Втрачене дитинство: як білорусь та рф викрадає та перевиховує українських дітей

Після повномасштабного вторгнення рф вивезла з України понад 20 тисяч наших дітей. Ще один найближчий сусід  нашої країни – білорусь відкрито переміщує на свою територію українських дітей різного віку. Обидві країни займаються  «перевихованням» українців у рамках путінської політики  та мілітаризацією. Таким чином, росія готує нових бійців для нових імперських цілей путіна. Про невідомі факти та роль білорусі й особисто олександра лукашенка у викраденні українських дітей розповідає «Київщина 24/7».

З початку повномасштабного вторгнення росія незаконно викрала понад 20 тисяч українських дітей з окупованих територій Донеччини, Луганщини, Запоріжжя, Херсонщини та Харківщини (ця цифра описує ті випадки, які вдалося ідентифікувати та задокументувати офіційно). Наразі існує ризик депортації ще 1,5 млн дітей, які лишаються на тимчасово окупованих територіях. Про це повідомив уповноважений Верховної Ради з прав людини Дмитро Лубінець. За його словами, примусово переміщеним та депортованим дітям окупанти змінюють персональні дані для того, аби рідні та Україна не змогли їх віднайти та повернути.

«Наших дітей навіть відправляють у так звані табори перевиховання, де зомбують російською пропагандою. Тільки уявіть: наших дітей змушують заперечувати своє українське походження», – наголосив Лубінець.

Наприклад, діти з Олешківського дитячого будинку-інтернату з Херсонської області  спочатку були переміщені на окуповані території, а потім депортовані до рф. А дітей із Херсонського обласного будинку дитини взагалі депортували до росії та усиновили без дозволу.

За даними «Української мережі за права дітей», на окупованих територіях України також тривають процеси позбавлення батьківських прав за рішенням російських органів на основі законодавства рф. Відповідно до «підсумкових звітів» Міністерства просвіти рф «з виявлення та влаштування дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків», за три квартали 2023 року в окремих районах Луганської й Донецької областей, окупованих росією до 2022 року (так звані лнр і днр), в частині Запорізької та Херсонської областей, підконтрольній російським агентам, було виявлено 1020 дітей, які «залишилися без піклування». Частину з них забрали в кровних родичів під приводом «безпосередньої загрози життю чи здоров’ю» без уточнення деталей. 78 зі згаданих дітей було передано на усиновлення громадянам росії.

Ці відомості можуть бути значно применшеними, адже інформація про дітей, вилучених з родин, на окупованій Херсонщині з’являється в звітах Міністерства просвіти рф лише в третьому кварталі 2023 року.

В Україні ж відомі факти, що вивезені українські діти отримують у рф неналежну медичну допомогу та мають не гідні умови перебування.

Лукашенко особисто створив умови для переміщення українських дітей

Білоруський режим є співучасником мілітаризації українських дітей росією. Про це заявили на пресконференції «Співучасниця росії, або як білорусь стирає ідентичність вивезених українських дітей» за участі Freedom House, Центру прав людини ZMINA, Регіонального центру прав людини (РЦПЛ), «Вясна» та Асоціації колишніх працівників правоохоронних органів Білорусі (БЕЛПОЛ).

На заході представили звіт про злочинні дії білорусі та підкреслили, що лукашенко особисто створив умови для перевезення українських дітей на білоруську територію. Про це свідчать не лише документи,  а й інфраструктура, яка використовується для організації прибуття, перебування дітей. Білоруська державна влада, починаючи від Лукашенка і закінчуючи представниками регіональної влади й державних установ, залучена до організації процесу переміщення та перевиховання неповнолітніх українців. І хоча ці дії відбуваються на білоруській території, вони приносять користь російській державній політиці, впроваджуючи російські пропагандистські наративи.

Так, у білорусі зараховують українських дітей до місцевих навчальних закладів, де мовою викладання є російська, а програма пропагує «русскій мір» та інші наративи рф. Вони включають ненависть до інших національностей, зокрема й до українців. Політичні, релігійні та культурні діячі розповідають українським дітям, що вони насправді є росіянами. А також називають цих дітей «молодими росіянами» або «дітьми Донбасу», але ніколи не «українськими дітьми».

На пресконференції повідомили про ідентифікацію 2219 українських дітей, переміщених до білорусі з 2021 року. Через дії окремих осіб, які намагаються приховати місцеперебування та дані про дітей, наразі невідомо, скільки з них повернулися на окуповані території України. Списків депортованих українських дітей країна-агресор не надає, попри всі чисельні заклики міжнародних та українських організацій.

Примусова мілітаризація дітей

Білоруський режим також є співучасником російської мілітаризації українських дітей. Влада країни змушує їх відвідувати правоохоронні органи та військові частини, а також зустрічатися з представниками білоруських військових і молодіжних військових організацій.

«Одним з найяскравіших прикладів мілітаризації українських дітей є Кадетський корпус імені Захарченка, який має зв’язки з урядом білорусі й Фондом Аляксєя Талая. Під час навчання та позакласних заходів вихованців кадетського корпусу оточують численні ідеологічні маркери, покликані підкреслити, що вони є росіянами і водночас громадянами так званої «днр». У кадетському корпусі відзначають так званий «День повернення днр» до складу росії й урочисте підняття російського прапора. Під час посвяти в кадети діти проголошують: «Я служу російській федерації і кадетському корпусу». Урочистий захід «Я — майбутній кадет» відбувається на тлі банера з написом «російський загальновійськовий союз», – підкреслили на пресконференції.

Своєю чергою, у дослідженні «Української мережі за права дітей» зазначено, що одним із проявів політичної мілітаризації українських дітей є діяльність так званих патріотичних та військово-патріотичних рухів. Серед них «Юнармія», «Лідер» («Вагнерьонок»), «Молода Гвардія», «Молода Республіка», «Вимпел», «Воїн» тощо. Крім того, на території рф функціонує понад 5500 воєнно-патріотичних клубів, залучених до реалізації «Стратегії розвитку виховання до 2025 року», зокрема й на окупованих територіях України.

«У 2023 році мережа «перевиховання» українських дітей налічувала понад 55 таборів та санаторіїв у рф, 9 таборів на території окупованого Кримського півострова та 13 таборів у білорусі. На їхнє функціонування було виділено рекордні 68 мільярдів рублів. У 2024 році витрати з федерального бюджету рф на дитячий «відпочинок» знову зросли на 11,6 %, досягнувши показника 76,8 мільярда рублів», – повідомили в «Українській мережі за права дітей».

Експерти додали, що за заявами представників окупаційних адміністрацій, протягом літнього сезону 2024 року в рамках проєкту «Корисні канікули» планувалося вивезти до 40 тисяч українських дітей. Це майже вдвічі більше, ніж торік. Зокрема, на дітей чекали пропагандистські поїздки до Москви, Ростова-на-Дону та Тули в рамках програм «Культурна карта 4+85», «Маршрут для молоді», «Університетські зміни», а також участь у патріотичній літній зміні «Час героїв» на базі оборонно-спортивного табору «Авангард» у Волгограді.

Варто зазначити, що й у рф, і у білорусі українських дітей експлуатують у пропагандистських цілях: змушують їх з’являтися у фото- та відеоматеріалах, що транслюються державними ЗМІ в обох країнах, з метою виправдання та легітимізації їхнього переміщення та мілітаризації.

«Список 31»: у мене трусилися руки, коли я робила фото цього документа»

Журналістка Ірина Лопатіна написала свої спогади у Фейсбуці:

«Кінець липня 2022 року. Я за кордоном і тримаю в руках так званий «Список 31». Це офіційний документ із прізвищами дітей з їхніми датами народження, здебільшого з Маріуполя, яких росія вивезла наприкінці травня 2022 року до пансіонату «Поляни». Це санаторій у Підмосков’ї, який входить до структури управління справами президента рф. У мене трусилися руки, коли я робила фото цього документа, тому що розуміла, що це перше документальне підтвердження випадку депортації українських дітей росією. Як тільки я повернулася в Україну, то вже знала кому першому я віднесу цей список. Звісно, спочатку заповнила всі звіти та передала документи в The Reckoning Prоject, де я працювала документатором різних воєнних злочинів з боку російської армії. Однак практично через кілька днів після повернення я поїхала в Ірпінь до Дар’ї Касьянової. Чому вона? Бо я знала, що Дар’я та її організація вже почали повертати дітей з окупованих територій. До того ж вони співпрацювали із Мінреінтеграції, які тоді ще відповідали за питання депортації дітей».

Своєю чергою, згадана журналісткою Дар’я Касьянова, програмний директор СОС Дитячі Містечка Україна, голова Правління «Української мережі за права дітей» розповіла Київщині 24/7, що зараз надзвичайно складно повертати дітей як з рф, так і з тимчасово окупованих територій. Оскільки у кожного регіону є свої правила «звільнення дітей», вони звітують про такі дії в росію. Наприклад, нині від близьких родичів чи опікунів рф вимагає отримання російського паспорта і лише після цього надається можливість оформлення документів для повернення дитини. Не всі на такі умови згодні. Та й не відомо чи зможе взагалі повернутися людина з країни окупанта, а не потрапити за грати.

Крім того, росіяни залякують родичів українських дітей, які опинилися на території недружніх нам країн. У дослідженні «Української мережі за права дітей» зазначена історія про повернення сестрою її неповнолітнього брата з рф. По-перше, процес вивезення дитини тривав понад місяць, протягом якого російські агенти багато разів затримували родину на кордоні, вказуючи, що брат є громадянином росії (у результаті примусового нав’язування громадянства держави-агресора), а його сестра — ні.

По-друге, російські агенти погрожували забрати дитину, залишивши неповнолітнього у рф, а сестру або депортувавши в Україну, або запроторивши у в’язницю за «викрадення людини».

По-третє, протягом невиправданої затримки повернення дівчину з братом переконували переїхати в росію назавжди, її залякували прикордонники та ФСБ. У сестри вимагали «переоформити» документи на опіку за російським законодавством, що призвело б також до нав’язування їй самій, як і брату, російського громадянства. Такі дії окупантів призвели до загострення хронічних захворювань у мами дітей (цукровий діабет), а також до нервового зриву в самої сестри.

Загалом, за даними Уповноваженого ВР з прав людини, наразі державні органи спільно з громадським сектором та міжнародними партнерами повернули понад 920 депортованих та примусово переміщених українських дітей. За кожною цією цифрою стоїть дитяче життя та складна, часом детективна історія повернення в Україну.

Довідка

Діти належать до однієї з найвразливіших категорій цивільного населення у збройному конфлікті. Вони мають право на особливий захист з огляду на свій вік, рівень розвитку, приналежність до групи, яку можна ідентифікувати, або з будь-якої іншої причини. Сторонам конфлікту заборонено депортувати та примусово переміщувати дітей, це передбачено Женевською Конвенцією про захист цивільного населення під час війни та Додатковим протоколом  до Женевських конвенцій.

Депортація і примусове переміщення дітей мають ознаки відразу кількох міжнародних злочинів: воєнних злочинів і злочинів проти людяності. Будь-яке переміщення дітей без нагальних обставин не допускається з моменту фактичного потрапляння «до рук окупаційної влади».

Авторка: Наталя Толуб

Фото: з відкритих джерел, Фріпік та «Української мережі за права дітей»

Читайте також: Дмитро Воронков: «Дефіцит снарядів від наших союзників коштував нам Авдіївки, це відкрило окупантам пряму дорогу на Покровськ»

Актуальні, важливі й перевірені новини Київщини також читайте на нашій Facebook-сторінці і в Telegram-каналі