курченко

Читайте також: Розбудовував столицю, а довелося її боронити: історія Героя Олександра Горгана

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.