«Знав, куди йду»: у Бородянці медик під бомбардуваннями виїжджав рятувати мирних жителів

На День Незалежності президент України Володимир Зеленський нагородив не лише зірок, а й медика із Бородянки Олександра. За самовідданість і допомогу пацієнтам під обстрілами та бомбардуваннями він отримав орден «За мужність» ІІІ ступеня. Про це повідомили у пресслужбі Міністерства охорони здоров’я України. Протягом майже двох місяців він кожного дня рятував життя українців.

«Моя зміна на підстанції в Бородянці завершилася 24-го вранці під гудіння гелікоптерів ворожого десанту. Тільки надвечір я дістався додому, дав інструкції сім’ї і через два дні пішки пішов на наступну зміну. До Бородянки – 50 км, транспорт не ходив. Довелося йти 6-7 км через ліс, коли поряд вже прилітали ракети. Інформація від колег вже була – знав, куди йду. Люди дивувалися, навіщо, а я не міг по-іншому. Сім’ю побачив лише через два місяці», – розповів Олександр.

Він зазначив, що колони рашистів прямували в сторону Києва, обстрілювали будинки та цивільних. Лікарі передавала дані щодо ворожих військ загонам ТРО, вони рахували техніку та спостерігали за тим, куди вона прямує.

Крім того, медики весь час виїжджали на виклики, аби допомогти пораненим. У деяких районах на блокпостах їх розвертали російські окупанти, не даючи проїхати, зокрема в бік Гостомеля та Бучі.

«А 1 березня почалося найжахливіше. Якщо до цього нас обстрілювали кулями, ракетами, з артилерії та танків, то потім почали скидати на місто важкі авіабомби. Бомби скидали просто на будинки. Не на інфраструктуру чи на завод, не на нафтобазу чи водоканал. А цілеспрямовано на дев’ятиповерхівки. Пілоти чудово бачили, куди скидають смерть», – запевнив медик.

За його словами, однією з прикмет бомбардування стали танки рашистів – якщо їхні колони відходили далеко, то скоро потрібно було чекати нальоту. Олександр розповів, що їхати на виклики доводилося під обстрілами, тому із-за таких умов декілька машин вже не працювали. А в один день стався взагалі наліт на підстанцію медиків, але, на щастя, всі лишилися живими.

«Залишалося дві машини швидких. Небезпека зростала. Через обстріл надати допомогу було майже неможливо. Ризикували втратити і ці машини, а самі – опинитися в наручниках. Це в кращому випадку. Тому вирішили переїжджати до Пісківки, за 30 км від Бородянки. Я запитав людей у підвалі лікарні, хто хоче поїхати з нами. Взявши кількох охочих звідти, ми двома машинами поїхали з Бородянки. За годину повернулися до села Загальці, забрали ще 12 людей із підвалу дитсадка», – сказав медик.

Після цього, як зазначив він, медики змогли вивезти машини, у яких були проколоті колеса. За його словами, ці дні мали різні моменти, які його пам’ять залишила в голові. А саме виклик, коли потрібно було врятувати хлопчика, який разом з батьками намагався виїхати з Бородянки, проте потрапив під обстріл.

«Тато і мама не постраждали, а в дитини тяжке кульове поранення суглоба. Кістка роздроблена, шок. Це перша поранена дитина, яку я завозив до лікарні Радомишля, за 60 км. Всі інші напрямки були відрізані. Хлопчик вижив, руку вдалося врятувати. Його відвезли на реабілітацію за кордон. Потім – хлопець, 20-21 рік. У його приватний будинок у Бородянці влучили з танка. Будинок згорів, а він вижив. Евакуювався до Пісківки до знайомих, а бомба його і там знайшла. Наздогнала у Пісківці. Відірвало руку, було багато осколкових поранень. Ми його відвезли до Радомишля, там йому зробили операцію, стабілізували. Тепер він на протезуванні в Італії», – уточнив Олександр.

Спираючись на слова медика, стало відомо, що він зміг дістатися додому лише 15 квітня, щоб зробити це, він у робочій формі на велосипеді їхав через ліс.

«Уявляєте картину? Екстрена медична допомога на велосипеді, посеред лісу, без сигналів. Хлопці на блокпості ледь не поклали мене, а потім посміялися. Зараз згадую ці дні, здається, недовго й було. Але скільки ж людей постраждали», – додав Олександр.

Фото з відкритих джерел.

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі.